ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

представники сторін у судове засідання не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2015 порушено провадження у справі №904/10459/14 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Меридіан Трейд" (далі – ТОВ "Компанія Меридіан Трейд") в порядку ст. 95 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI, далі – Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2015 (суддя Примак С.А.) визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута, зобов'язано його вчинити певні дії та інше.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 (судді: Білецька Л.М. - головуючий, Верхогляд Т.А.,
Парусніков Ю.Б.) за результатами розгляду апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі – ДПІ у Бабушкінському районі, скаржник) вказану постанову залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, провадження у справі припинити.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ст. 95 Закону про банкрутство, ст. ст. 105 111 Цивільного кодексу України, ст. 78 Податкового кодексу України. Скаржник зазначає про порушення боржником порядку добровільної ліквідації, що виявилось у ненаданні податковому органу можливості здійснити перевірку боржника вже після визнання його банкрутом, а також не отриманні скаржником проміжного ліквідаційного балансу боржника.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника – юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідне правило передбачено ч. 3 ст. 110 ЦК України, яка містить загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

Спрощена процедура банкрутства, яка передбачена ст. 95 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

Так, імперативними приписами абз. 2 ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство встановлено, що обов'язковою передумовою для звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено дотримання ліквідаційною комісією боржника вимог ст. ст. 105 110 111 Цивільного кодексу України щодо процедури добровільної ліквідації юридичної особи.

Так, на виконання приписів частин 1, 2 ст. 105 ЦК України 16.09.2014, в день прийняття засновниками рішення про ліквідацію, боржник надіслав відповідне повідомлення державному реєстратору, про що було внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. Публікація оголошення про припинення юридичної особи здійснена у спеціалізованому друкованому органі (Бюлетень державної реєстрації № 295 (25) від 18.09.2014) із встановленням двомісячного строку для звернення кредиторів із грошовими вимогами.

До заяви про порушення справи про банкрутство додані докази повідомлення боржником явних кредиторів, у тому числі і скаржника, про його ліквідацію та про порядок і строки заявлення кредиторами претензій. Усі заявлені до боржника вимоги були розглянуті ліквідатором із письмовим повідомленням кредиторів про результати їх розгляду.

За результатами інвентаризації виявлено активи боржника – грошові кошти на загальну суму 7 207,01 грн.

Сума визнаних боржником у межах ліквідаційної процедури грошових вимог кредиторів становить 36 625, 20 грн., у т.ч. вимоги скаржника на суму 2 625,20 грн.

У зв'язку з чим відповідно до ст. 111 ЦК України після закінчення двомісячного строку для пред'явлення вимог кредиторами ліквідаційною комісією боржника складено проміжний ліквідаційний баланс станом на 26.12.2014, додані до якого документи містять відомості про склад майна боржника, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджений загальними зборами учасників боржника, тобто органом, який прийняв рішення про ліквідацію (а.с. 55-56, том 1) та 29.12.2014 надісланий боржником на адресу скаржника.

Викладене свідчить про дотримання боржником вимог чинного законодавства щодо здійснення процедури добровільної ліквідації юридичної особи, у т.ч. належне формування пасиву та активу в межах цієї процедури, у зв'язку з чим висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для визнання боржника банкрутом за правилами ст. 95 Закону про банкрутство є законними та обгрунтованими.

Доводи касаційної скарги стосовно неотримання ліквідаційного балансу боржника у порядку ч. 11 ст. 111 ЦК України є безпідставними. Відповідна норма передбачає надсилання органу доходів і зборів ліквідаційного балансу, складеного після самостійного завершення боржником процедури добровільної ліквідації, тоді як у даному випадку боржником було складено лише проміжний ліквідаційний баланс. Проте навіть проміжний ліквідаційний баланс також був надісланий боржником на адресу скаржника, із подальшим зверненням боржника до суду із заявою про порушення справи про банкрутство.

Щодо посилання скаржника на ненадання йому можливості провести податкову перевірку боржника, то ці події мали місце вже в межах ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, тобто після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. У зв'язку з чим такі обставини не можуть свідчити про порушення боржником порядку добровільної ліквідації та, відповідно, про невідповідність оскаржуваних судових рішень вимогам чинного законодавства.

Відтак, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

За таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають приписам чинного законодавства.

З урахуванням викладеного та керуючись ст. 95 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст. 105 110 111 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1115, 1117, 1119 – 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2.          Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 у справі № 904/10459/14 залишити без змін.

Головуючий                                                                                Б.М. Поляков

Судді                                                                                           В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич