ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 року Справа № 911/4049/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоТатькова В.І. (доповідача),суддів :Барицької Т.Л., Мележик Н.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 р.та на рішеннягосподарського суду Київської області від 14.01.2016 р.у справі№ 911/4049/15 господарського суду Київської областіза позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (надалі - ПАТ "Державний ощадний банк України")доТовариства з обмеженою відповідальністю "Оріол Солар" (надалі - ТОВ "Оріол Солар")третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство "Енергоринок" (надалі - ДП "Енергоринок")прозвернення стягнення на предмет заставиза участю представників: від позивача- Саковець Артем Олексійовичвід відповідача- не з'явилися від третьої особи- Калінін Михайло ВолодимировичВ С Т А Н О В И В:

ПАТ "Державний ощадний банк України" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "Оріол Солар" та просило суд в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ "Оріол Солар" перед ПАТ "Державний ощадний банк України" за договором кредитної лінії № 4 від 08.02.2011 р., яка станом на 28.08.2015 р. становить 18 408 700,41 євро, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 12 717 531,72 євро; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 1 888 510,37 євро; нараховані проценти за період з 01.08.2015 р. до 27.08.2015 р. - 98 778,64 євро; пеня - 339 295,21 євро; 3 % річних - 310 924,47 євро; та 82 049 250,28 долари США, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 56 383 446 доларів США; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 8 823 494,28 доларів США; нараховані проценти за період з 01.08.2015 р. до 27.08.2015 р. - 448 364,25 доларів США; пеня - 15 018 122,84 доларів США; 3 % річних - 1 375 822,91 США, звернути стягнення на предмет застави за договором застави майнових прав № 34 від 31.10.2011 р., який був укладений між ПАТ "Ощадбанк" та TOB "Оріол Солар", а саме: на належне TOB "Оріол Солар" на підставі договору купівлі-продажу електроенергії № 7661/02 від 05.10.2011 р. право грошової вимоги до ДП "Енергоринок" у сумі 15 607 545,43 грн. за продану в березні 2014 року електроенергію; перевести на ПАТ "Ощадбанк" право грошової вимоги ТОВ "Оріол Солар" до ДП "Енергоринок" здійснити платежі за придбану у березні 2014 року електроенергію в сумі 15 607 545,43 грн. за договором купівлі-продажу електроенергії № 7661/02 від 08.10.2011 р., укладеним між ТОВ "Оріол Солар" та ДП "Енергоринок", а також стягнути з ТОВ "Оріол Солар" сплачений судовий збір у розмірі 73080,00 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 14.01.2016 (головуючий суддя Бабкіна В.М., судді: Конюх О.В., Щоткін О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 р. (головуючий суддя Тищенко А.І., судді:Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ПАТ "Державний ощадний банк України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.07.2016 р. (головуючий суддя Татьков В.І. (доповідач), судді: Мележик Н.І., Самусенко С.С.) касаційну скаргу ПАТ "Державний ощадний банк України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 р. та на рішення господарського суду Київської області від 14.01.2016 р. прийнято до провадження, розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 09.08.2016 р.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 03.08.2016 р. № 08.03-04/3123 у даній справі призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку з відпусткою судді Самусенко С.С.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 03.08.2016 р. для розгляду касаційної скарги у справі № 911/4049/15 визначено склад колегії суддів: Татьков В.І. - головуючий (доповідач), Барицька Т.Л., Мележик Н.І.

08 серпня 2016 року від ДП "Енергоринок" до Вищого господарського суду України надійшов відзив, за змістом якого третя особа просить суд залишити без задоволення касаційну скаргу ПАТ "Державний ощадний банк України", а прийняті у справі рішення та постанову - без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.08.2016 р. касаційну скаргу ПАТ "Державний ощадний банк України" колегією суддів у складі: Татьков В.І. - головуючий (доповідач), Барицька Т.Л., Мележик Н.І. прийнято до свого провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, оцінивши доводи касаційної скарги, взявши до уваги заперечення, викладені у відзиві, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 08.02.2011 р. між ПАТ "Державний ощадний банк України" (банк) та ТОВ "Оріол Солар" (позичальник) укладено договір кредитної лінії № 4 з подальшими змінами та доповненнями (надалі - Кредитний договір), згідно з умовами якого банк зобов'язався надати на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у розмірі 13 438 943, 60 євро та 56 518 446 доларів США та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. п. 2.2., 2.4. Кредитного договору кредит надається у вигляді мультивалютної невідновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 07.02.2021 р. Кредит надається траншами з позичкового рахунку в безготівковому порядку для фінансування будівництва сонячної електростанції (проект "Будівництво сонячної електростанції" (АР Крим, Сакський район, с. Охотникове встановленою потужністю 20 МВт), а також інших витрат, пов'язаних з експлуатацією забудованого об'єкта будівництва.

Згідно з п. 2.6. Кредитного договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених цим договором.

Проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 16 % річних в гривні, 10,5 % річних в євро, 10,75 % річних в доларах США, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором. Проценти нараховуються методом факт/факт на основну суму боргу за строк фактичного користування кредитними коштами, починаючи з першого дня видачі кредитних коштів включно, та до повного погашення договором основної суми боргу (пп. пп. 2.6.1., 2.6.2. Кредитного договору).

Судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Банком було належним чином виконано свої зобов'язання за Кредитним договором щодо надання позичальнику кредиту траншами, що також підтверджується відповідними виписками по рахунках обліку заборгованості позичальника.

З матеріалів справи також вбачається, що 31.10.2011 р., для забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором № 4 від 08.02.2011 р., між ПАТ "Державний ощадний банк України" (заставодержатель) та TOB "Oріол Cолар" (заставодавець) було укладено договір застави майнових прав № 34, із подальшими змінами та доповненнями (надалі - Договір застави), відповідно до умов якого предметом застави виступає належне заставодавцю на підставі контрактів право вимагати від боржника здійснення платежів на користь заставодавця за поставлені (або такі, що будуть поставлені) боржникам товари (виконані чи надані послуги), в розмірах та в строки, передбачені умовами контрактів, укладених між заставодавцем та боржниками; у заставу за цим договором передаються як права вимоги, що належать заставодавцю в момент укладення цього договору, так і права вимоги, що виникнуть у заставодавця в майбутньому; сторони погоджуються з тим, що на момент укладення цього договору загальна договірна вартість предмету застави становить 8 248 611,71 євро, що у гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 31.10.2012 р. складає 85 459 964,33 грн.

Згідно з п. 3.2. Договору застави у випадку, якщо при настанні строку виконання зобов'язання, воно (зобов'язання) або будь-яка його частина не будуть виконані, а також в інших випадках, передбачених цим договором та/або законодавством, заставодержатель реалізує своє право застави шляхом звернення стягнення на предмет застави в порядку, визначеному цим договором та законодавством.

Підпунктом 5.2.3. Договору застави передбачено, що заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо у момент настання строку платежу зобов'язання (або відповідна їх частина) не будуть виконані, а також у будь-який час незалежно від настання строку платежу у випадку невиконання заставодавцем будь-якого з своїх обов'язків, передбачених цим договором та/або кредитним договорами та/або іншими договорами з позичальником та/або майновими поручителями.

Судами відзначено, що серед іншого, згідно із додатком № 1 до Договору застави, контрактом за договором застави майнових прав є договір купівлі-продажу електроенергії № 7661/02 від 08.10.2011 р., укладений між заставодавцем TOB "Оріол Солар" та боржником у розумінні договору застави майнових прав - ДП "Енергоринок", відповідно до якого предметом застави, що передається заставодавцем банкові, виступає право грошової вимоги до ДП "Енергоринок".

Як вірно встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, на підставі пп. пп. 3.3.2., 5.3.1., 5.3.2., 7.1.1. Кредитного договору, ПАТ "Державний ощадний банк України" вимогою № 55/2-06/81 від 02.12.2014 р. повідомило ТОВ "Оріол Солар" про відкликання кредиту та необхідність здійснити повне погашення кредиту (включаючи основну суму боргу, нараховані та несплачені проценти за користування кредитом, що підлягають сплаті позичальником на користь банку відповідно до умов кредитного договору) не пізніше 20 (двадцяти) банківських днів з моменту вручення вимоги.

У зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору ПАТ "Ощадбанк" звернулось до господарського суду Київської області з відповідним позовом про стягнення заборгованості з ТОВ "Оріол Солар".

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, рішенням господарського суду Київської області від 27.01.2015 р. у справі № 911/5594/14, яке набрало законної сили 13.02.2015 р., з ТОВ "Оріол Солар" на користь ПАТ "Державний ощадний банк України було стягнуто 12 717 531,72 євро простроченої заборгованості за кредитом, 1 112 915,15 євро простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 353 902,75 євро пені, 46 335,07 євро 3 % річних та 56 383 446 доларів США простроченої заборгованості за кредитом, 5 303 004,60 доларів США простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 1 571 102,53 доларів США пені, 189 889,72 доларів США 3 % річних, 73 080 грн. судового збору.

Водночас, невиконання відповідачем позичальником вказаного рішення суду, неповернення сум кредитних коштів та несплата відсотків стало причиною звернення ПАТ "Державний ощадний банк України" в межах даної справи № 911/4049/15 з відповідними позовними вимогами.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з приписами ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором.

Крім того, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Згідно зі ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно зі ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження може здійснюватися в тому числі на підставі рішення суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Статтею 23 Закону України "Про заставу" передбачено, що при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.

Так, відмовляючи в задоволенні заявлених ПАТ "Державний ощадний банк України" позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами не було суду доведено факт наявності заборгованості ДП "Енергоринок" перед ТОВ "Оріол Солар" за заявлений банком період, що позбавляє суд можливості задовольнити позовні вимоги.

Водночас, апеляційний господарський суд, залишивши без змін рішення господарського суду Київської області, у мотивувальній частині постанови зазначив власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи, з чим погоджується і суд касаційної інстанції, з огляду на таке.

Так, листом № 01/71-3338 від 31.03.2014 р. ДП "Енергоринок" повідомило ТОВ "Оріол Солар" про зупинення дії договору купівлі-продажу електричної енергії № 7661/02 від 05.10.2011 р. з 01 квітня 2014 року відповідно до пункту 6.2. договору (при настанні обставин непереборної сили сторони звільняються від виконання зобов'язання за цим договором на термін дії обставин непереборної сили і усунення їх наслідків).

Відповідно п. 6.3. договору № 7661/02 від 05.10.2011 р. наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідною довідкою Торгово-промислової палати України.

Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що згідно з наявним в матеріалах справи висновком № 747/05-4 про обставини непереборної сили, виданого Торгово-промисловою палатою України 28.03.2014 р., Торгово-промислова палата України засвідчила про обставини непереборної сили на території Автономної Республіки Крим з 27.02.2014 р., які продовжують діяти по теперішній час. Дату закінчення терміну дії обставин непереборної сили на момент видачі даного висновку встановити неможливо.

У відповідності до п. 4.2. договору № 766/02 від 05.10.2011 р. остаточний розрахунок за куплену ДП "Енергоринок" у ТОВ "Оріол Солар" електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється до 15-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим. Таким, чином з урахуванням зупинення дії договору, термін остаточної сплати електричної енергії, купленої у березні 2014 року, який мав би настати 15.04.2014 р., на сьогодні не настав.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ТОВ "Оріол Солар" не наділений правом вимагати оплати реалізованої за договором електричної енергії, а ДП "Енергоринок" звільнений від зобов'язання за цим договором на термін дії обставин непереборної сили і усунення їх наслідків.

Водночас, відступлення права вимоги полягає в передачі кредитором належного йому на підставі зобов'язання права (вимоги) іншій особі, а отже, іншій особі може бути передано тільки право, що належить кредитору, відсутнє ж право грошової вимоги, що має місце в даному випадку, не може бути передано протягом всього періоду дії обставин непереборної сили.

Крім того, 07.05.2014 р. Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову "Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя" № 148, відповідно до п. 3 якої: "Оптовий постачальник не здiйснює закупiвлi електричної енергiї в її виробникiв, якi розташованi на тимчасово окупованiй територiї, та не проводить розрахункiв з такими виробниками, зокрема з погашення заборгованостi минулих перiодiв".

Дана Постанова набирає чинності з 1 червня 2014 року та діє до повного відновлення конституційного ладу України на тимчасово окупованій території.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов юридично правильного висновку про те, що вказаною постановою закріплено заборону на проведення розрахунків з відповідачем, зокрема, погашення боргу минулих періодів, а отже, відступлення права грошової вимоги іншому суб'єкту, в даному випадку позивачу, з метою реалізації відповідного права на отримання грошових коштів за цією вимогою прямо суперечить положенням наведеної постанови.

Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що помилковість мотивів, якими обґрунтовано рішення суду першої інстанції, не призвело до прийняття невірного рішення

З огляду на викладене, враховуючи, що строк виконання третьою особою грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу не настав, у зв'язку з наявністю обставин непереборної сили та встановленої заборони на здійснення розрахунків на час їх дії, що свідчить про відсутність у заставодавця права вимагати виконання цього зобов'язання, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача про звернення стягнення на предмет застави та переведення на позивача права грошової вимоги на здійснення платежів за вказаним договором до третьої особи.

При цьому апеляційний господарський суд, вказавши на помилковість мотивів, з яких виходив суд першої інстанції, дійшов юридично правильного висновку про те, що наведені обставини не призвели до прийняття невірного рішення місцевим господарським судом, а тому залишив рішення без змін.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 р. та рішення господарського суду Київської області від 14.01.2016 р. у справі № 911/4049/15 залишити без змін.

Головуючий суддя (доповідач) В.І. Татьков

Суддя Т.Л. Барицька

Суддя Н.І. Мележик