ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2015 року Справа № Б8/036-11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу гр. ОСОБА_2., АДРЕСА_1 на постановувід 17.03.2015 господарського суду Київської області та постановувід 30.06.2015 Київського апеляційного господарського суду у справі№ Б8/036-11 господарського суду Київської області за заявоюфізичної особи - підприємця ОСОБА_1., АДРЕСА_1 (голова комітету кредиторів)про банкрутствотовариства з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібна торгова фірма "Едланд", АДРЕСА_1ліквідаторЗадорожний Ю.В., м. Київв судовому засіданні взяли участь представники:
ліквідатор ПАТ "Промінвестбанк" кредитор ОСОБА_2. Задорожний Ю.В.; ОСОБА_3., довір.; ОСОБА_4.; ОСОБА_5., довір.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Київської області від 10.05.2011 порушено провадження у справі № Б8/036-11 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібна торгова фірма "Едланд" (далі - ТОВ "ОРТФ "Едланд", боржник) у порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).
Постановою господарського суду Київської області від 17.03.2015 (суддя Антонова В.М.), зокрема, визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута, зобов'язано його вчинити певні дії та інше. Висновок суду першої інстанції про неспроможність боржника відновити свою платоспроможність не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури, ґрунтувався на відповідному рішенні комітету кредиторів та звіті розпорядника майна про фінансово-господарський стан боржника. При цьому при визначенні обсягу активів боржника суд не врахував його дебіторську заборгованість на суму понад 16 мільйонів гривень, визнавши її сумнівною у зв'язку з перебуванням дебітора в ліквідаційній процедурі.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 (судді: Сотніков С.В. - головуючий, Пантелієнко В.О., Разіна Т.І.) за результатами розгляду апеляційної скарги гр. ОСОБА_2. (далі - кредитор) вказану постанову у згаданій частині залишено без змін із тих же підстав.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, справу передати до суду першої інстанції на стадію розпорядження майном. Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 23 Закону про банкрутство, ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник зазначає про відсутність ознак неоплатності боржника у зв'язку з перевищенням його активів, у т.ч. дебіторської заборгованості, над встановленим у межах справи про банкрутство пасивом.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
При винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в суді повинен бути доведений факт неоплатності боржника, як того вимагає ст. 205 Господарського кодексу України, відповідно до положень ч. 4 якої суб'єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.
Також, відповідно до приписів абз. 4 ст. 1 Закону про банкрутство суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Отже, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів.
У зв'язку з чим суд в обов'язковому порядку повинен з'ясувати як актив, так і пасив боржника та співставити дані обох величин.
Розмір пасиву боржника підлягає визначенню відповідно до затвердженого судом реєстру вимог кредиторів.
Якщо встановлення пасиву боржника відбувається на попередньому засіданні суду, то остаточна правова оцінка активу і пасиву боржника та можливість відновлення платоспроможності боржника надається в підсумковому засіданні суду в процедурі розпорядження майном боржника.
Частина 8 статті 13 Закону про банкрутство покладає на розпорядника майна обов'язок здійснення аналізу фінансової та господарської діяльності боржника та надання господарському суду і комітету кредиторів звіту про свою діяльність, відомостей про фінансове становище боржника.
Отже, відомості про актив боржника на час визнання боржника банкрутом мають міститися у звіті арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією) про фінансово - майновий стан боржника, а також у балансі боржника.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання повноважень, передбачених ст. 16 Закону про банкрутство, 19.02.2015 комітетом кредиторів було прийнято рішення про визнання боржника банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури.
Відповідно до висновку розпорядника майна фінансово-господарський стан боржника має ознаки поточної неплатоспроможності, за відсутності пропозицій від інвесторів щодо санації боржника та можливості вжиття інших заходів з фінансового оздоровлення боржника.
У той же час розмір визнаного у межах справи про банкрутство пасиву боржника становить 6 606 338,51 грн., тоді як обсяг активів складає 21 124 316,36 грн., у т.ч. основні засоби 3 255 516,36 грн. та дебіторська заборгованість 17 868 800 грн.
Висновки судів попередніх інстанцій про неможливість врахування у складі активів боржника дебіторської заборгованості обґрунтовані її сумнівністю, оскільки стосовно дебітора - ВАТ "Сарненський КХП" порушено справу № 5019/2076/12 про банкрутство і у квітні 2014 року боржника визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру (в порядку норм Закону про банкрутство у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-V).
Однак такі висновки судів є передчасними та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства з огляду на таке.
За приписами ст. 609 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора).
Частиною 4 статті 205 Господарського кодексу України встановлено, що ліквідація суб'єкта господарювання - банкрута є підставою припинення зобов'язань за його участі.
Згідно зі ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
У даному випадку судами встановлено, що грошові вимоги ТОВ "ОРТФ "Едланд" визнані у межах справи про банкрутство дебітора - ВАТ "Сарненський КХП" та включені до реєстру вимог кредиторів останнього. Отже, ТОВ "ОРТФ "Едланд" є конкурсним кредитором ВАТ "Сарненський КХП" і його грошові вимоги підлягають задоволенню у межах ліквідаційної процедури останнього у порядку, встановленому Законом про банкрутство, а саме за рахунок коштів, отриманих від реалізації майна банкрута.
Факт визнання ВАТ "Сарненський КХП" банкрутом за судовим рішенням не означає припинення такої юридичної особи, а отже не є підставою для припинення відповідного зобов'язання банкрута перед ТОВ "ОРТФ "Едланд". За змістом вищезазначених норм цивільного законодавства, а також ст. 83 Закону про банкрутство у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-V, припинення зобов'язання ВАТ "Сарненський КХП" може мати місце у випадку припинення провадження у справі про банкрутство, зокрема, у зв'язку із затвердженням звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та ліквідацією банкрута.
Таким чином, дебіторська заборгованість перед ВАТ "Сарненський КХП" безпідставно не була врахована судами при визначенні обсягу активів боржника.
Зазначені обставини свідчать, що боржника було визнано банкрутом без належного дослідження обставин, що підтверджують факт його неоплатності, тобто недостатності майна для задоволення вимог кредиторів.
У той же час допущені судами порушення норм чинного законодавства не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції в силу встановлених меж перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноважень останнього (ст. ст. 1115, 1117 ГПК України).
У зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню як незаконні та необгрунтовані, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції на стадію підсумкового судового засідання у процедурі розпорядження майном
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, належним чином встановити обсяг активів боржника та розглянути справу з дотриманням вимог чинного законодавства.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 1, 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013), ст.ст. 104 609 Цивільного кодексу України, ст. 205 Господарського кодексу України та ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу гр. ОСОБА_2. задовольнити.
2. Постанову господарського суду Київської області в від 17.03.2015 частині визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (п.п. 6-23 постанови) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 у справі № Б8/036-11 скасувати.
3. Справу № Б8/036-11 передати на новий розгляд до господарського суду Київської області на стадію підсумкового судового засідання у процедурі розпорядження майном в іншому складі суду.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
О.Є. Короткевич