ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2015 року Справа № 924/642/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівКозир Т.П., Кролевець О.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів"на рішення та постановуГосподарського суду Хмельницької області від 26.02.2015 Рівненського апеляційного господарського суду від 21.05.2015у справі№ 924/642/14Господарського судуХмельницької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"доВідкритого акціонерного товариства "Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів"прозвернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення штрафу в сумі 6460049,24 грнза участю представників:

позивача: Воїна С.М., дов. від 23.03.2015; Луцький М.І., дов. від 28.05.2015;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 26.02.2015 у справі №924/642/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Музика М.В., судді - Субботіна Л.О., Магера В.В.) позовні вимоги задоволено частково. В рахунок погашення кредитної заборгованості відповідача перед позивачем за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 30.01.2007 №10-02-07, в сумі 8199995,76 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 17640201,18 грн - сума прострочених процентів за користування кредитними коштами та 3319986,76 грн пені, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку площею 114 016 м2 (11,4016 га) по вул. Д. Галицького, 15; цільове призначення - для житлової забудови - будівництво та обслуговування багатоповерхових житлових будинків; кадастровий номер земельної ділянки: 6810400000:13:001:0016, цільове використання землі та його код згідно з УКЦВЗ 1.11. землі комерційного призначення, яка належить на праві приватної власності ВАТ "Кам'янець- Подільський комбінат хлібопродуктів" відповідно до Державного акту на права власності на земельну ділянку серії ЯГ №974312, виданого на підставі рішення сесії Кам'янець-Подільської міської ради від 25.11.2008 №21 та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020874400026; комплекс будівель загальною площею 40471,5 м2, які знаходяться за адресою: м. Кам'янець-Подільський, вул. Д.Галицького, 15, та належать ВАТ "Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" на підставі свідоцтва про право власності від 04.02.2002, виданого Виконавчим комітетом Кам'янець-Подільської міської ради; шляхом визнання права власності за ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на: земельну ділянку площею 114 016 м2 (11,4016 га) по вул. Д. Галицького, 15; цільове призначення - для житлової забудови - будівництво та обслуговування багатоповерхових житлових будинків; кадастровий номер земельної ділянки: 6810400000:13:001:0016, яка належить на праві приватної власності ВАТ "Кам'янець- Подільський комбінат хлібопродуктів" відповідно до Державного акту на права власності на земельну ділянку серії ЯГ №974312 від 02.12.2008 року, виданого на підставі рішення сесії Кам'янець-Подільської міської ради від 25.11.2008 року №21 та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020874400026 загальною вартістю 22316000,00 грн; комплекс будівель загальною площею 40471,5 м2, які знаходяться за адресою: м. Кам'янець-Подільський, вул. Д.Галицького, 15, загальною вартістю 7842000,00 грн. В решті позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Гудак А.В., судді - Розізнана І.В., Грязнов В.В.) рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.02.2015 у справі №924/642/14 скасовано в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме - нерухоме майно: земельну ділянку площею 34060 м2 (3,4016га) по вул.Д.Галицького,15; цільове призначення - для комерційного призначення-будівництво, обслуговування та розміщення нежитлових крупноформатних об'єктів; кадастровий номер земельної ділянки: 6810400000:13:001:0017, цільове використання землі та його код згідно з УКЦВЗ 1.11. землі комерційного призначення, яка належить на праві приватної власності ВАТ "Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" відповідно до Державного акту на права власності на земельну ділянку серії ЯГ 974311, виданий ВАТ "Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" на підставі рішень сесії Кам'янець-Подільської міської ради від 23.09.2008 № 59, № 60, № 61 від 25.11.2008 № 22 шляхом визнання права власності за ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та прийнято в цій частині нове рішення, про задоволення позову. В решті рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.02.2015 у справі №924/642/14 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині задоволених позовних вимог і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідачем, в порядку ст. 1211 ГПК України, подано заяву про зупинення виконання судового рішення у даній справі, проте колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні заяви, оскільки не знаходить підстав для її задоволення.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняте у даній справі судове рішення апеляційного господарського суду залишити без змін.

Від представника відповідача (гр. Костюкович Д.К.) 09.09.2015 надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги, оскільки представнику необхідний додатковий час для підготовки до касаційного розгляду справи.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір.

До того ж п. 4 резолютивної частини ухвали Вищого господарського суду України від 31.08.2015 у справі № 924/642/14 доведено до відома сторін, що нез'явлення їх повноважних представників у судове засідання касаційної інстанції не тягне перенесення справи на інші строки, не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

Водночас, слід звернути увагу, що касаційна скарга відповідача підписана її представником гр. Костюкович Д.К. Зазначений представник приймав участь у розгляді справи в апеляційному порядку, подавав пояснення, заявляв клопотання, що свідчить про обізнаність суті спору як на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, так і на стадії касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій.

Більш того, 09.09.2015 представником відповідача гр. Костюкович Д.К. до Вищого господарського суду України подано заяву, яка по своїй суті є додатковими поясненнями та просив долучити до матеріалів справи додаткові документи.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 30.01.2007 між позивачем (Банк) та відповідачем (Позичальник) укладений кредитний договір № 10-02-07, за умовами якого (враховуючи додаткові договори від 12.05.2008 № 1, від 1.10.2008 № 2) Банк надав Позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію з лімітом на загальну суму 8200000,00 грн, а Позичальник зобов'язався повернути отримані в рахунок кредитної лінії кошти згідно графіка зниження ліміту з кінцевим строком погашення 30.01.2012 та сплатити за користування кредитними коштами проценти у відповідності до п. 3.1 договору в редакції додаткового договору від 10.10.2008 № 2.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 10-02-07, між сторонами 30.01.2007 укладено іпотечний договір, за умовами якого відповідач (Іпотекодавець) передав в іпотеку Банку (Іпотекодержатель) нерухоме майно - земельну ділянку площею 148076 м2, яка розташована по вул. Данила Галицького, 15, у м. Кам'янець - Подільський, для виробничих потреб.

Відповідно до п. 4 іпотечного договору, предмет іпотеки належить на праві власності відповідачу на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХМ №020392, виданого Кам'янець - Подільською міською радою 09.11.2004 у відповідності до договору купівлі-продажу земельної ділянки не с/г призначення від 13.10.2004 №3-2471, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020474400023, занесеного до бази даних реєстру за номером АББ-589779 та зареєстрованого Кам'янець - Подільським міськвідділом ХРФЦДЗК за кадастровим номером 6810400000:13:001:0005.

Пунктом 4.3 договору визначено, що Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, якщо в момент настання терміну виконання Іпотекодавцем зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані чи будуть виконані неналежним чином.

02.02.2007 між сторонами укладено ще один іпотечний договір, за умовами якого Іпотекодавець передав в іпотеку Іпотекодержателю наступне нерухоме майно: комплекс будівель, загальною площею 40417,5 м2, які знаходяться за адресою: Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, вул. Д. Галицького, 15.

Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 04.02.2002 виконавчим комітетом Кам'янець-Подільської міської ради (п.1.2 договору).

У відповідності до п. 4.3.3.1 договору, задоволення вимог Іпотекодержателя здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання Іпотекодавцем основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку". Визначене в цьому пункті застереження є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Суди попередніх інстанцій з'ясували, що рішеннями Кам'янець-Подільської міської ради від 25.11.2008 № 21 та № 22 Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ХМ №0200392, яким посвідчувалось право власності відповідача на земельну ділянку площею 148076 м2 (предмет договору іпотеки від 30.01.2007), визнано таким, що втратив чинність.

В свою чергу, 02.12.2008 на підставі рішення Кам'янець-Подільської міської ради від 25.11.2008 № 22 відповідачу видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 974312 на загальну площу земельної ділянки - 114016м2 по вул.Д.Галицького,15.

На підставі рішень Кам'янець-Подільської міської ради від 23.09.2008 № 59, 60, 61 та рішення від 25.11.2008 № 22, відповідачу видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 974311 на загальну площу 36000 м2 по вул.Д.Галицького,15, що включає в собі земельну ділянку площею 34060м2 за зазначеною адресою (рішення ради від 25.11.2008 № 22) та земельні ділянку загальною площею 1940 м2 (рішення ради від 23.09.2008 № 59, 60, 61).

Таким чином, дві земельні ділянки за зазначеними Державними актами ЯГ № 974312 (114016м2) та ЯГ № 974311 (частина ділянки площею 34060м2 від загальної площі ділянки 36000м2) по вул.Д.Галицького,15 становлять в сукупності площу земельної ділянки 148076м2, яка передана відповідачем в іпотеку за договором від 30.01.2007.

Судами досліджено виконання позивачем зобов'язань за зазначеним кредитним договором в повному обсязі, тоді як відповідачем свої зобов'язання виконані не були.

10.02.2014 позивач направив відповідачу вимогу №105, в якій повідомив останнього, що у зв'язку із невиконанням зобов'язань по кредитному договору від 30.01.2007 №10-02-07, виникла заборгованість по тілу кредиту, по нарахованих процентах, а також нараховані пеня за простроченими кредитними коштами та штрафні санкції і просив у 30-ти денний строк погасити заборгованість. В разі невиконання даної вимоги у вказаний строк, позивач зазначив про наявність права звернути стягнення на предмет іпотеки у відповідності до ст. 35 Закону України "Про іпотеку".

Оскільки відповідачем вимогу не виконано, у позивача виникло право на звернення стягнення на майно в силу ст. 589 ЦК України, ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку" та договорів іпотеки, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Крім того, позивач просив суд стягнути суму штрафу за невиконання відповідачем п.2.1.6 договору іпотеки від 02.02.2007 (Іпотекодавець зобов'язався застрахувати предмет іпотеки протягом десяти робочих днів від дати укладення цього договору на користь Іпотекодержателя на весь період дії основного зобов'язання на умовах, погоджених Іпотекодержателем, на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування. Один з оригіналів страхового договору надати Іпотекодержателю).

Так, п. 4.1 договору передбачено, що у разі порушення хоча б одного з положень пункту 2.1 договору, Іпотекодавець сплачує Іпотекодержателю штраф у розмірі 25% відсотків від суми заборгованості перед Іпотекодержателем. Таким чином, позивачем нараховано штраф в сумі 6460049,24 грн.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, виходячи з положень ЦК України, Закону України "Про іпотеку", надавши оцінку матеріалам справи, дійшов висновку про задоволення позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за позивачем на земельну ділянку площею 114016 м2 та комплекс будівель загальною площею 40471,5 м2, які розташовані по вул.Данила Галицького, 15, у м. Кам'янець - Подільський.

Відмовляючи в задоволенні позову щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за позивачем на земельну ділянку площею 34060 м2, суд зазначив, що новостворена земельна ділянка площею 36000 м2 містить в собі ділянку площею 1940м2, на яку не поширюється обтяження та яка не наділена індивідуалізуючими ознаками для її виділення.

Що стосується нарахованого позивачем штрафу за порушення п. 2.1.6 договору іпотеки від 02.02.2007 у відповідності до п. 4.1 договору, то суд, надавши оцінку поданій відповідачем заяві про застосування наслідків пропуску строку позовної давності та взявши до уваги зміст зазначених пунктів договору, дійшов висновку, що позивачем пропущено річний строк (ст. 258 ЦК України) для звернення до суду з такою вимогою.

Відносно заяви про застосування наслідків пропуску строку позовної давності до вимог про стягнення пені, яка входить в обрахунок позивача по кредитній заборгованості, то місцевий господарський суд відмовив в задоволенні заяви в цій частині, оскільки пеня нарахована в межах максимально можливого розміру згідно чинного законодавства України (ст. 232 ГК України) та в межах річного строку позовної давності (ст. 258 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції, здійснюючи розгляд рішення місцевого господарського суду в порядку ст. 99, 101 ГПК України, погодився з висновками про наявність підстав для задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за позивачем на земельну ділянку площею 114016 м2 та комплекс будівель загальною площею 40471,5 м2, які розташовані по вул.Данила Галицького, 15, у м. Кам'янець - Подільський, а також про відмову в позові в частині стягнення штрафу в сумі 6460049,24грн.

Однак, суд, враховуючи положення ст. 20 ЗК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин), а також взявши до уваги, що рішенням міської ради від 25.11.2008 № 22 вирішено затвердити проект відведення та змінити цільове призначення частини земельної ділянки площею 34060 м2, яка перебуває у власності ВАТ "Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" по вул. Д. Галицького,15 і відповідачем розроблено проект землеустрою, а тому ця ділянка має індивідуалізуючі ознаки (акт про встановлення меж земельної ділянки на місцевості та акт приймання-передачі межових знаків на межі земельної ділянки), дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог також і в частині звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за позивачем на земельну ділянку площею 34060 м2 по вул. Д.Галицького,15.

Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 1115 ГПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

У відповідності до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Суди вірно зауважили, що відповідно до іпотечного договору від 30.01.2007 передавалась в іпотеку земельна ділянка площею 148076 м2, а внаслідок її поділу виникли дві земельні ділянки, площею 114016 м2 - Державний акт серії ЯГ №974312 та земельна ділянка 34060 м2 (частина земельної ділянки від загальної площі 36000 м2) - Державний акт ЯГ №974311.

Проте, поділ чи об'єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Суд апеляційної інстанції, дослідивши всі матеріали в сукупності, взявши до уваги положення чинного законодавства України, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за позивачем на земельну ділянку площею 34060 м2 погодившись, при цьому, з висновками суду першої інстанції, який звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за позивачем на земельну ділянку площею 114016 м2 та комплекс будівель загальною площею 40471,5 м2.

Також, колегія суддів вважає вірним те, що попередні судові інстанції відхилили подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просив зменшити позовні вимоги в частині звернення стягнення на земельну ділянку площею 34060м2, оскільки, за своїм змістом, це заява про відмову в позові у згаданій частині, однак довіреність, надана представником позивача, який підписав дану заяву, не надає йому права відмови від позову (його частини).

В своїй касаційній скарзі скаржник посилається на наявність судового рішення у справі 9/5025/612/11 Господарського суду Хмельницької області, яким стягнуто з ВАТ "Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" кредитну заборгованість за договором від 30.01.2007 №10-02-07, що, на переконання скаржника, виключає можливість задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки у даній справі. Однак, колегія суддів зазначає, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання грошових сум шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно.

Що стосується посилання скаржника на положення ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, то слід звернути увагу, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Проте порядок оформлення такої земельної ділянки встановлений чинним законодавством України.

Також, посилання скаржника на відсутність в матеріалах справи доказів того, що надлишок земельної ділянки площею 1940 м2 входить до земельної ділянки загальною площею 36000м2, а не до іншої земельної ділянки, спростовуються дослідженими та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи (рішення Кам'янець-Подільської міської ради від 23.09.2008 № 59, 60, 61 на підставі яких (в т.ч. і рішення від 25.11.2008 № 22 стосовно земельної ділянки площею 34060 м2), видано Державний акт серії ЯГ № 974311 на земельну ділянку площею 36000 м2 по вул.Д.Галицького,15.

Відносно доводів відповідача щодо кадастрового номера земельної ділянки площею 34060 м2, то апеляційним господарським судом досліджувалось це питання та в мотивувальній частині постанови зазначено документи, на підставі яких судом зроблено відповідний висновок.

В свою чергу, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

Крім того, посилання заявника касаційної скарги на відсутність повноважень апеляційного господарського суду щодо перегляду рішення місцевого господарського суду в частині, яка не була оскаржена в апеляційному порядку, спростовуються положеннями ч. 2 ст. 101 ГПК України (апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі).

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення апеляційного господарського суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи те, що постановою суду апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду було скасовано лише в частині, в якій, за результатами апеляційного перегляду справи, задоволено позовні вимоги, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін, то колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що, в даному випадку, відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги відповідача залишає без змін саме постанову апеляційної інстанції у даній справі.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 у справі №924/642/14 залишити без змін.

Повернути Відкритому акціонерному товариству "Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" з Державного бюджету України 14616 (чотирнадцять тисяч шістсот шістнадцять) грн 00 коп. зайве сплаченого судового збору за квитанцією від 27.05.2015 №13BDА62533 (оригінал квитанції від 27.05.2015 №13BDА62533 знаходиться у справі №924/642/14 Господарського суду Хмельницької області) за подання касаційної скарги.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Т.П. КОЗИР

О.А. КРОЛЕВЕЦЬ