ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2015 року Справа № 916/320/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. -доповідачсуддів:Мележик Н.І. Самусенко С.С. розглянув касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 04.06.2015р.та рішеннягосподарського суду Одеської області від 09.04.2015р.у справі№916/320/15-г господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Білгород-Дністровськтеплоенерго"простягнення 2606039,16грн.За розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 08.09.2015р. №02-05/647 у зв'язку зі зміною складу колегій суддів, для розгляду касаційної скарги у даній справі сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Владимиренко С.В.(доповідач), суддів Мележик Н.І., Самусенко С.С.

За участю представників:

- позивача: Вознюк Є.В., (дов. №14-167 від 11.06.2014р.);

- відповідача: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства "Білгород-Дністровськтеплоенерго" про стягнення заборгованості на суму 2606039,16 грн., з яких основний борг на суму 1945651,70 грн., пеня на суму 266905,80 грн., 3% річних на суму 72039,67 грн., індекс інфляції на суму 321442 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.04.2015р. у справі №916/320/15-г (суддя Літвінов С.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2015р. у справі 916/320/15-г (колегія суддів у складі головуючого судді Мацюра П.Ф., суддів Ліпчанська Н.В., Лисенко В.А.), в частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу в розмірі 1945651,70 грн. провадження припинено. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.06.2015р. та рішення господарського суду Одеської області від 09.04.2015р. у справі №916/320/15-г в частині відмови щодо стягнення пені в сумі 266905,80грн., 3% річних в сумі 72039,67грн. та інфляційних нарахувань в сумі 321442 грн. та прийняти в нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" щодо стягнення пені в сумі 266905,80грн., 3% річних в сумі 72039,67грн. та інфляційних нарахувань в сумі 321442 грн. задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07.10.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач, продавець) та Комунальним підприємством "Білгород-Дністровськтеплонерго"(відповідач, покупець) було укладено договір №13/4025-БО-23 купівлі-продажу природного газу, за умовами п.п.1.1, 1.2 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, що використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.п.7.1, 7.2 договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання п. 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язався сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років (п.9.3 договору).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов договору ПАТ "НАК "Нафтогаз України" передав КП "Білгород-Дністровськтеплоенерго" природний газ у періоди січень-квітень, жовтень - грудень 2013р. на загальну суму 9595651,70грн., за актами прийому-передачі природного газу, за який відповідач частково оплатив 7650000грн.

На виконання Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", Кабінетом міністрів України прийнято постанову від 29.01.2014р. №30 "Про затвердження порядку та умов надання у 2014 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або органами державної влади чи місцевого самоврядування".

Пунктом 4 вказаної Постанови Кабінету Міністрів України №30 визначено, що підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості, у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію та відступлення прав вимоги щодо заборгованості за природний газ на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.10.2014р. на виконання зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України №30 було укладено договір про організацію взаєморозрахунків №819/30 між Головним управлінням державної казначейської служби України в Одеській області, Департаментом фінансів Одеської обласної державної адміністрації, Департаментом розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації, Комунальним підприємством "Білгород-Дністровськтеплоенерго" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України". Відповідно до умов цього договору, організовано проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 статті 14 та пункту 2 ст. 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014р. субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги за централізоване водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів Украйни від 29.01.2014р. №30.

Сторонами погоджено перелік підприємств, установ та організацій, що беруть участь у проведенні взаєморозрахунків та послідовність виконання сторонами договору.

Згідно з п.п. 2 п. 10 сторонами погоджено не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Після виконання договору сторони не мають жодної претензії стосовно предмету договору (п.15 договору).

Здійснив аналіз наявних матеріалів справи у відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суди попередніх інстанцій вірно встановили наявність здійсненої відповідачем оплати позивачу у повному обсязі за вказаним договором купівлі-продажу природного газу у порядку визначеному договором про організацію взаєморозрахунків платіжним дорученням №12 від 02.12.2014р. основної заборгованості на суму 1945651,70грн., що не заперечувалось позивачем, господарський суд Одеської області, з яким погодився апеляційний господарський суд, з посиланням на приписи визначені п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за яким господарський суд припиняє провадження у справі, при відсутності предмету спору, припинив провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу в сумі 1945651,70 грн., відносно чого позивач не заперечує.

Скарга стосується правомірності відмови господарськими судами в задоволенні стягнення 3% річних, інфляційних, пені.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності, врегульовані Законом України "Про теплопостачання".

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про теплопостачання" державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених Законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.

Статею 20 Закону України "Про теплопостачання" встановлено загальні засади формування тарифів на теплову енергію, згідно з якою тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.

У разі, якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені, індексу інфляції та 3% річних за несвоєчасне здійснення оплати за договором №13/4025-БО-23 від 07.10.2013р. в сумі 1945651,70грн. суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що уклавши договір № 819/30 від 15.10.2014р., сторони за договором купівлі-продажу природного газу від 07.10.2013р. №13/4025-БО-23 (які є учасниками договору №819/30) погодили порядок оплати за спожитий природній газ в сумі 1945651,70 грн. за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, що відповідно до ст.604 Цивільного кодексу України є заміною первісного зобов'язання про оплату природного газу. Тобто, за висновком судів, в результаті новації було припинено первісне зобов'язання у вищевказаній частині та виникло нове, яке містить умови про інший спосіб виконання.

Проте колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з таким висновком місцевого та апеляційного господарських судів щодо новації з підстав його невідповідності нормам чинного в Україні законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Тобто характерним для новації є саме укладення нового зобов'язання, а не зміна його частини, що є підставою для припинення попереднього зобов'язання, при цьому нове зобов'язання укладається між тими ж сторонами. Проте, договір про організацію взаєморозрахунків № 819/30 від 15.10.2014р. таких ознак не містить, а відтак, висновок про те, що за результатами його укладення відбулась новація зобов'язань за договором № 13/4025-БО-23 від 07.10.2013р. є помилковим та таким, що не ґрунтується на нормах права.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції, погоджується з висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій стосовно відсутності підстав для стягнення штрафних санкцій та застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України за прострочення оплати у сумі 1945651,70 грн. за договором № 13/4025-БО-23, оскільки уклавши договір про організацію взаєморозрахунків № 819/30 від 15.10.2014р., сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу.

Отже, для застосування санкцій, передбачених п.п.7.1.-7.2. Договору купівлі-продажу природного газу та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до пункту 15 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору. Таким чином, зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що розрахунок за поставлений спірний природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені у договорі про організацію взаєморозрахунків №819/30 від 15.10.2014р., висновок судів про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та індексу інфляції є вірним, не зважаючи на помилковість застосування положень ст.604 Цивільного кодексу України.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що аналогічної позиції дотримується і Верховний суд України у своїх постановах від 09.09.2014р. у справах №5011-35/1533-2012-19/522-2012, №5011-35/1272-2012-42/527-2012 та №5011-1/1043-2012-42/528-2012, від 16.09.2014р. у справі №5011-42/1230-2012-69/542-2012 та від 30.09.2014р. у справі №5011-35/1534-2012-42/553-2012 рішення якого відповідно до ст.11128 Господарського процесуального кодексу України, прийняті за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Відповідно до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду, якою залишено без змін рішення місцевого господарського суду, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115- 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.06.2015р. у справі №916/320/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді Н.І. Мележик

С.С. Самусенко