ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Центр-Н" (далі – позивач) просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" (далі – відповідач) 178 585,65 грн. три відсотки річних та 1 816 255,03 інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача перед позивачем існувала заборгованість в розмірі 35 653 751,39 грн., позов про стягнення якої господарським судом у справі №910/8715/14 був задоволений, проте відповідач погашав її несвоєчасно і на момент подання позову у даній справі невиплаченою залишилась сума в розмірі 454,97 грн., у зв'язку з чим позивач нарахував відповідно до приписів ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України з 30.09.2014 (дата постанови апеляційного суду, якою було залишено без змін рішення суду у справі №910/8715/14) три відсотки річних та інфляційні втрати на суму невиплаченої вчасно заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2015 (суддя Трофименко Т.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Суховий В.Г., судді Мальченко А.О., Жук Г.А.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 159 641,95 грн. три відсотки річних та 1 597 526,13 грн. інфляційних втрат, в іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані судові рішення і прийняти нове, про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

У відзиві представник позивача просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що суди повно встановили обставини справи та правильно застосували норми права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржене судове рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Господарським судом міста Києва було розглянуто справу №910/8715/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Центр – Н" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" про стягнення 35 911 056,61 грн. і рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2014 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Центр - Н" 35 653 751,39 грн. основного боргу, 1 724 928,51 грн. інфляційних втрат, 286 513,55 грн. 3 % річних та 73 080,00 грн. судового збору.

Зазначеним судовим рішенням було встановлено, що 02.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Центр - Н" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" (покупець) було укладено договір поставки №3813/80/10 від 02.08.2010, за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти покупцеві товар у встановлені строки, а покупець зобов'язується приймати такий товар і сплачувати за нього на умовах даного договору (п. 1.1 договору).

Також було встановлено, що у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "Епіцентр К" своїх зобов'язань за вищевказаним договором щодо оплати товару, у нього виникла заборгованість у розмірі 35 653 751,39 грн. (основний борг), визнано обґрунтованим позов в частині стягнення 1 724 928,51 грн. інфляційних втрат та 286 513,55 грн. - 3% річних, нарахованих за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2014 у справі №910/8715/14 рішення Господарського суду м. Києва від 28.07.2014 залишено без змін, рішення набрало законної сили.

На виконання рішення Господарського суду м. Києва від 28.07.2014 у справі № 910/8715/14 було видано наказ від 03.10.2014.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.11.2014 у справі №910/8715/14 рішення Господарського суду м. Києва від 28.07.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2014 у даній справі залишено без змін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у справі, що переглядається у касаційному порядку, позивач зазначає, що рішення Господарського суду м. Києва від 28.07.2014 у справі №910/8715/14, зокрема, сплату заборгованості на користь позивача в розмірі 37 738 237,45 грн., відповідач виконав несвоєчасно, та зазначає про те, що оплата заборгованості відповідачем здійснювалася протягом більше як п'ять місяців та досі є невиконаною у повному обсязі.

Зважаючи на вищевикладене, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 178 585,65 грн. трьох відсотків річних та 1 816 255,03 грн. інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань.

Частково задовольняючи позов місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, своє рішення мотивував тим, що інфляційні втрати та три відсотки річних підлягають стягненню із відповідача у зв’язку із неналежним виконанням останнім своїх зобов’язань за договором поставки № 3813/80/10 від 02.08.2010.

Про те судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті при неповному з’ясуванні всіх обставин справи.

Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2).

У розумінні зазначеної норми інфляційні втрати є не відповідальністю, а сумою несплаченого боржником боргу, який у цій частині знецінився через інфляційні процеси. Також і проценти є не відповідальністю, а встановленою законодавцем обов’язковою платою за кошти, що не були своєчасно сплачені боржником.

Таким чином суди обох інстанцій правильно визначились із характером правовідносин сторін.

Однак приймаючи рішення місцевий господарський суд виходив із того, що: інфляційні нарахування у сумі 855 690,03 грн. мають здійснюватись із заборгованості у розмірі 35 653 751,39 грн., що виникла за період із 30.09.2014 по 24.10.2014; інфляційні нарахування у сумі 642 704,16 грн. мають здійснюватись із заборгованості у розмірі 33 826 534,55 грн., що виникла за період із 24.10.2014 по 21.11.2014; інфляційні нарахування у сумі 99 131,94 грн., мають здійснюватись із заборгованості у розмірі 1 600 709,55 грн., що виникла за період із 11.12.2014 по 20.01.2015. Всього, таким чином, як зазначено цим судом, підлягає відшкодуванню 1 597 526,13 грн. інфляційних.

Крім того, приймаючи рішення місцевий господарський суд виходив із того, що: нарахування трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 73 261,13 грн. мають здійснюватись із заборгованості у розмірі 35 653 751,39 грн., що виникла за період із 30.09.2014 по 24.10.2014; нарахування трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 77 847,37 мають здійснюватись із заборгованості у розмірі 33 826 534,55 грн., що виникла за період із 24.10.2014 по 21.11.2014; нарахування трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 3 139,28 грн. мають здійснюватись із заборгованості у розмірі 2 010 242,08 грн., що виникла за період із 22.11.2014 по 10.12.2014; нарахування трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 5 394,17 грн. мають здійснюватись із заборгованості у розмірі 1 600 709,55 грн., що виникла за період із 11.12.2014 по 20.01.2015. Всього, таким чином, як зазначено цим судом, підлягає відшкодуванню 159 641,95 грн. трьох процентів річних від простроченої суми.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що за різні періоди існували різні суми заборгованості, на які здійснено нарахування індексу інфляції, а також трьох процентів річних.

Приймаючи рішення місцевий господарський суд не навів доказів, на підставі яких він дійшов висновків про те, що саме зазначений розмір заборгованості у відповідних періодах існував, а суд апеляційної інстанції цих недоліків не усунув.

Крім того, звернувшись із позовом позивач просив стягнути із відповідача три проценти річних від простроченої суми за період, зокрема, із 30.09.2014 по 24.10.2014, та із 25.10.2014 по 21.11.2014.

За аналогічний період позивач просив стягнути із відповідача і інфляційні нарахування.

Однак приймаючи рішення у цій частині спору місцевий господарський суд, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, у своєму рішенні правильно вказавши перший період прострочення - із 30.09.2014 по 24.10.2014, вийшов за межі визначеного позивачем другого періоду прострочення, вказавши, що він становить із 24.10.2014 по 21.11.2014. Порівняно із вимогами позивача цей період неправомірно і без обґрунтування у судовому рішенні збільшено.

Відповідно до частини першої статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Частина перша статті 43 названого Кодексу містить вимоги щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до вимог ст.84 ч.1 п.3 цього кодексу обставини справи, встановлені місцевим господарським судом, вказуються в мотивувальній частині рішення суду, а встановлені судом апеляційної інстанції, згідно ст.105 ч.2 п.7 вказаного кодексу, в постанові.

Отже суди припустились порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно до вимог статті 1119 частини 1 пункту 3 наведеного кодексу, є підставою для скасування судових рішень і передачі справи на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.3, 11110 ч.1, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2015 у справі №910/7346/15-г скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя                                                                      А.Г. Полянський

Судді                                                                                                    Г.М. Мачульський

                                                                                                    В.І. Шаргало