ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 року Справа № 912/3128/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Воліка І.М., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської радина постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 у справі№ 912/3128/14 господарського суду Кіровоградської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської радипростягнення 10 123 889,23 грн.,за заявоюКомунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської радипровизнання наказу таким, що не підлягає виконанню,за участю представників: від позивачаПрокоф'єва Л.В.від відповідачане з'явився

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 25.12.2015 у справі № 912/3128/14 (суддя Вавренюк Л.С.) заяву Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради (далі - КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради) від 19.11.2015 № 2338 про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу господарського суду від 02.02.2015 у справі № 912/3128/14 задоволено частково; визнано таким, що не підлягає виконанню, наказ господарського суду Кіровоградської області від 02.02.2015 у справі № 912/3128/14 в частині стягнення з КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради пені в сумі 439 804,15 грн., 3% річних у сумі 206 721,37 грн. та інфляційних втрат у сумі 573 595,57 грн.; у задоволенні заяви КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради від 19.11.2015 № 2338 про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу господарського суду від 02.02.2015 у справі № 912/3128/14 в частині стягнення з КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради судового збору в сумі 64 310,40 грн. відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 (колегія суддів у складі: Джихур О.В. - головуючий, Виноградник О.М., Дмитренко Г.К.) ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 25.12.2015 у справі № 912/3128/14 скасовано; у задоволенні заяви КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради від 19.11.2015 про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу господарського суду Кіровоградської області від 02.02.2015 у справі № 912/3128/14 відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 у справі № 912/3128/14, КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначену постанову і прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву відповідача про визнання наказу господарського суду Кіровоградської області від 02.02.2015 № 912/3128/14 таким, що не підлягає виконанню, у частині стягнення з КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") 439 804,15 грн. пені, 3% річних у сумі 206 721,37 грн. інфляційних втрат у сумі 573 595,57 грн. та витрат зі сплати судового збору у сумі 64 310,40 грн.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.08.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 09.08.2016 о 10 год. 50 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористався.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій і вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Кіровоградської області від 26.11.2014 у справі № 912/3128/14, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 11.03.2015, позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено частково; стягнуто з КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" основний борг у сумі 6 356 925,63 грн., 439 804,15 грн. пені, 206 721,37 грн. 3% річних, 573 595,57 грн. інфляційних втрат, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 64 310,40 грн. Провадження в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 373 606,83 грн. припинено у зв'язку з відсутністю предмета спору. У решті позову відмовлено.

На виконання вказаного рішення від 26.11.2014 у справі № 912/3128/14 господарським судом Кіровоградської області видано відповідний наказ від 02.02.2015.

Постановою від 05.03.2015 заступником начальника відділу виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду № 912/3128/14 від 02.02.2015.

20.11.2015 до господарського суду Кіровоградської області надійшла заява КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради від 19.11.2015 № 2338, у якій заявник просив суд визнати наказ господарського суду Кіровоградської області від 02.02.2015 у справі № 912/3128/14 в частині стягнення пені в сумі 439 804,15 грн., 3% річних у сумі 206 721,37 грн., інфляційних втрат у сумі 573 595,57 грн., а також витрат зі сплаті судового збору в сумі 64 310,40 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Обґрунтовуючи вказану заяву, відповідач зазначив, що у зв'язку з набранням чинності Законом України від 14.05.2015 № 423-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради станом на 01.08.2015 достроково виконало умову погашення заборгованості за спожитий природний газ до 01.01.2014 за договором від 31.01.2013 № 13/3427-БО в сумі 2 456 466,84 грн., на підставі якого у справі № 912/3128/14 були стягнуті кошти на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України", внаслідок чого відповідно до ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" заборгованість КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради перед позивачем за рішенням господарського суду Кіровоградської області від 26.11.2014 у справі № 912/3128/14 зі сплати 439 804,15 грн. пені, 3% річних у розмірі 206 721,37 грн. та 573 595,57 грн. інфляційних втрат, а також витрат зі сплати судового збору в сумі 64 310,40 грн. підлягає списанню. Проте, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" відмовилося провести списання зазначених сум.

Задовольняючи частково заяву боржника про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, місцевий господарський суд виходив з того, що на підставах, встановлених Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" (який діяв на час існування спірних правовідносин), зобов'язання КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з оплати пені, інфляційних втрат та 3% річних, що підлягали стягненню на підставі рішення господарського суду Кіровоградської області у справі № 912/3128/14, припинилися, у зв'язку з чим наказ, виданий на виконання рішення у вказаній справі, в частині стягнення пені, інфляційних втрат і 3% річних не підлягає виконанню. Відмовляючи у задоволенні заяви КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу господарського суду від 02.02.2015 у справі № 912/3128/14 в частині стягнення з КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради судового збору в сумі 64 310,40 грн., суд першої інстанції вказав, що судовий збір не є ані штрафною, ані фінансовою санкцією, а тому заява боржника у даній частині не підлягала виконанню.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 25.12.2015 та відмовляючи у задоволенні заяви КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу господарського суду Кіровоградської області від 02.02.2015 у справі № 912/3128/14, виходив з наступного.

06.06.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 14.05.2015 № 423-VIII, яким внесені зміні, зокрема, до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу".

Так, статтю 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" доповнено частиною 13 такого змісту:

"Заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості.

Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини.

У типовому договорі про реструктуризацію заборгованості визначаються, зокрема, порядок реструктуризації і погашення заборгованості, загальна сума реструктуризованої заборгованості, строк її погашення, розмір щомісячних платежів, права та обов'язки сторін.

Форма типового договору про реструктуризацію заборгованості затверджується Кабінетом Міністрів України.".

З правового аналізу зазначених законодавчих змін, спрямованих на стабілізацію фінансового стану саме ПАТ "НАК "Нафтогаз України", вбачається, що предметом його регулювання є заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій, не погашена станом на 06.06.2015, за природний газ, спожитий протягом 2014 року, яка реструктуризується шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору. При цьому, сплата теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями в 3-х місячний строк, починаючи з 06.06.2015, заборгованості за природний газ, спожитий в попередній період, тобто до 2014 року, є лише передумовою для такої реструктуризації і укладення відповідного договору.

В обґрунтування заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, відповідач зазначив про виконання ним вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а саме сплату в 3-х місячний строк боргу за газ, спожитий до 2014 року, що, на його думку, є підставою для списання пені, інфляційних та річних, нарахований на цей борг, суми яких охоплюються спірним наказом.

У зв'язку з цим спільним протокольним рішенням щодо списання пені, штрафних та фінансових санкцій від 07.09.2015 та реалізації норм Закону України від 14.05.2015 № 423-VIII, відповідач в односторонньому порядку оформив рішення про списання суми штрафних санкцій, нарахованих за рішеннями суду на суму основного боргу за спожитий газ до 01.01.2014, відображених в бухгалтерському обліку сторін, в тому числі за договором № 13/3427-БО-18 від 31.01.2013, на виконання якого стягнуто заборгованість на підставі рішення господарського суду у справі № 912/3128/14.

Втім, позивач, заперечуючи проти такого одностороннього списання, послався на те, що проведені відповідачем заходи повністю суперечать порядку реструктуризації заборгованості за природний газ, визначеному ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а отже присутні в даному випадку всі ознаки спору з цього питання між сторонами.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що між сторонами виник спір про право боржника на припинення зобов'язання щодо сплати штрафних та фінансових санкцій.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Згідно зі ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом зазначених норм, права або інтереси особи підлягають судовому захисту у разі їх порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Способи захисту суб'єктивних цивільних прав - це закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Положеннями ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 ЦК України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання, зокрема, визнання права та припинення правовідношення.

За приписами ст. 41 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.

Згідно зі ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Позов про визнання права, зокрема, на списання штрафних та фінансових санкцій, набутого за Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу", або ж про припинення правовідношення, в якому відповідач виступає боржником, що зобов'язаний сплатити пеню, інфляційні та річні за неналежне виконання зобов'язання, подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою. Тобто метою подання таких позовів є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права, запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню, встановлення правових підстав, з якими законодавчі приписи або дії осіб пов'язують припинення правовідношення, що, в свою чергу, в разі задоволення таких вимог буде засвідчувати наявність або відсутність обов'язків в особи або їх припинення, визнання особи такою, що має або втратила право, тощо.

Відтак, за змістом наведених законодавчих приписів, права особи, які не визнаються або оспорюються, у вказаних вище способах їх захисту (визнання права та припинення правовідношення), захищаються судами в порядку позовного провадження, процедура якого визначена розділами І-ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 117 ГПК України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Як роз'яснено у пп.пп. 3.1, 3.3 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (із змінами і доповненнями), частина четверта статті 117 ГПК України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті, які слід розглядати за правилами ГПК України у межах вже розглянутої справи, у разі: якщо його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

З огляду на викладене, з урахуванням імперативних приписів ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України щодо обов'язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили, апеляційний господарський суд вірно вказав, що норма ч. 4 ст. 117 ГПК України визначає можливість припинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили, лише внаслідок наявності для цього безумовних і безспірних підстав, тобто є процедурною нормою, що врегульовує правовідносини між боржником і стягувачем на стадії виконання рішення, втім не встановлює процесуального механізму вирішення судом спору про право на цій стадії господарського процесу. Таким чином, обставини, на підставі яких господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню, мають бути безспірними та безпосередньо засвідчувати факт припинення зобов'язань боржника, адже в іншому випадку між сторонами з цього приводу виникає спір про право, який не можливо вирішити лише шляхом застосування процесуальної норми.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що оскільки стягувачем за наказом не визнається право боржника, яке останній вважає набутим на підставі приписів ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (в редакції Закону України від 14.05.2015 № 423-VIІІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України") на списання в односторонньому порядку штрафних та фінансових санкцій, а зобов'язання з їх оплати за спірним наказом припиненим, між сторонами існує спір про відповідне право, який до його вирішення в загальному порядку та встановлення судом обставин наявності/відсутності вказаного права, позбавляє господарський суд підстав для застосування у даному випадку приписів ч. 4 ст. 117 ГПК України до судового наказу.

З урахуванням викладеного, за встановлених у даній справі обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з обґрунтованим висновком апеляційного господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення заяви КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради про визнання наказу господарського суду Кіровоградської області від 02.02.2015 у справі № 912/3128/14 таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 у справі № 912/3128/14 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

С.Р. Шевчук