ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 року Справа № 910/30879/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Мачульського Г.М.за участю представників: позивачаБурдим К.В.- предст. дов. від 04.08.2016;відповідача третіх осібне з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином) - ОСОБА_5- директор; - не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт-СМ"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 у справі№ 910/30879/15 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт-СМ"до треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Мітт Груп" - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВ Логістика" - фізична особа-підприємець ОСОБА_6простягнення 42267,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Горизонт-СМ" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітт Груп" 42267,00 грн (в тому числі 26000 грн провізної плати та 16267 грн компенсації за простій вантажного автомобіля на митниці). Позивач вважає відповідача, як вантажоодержувача за перевезенням вантажу в міжнародному сполученні, здійсненого позивачем, відповідальним за оплату вартості наданої послуги та відшкодування заподіяних збитків посилаючись на заборгованості за оплатою виконаних позивачем перевезень, посилаючись на приписи статей 909, 916 Цивільного кодексу України, статей 4, 6, 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, визначення, надані в Інкотермс (редакція 2000 року).

Відповідач не визнав позовні вимоги з мотивів відсутності правовідносин з позивачем та правових підстав для виникнення у нього зобов'язання із здійснення оплати перевезення та відшкодування збитків позивачу; натомість, відповідальним за оплату послуг позивача є особа, з якою він уклав договір - фізична особа-підприємець ОСОБА_6.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВ Логістика" надало пояснення про те, що не укладав будь-яких договорів з позивачем, а підпис та печатка на договорі перевезення йому не належить.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 надав пояснення, за змістом яких він уклав договір про надання транспортних послуг з перевезення вантажу з Товариством з обмеженою відповідальністю "Мітт Груп", яке не здійснило оплати спірного перевезення відповідно до умов договору; в свою чергу на виконання договору з Товариством з обмеженою відповідальністю "Мітт Груп", підприємець уклав договір з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, оплату послуг якого в свою чергу не здійснив.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2016 (суддя Отрош І.М.) у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 (судді: Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.) рішення господарського суду залишено без змін з огляду на його відповідність встановленим обставинам справи та приписам чинного законодавства; наведені у апеляційній скарзі доводи відхилено як необґрунтовані.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та рішення у даній справі, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про неправильне застосування судами норм матеріального права, невідповідність висновків судів встановленим обставинам справи, а саме: апеляційний суд застосував до спірних правовідносин приписи статей 11 та 909 Цивільного кодексу України, які мають загальний характер, натомість не застосував Конвенцію про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, а також Правила Інкотермс (в редакції 2000 року), дійшовши помилкового висновку про неналежність визначеного позивачем відповідача; господарські суди залишили поза увагою надані позивачем докази, з яких вбачається, що саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Мітт груп" є власником перевезеного позивачем вантажу.

Відповідач та фізична особа-підприємець ОСОБА_6 не скористалися процесуальним правом на участь своїх представників в судовому засіданні та правом надання відзиву на касаційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача та третьої особи, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 20.05.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВ Логістика" (замовник, третя особа) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Горизонт-СМ" (виконавець, позивач) уклали договір № 32 на надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів у міжнародному сполученні.

20.05.2015 заявкою на транспортно-експедиторське обслуговування до договору № 34 від 20.05.2015 сторони договору погодили умови здійснення перевезення, а саме: дату завантаження 22.05.2015, дату доставки 26.05.2015, маршрут: Німеччина-Україна, найменування вантажу - продукти глибокої заморозки (температурний режим - 18С), вимоги до транспорту - рефрижератор, 21 т., 86 м3., автомобіль НОМЕР_1/НОМЕР_2, вантажовідправника Wiesenhof Gastroservice Gmbh & Co. KG, марку та державний номер автомобіля та причепу, прізвище водія, місце розвантаження Холодокомбінат № 4, м. Київ, вул. Академіка Білецького, 34, суму оплати у розмірі 41000,00 грн. на підставі оригіналів документів протягом 7 банківських днів.

Договір та заявка підписані керівниками сторін, підписи яких скріплені їх печатками.

За пунктами 9.9 та 9.10 договору сторони домовилися, що ділова переписка по укладенню та виконанню цього договору ведеться за допомогою доступних сучасних засобів зв'язку ( почтовий зв'язок, факсимільний зв'язок, телекс, електронна пошта). Діючий договір, заявка, додаткові угоди, підписані повноважними представниками сторін і передані факсимільним зв'язком, вважаються оригіналами, які зобов'язують обидві сторони виконувати умови діючого договору.

Відповідач як вантажоодержувач за міжнародною товарно-транспортною накладною CMR AU14-011306-052000 отримав 03.06.2015 вантаж - куряче м'ясо глибокої заморозки (температура зберігання не менше -18С), відправник Wiesenhof Gastroservice Gmbh & Co. KG, перевізник Товариство з обмеженою відповідальністю "Горизонт-СМ".

Суд встановив, що правовідносини зі спірного перевезення були врегульовані також іншими договорами. Так 14.05.2015 відповідач (замовник) та фізична особа-підприємець ОСОБА_6 (третя особа, перевізник) уклали договір № 14/05-1 про надання транспортних послуг, відповідно до пункту 1.1 якого перевізник зобов'язується доставити транспортним засобом за маршрутом, вказаним в заявці на перевезення, довірений йому вантаж в пункт призначення і передати його уповноваженій на отримання вантажу особі (вантажоодержувачу), вказаній у заявці, а замовник зобов'язується оплатити вартість послуг, що йому надаються. Маршрути, терміни виконання замовлення, кількість, якість, вартість вантажу, вартість перевезення вказуються в заявках на перевезення, що є невід'ємною частиною даного договору (пункт 1.2 договору). Транспортним замовленням № 124 від 19.05.2015 до договору № 14/05-1 від 14.05.2015 відповідач замовив фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 як перевізнику здійснити перевезення вантажу (заморожене м'ясо) вагою 21.5 т. (1 рефрижераторна машина -18С), дата завантаження 22.05.2015, адреса завантаження: Wiesenhof Oldenburger Gefugelspezialitaten Gmbh & Co. KG, адреса розвантаження 03126, м. Київ, вул. Академіка Білецького, 34, холодокомбінат № 4; вартість 26000,00 грн., марка, № автомобіля та причепа - НОМЕР_1/НОМЕР_2.

Відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000061 від 04.06.2015, виставленого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 відповідачу, транспортні витрати по маршруту: 49393 Lohne (Німеччина) - Київ (Україна) а/м Вольво НОМЕР_1/НОМЕР_2 становлять 25500,00 грн.; транспортно-експедиційні послуги - експедиційна комісія а/м Вольво НОМЕР_1/НОМЕР_2 становлять 500,00 грн. Всього - 26000,00 грн. За змістом акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000061 виконавцем (фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6.) виконані такі роботи (надані послуги) по рахунку № СФ-0000061: транспортні витрати по маршруту : 49393 Lohne (Німеччина) - Київ (Україна) а/м Вольво НОМЕР_1/НОМЕР_2 - 25500,00 грн.; транспортно-експедиційні послуги - експедиційна комісія а/м Вольво НОМЕР_1/НОМЕР_2 - 500,00 грн, всього - 26000,00 грн; вказаний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000061 підписаний фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мітт Груп", скріплений їх печатками.

В свою чергу 19.05.2015 фізична особа-підприємець ОСОБА_6 (експедитор) та фізична особа-підприємець ОСОБА_7 (перевізник) підписали договір-заявку перевезення вантажу № 1241, відповідно до якого перевізник зобов'язується, зокрема, доставити вантаж в пункт призначення і передати його уповноваженій особі; маршрутом вказано: Німеччина-Україна; вантаж - заморожене м'ясо вагою 21.5 т., замитнення - Wiesenhof Oldenburger Gefugelspezialitaten Gmbh & Co. KG, дата - 21-22.05.2015; розвантаження 26.05.2015, адреса 03126, м. Київ, вул. Академіка Білецького, 34, холодокомбінат № 4; № автомобіля Вольво НОМЕР_1/НОМЕР_2 вартість послуг 25500,00 грн., банківський перерахунок протягом 10 банківських днів по копіям.

Позивач звернувся до Головного слідчого управління МВС України із заявою № 01/10 від 01.10.2015 про вчинення злочину щодо укладених договорів № 32 на надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів у міжнародному сполученні від 20.05.2015, № 14/05-1 про надання транспортних послуг від 14.05.2015, договору-заявки перевезення вантажу № 1241 від 19.05.2015; листом Бориспільського ВП ГУНП в Київській області від 18.11.2015 № 5/319 позивача повідомлено, що звернення зареєстровано до журналу єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події (ЄО № 187 від 09.11.2015).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на те, що саме він є перевізником вантажу за міжнародною транспортною накладною CMR AU14-011306-052000 складеною на підставі договору з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВ Логістика" на надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів у міжнародному сполученні від 20.05.2015, у зв'язку із чим вантожоодержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мітт Груп" - повинен сплатити позивачу грошові кошти за перевезення вантажу за вказаною накладною. Розрахунок позивач здійснив відповідно до транспортного замовлення № 124 від 19.05.2015 до договору №14/05-1 від 14.05.2015, за яким вартість перевезення складає 26000,00 грн., а також з урахуванням семи діб вимушеного простою з вини відповідача (середня вартість доби простою становить 100 євро), у зв'язку з чим за перевезення за міжнародною транспортною накладною CMR AU14-011306-052000, на думку позивача, підлягає стягненню 42267,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд вказав, що міжнародна транспортна накладна CMR AU14-011306-052000 складена на виконання договору на надання транспортно-експедиційних послуг № 14/05-1 від 14.05.2015, сторонами якого є позивач та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВ Логістика" (третя особа), та відповідно до транспортного замовлення № 124 від 19.05.2015 до цього договору, а жодних умов щодо обов'язків відповідача здійснити оплату перевезення цей договір не містить; позивач не довів наявності правових підстав для стягнення вартості спірного перевезення саме з відповідача з огляду на його статус як вантажоодержувача, оскільки невиконання грошового зобов'язання контрагентом позивача за договором не зумовлює виникнення у позивача, як кредитора, права вимагати оплати у іншої особи, не пов'язаної правовими відносинам з боржником. При цьому суд відзначив, що здійснює розгляд справи виключно в межах предмету позову та виходячи з підстав, заявлених у ньому, відтак, обставини, пов'язані з укладенням та виконанням договору № 14/05-1 про надання транспортних послуг від 14.05.2015 та договору-заявки перевезення вантажу № 1241 від 19.05.2015 не є предметом дослідження в процесі розгляду даної справи.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції також відхилив доводи апеляційної скарги з приводу того, що міжнародна транспортна накладна № CMR AU14-011306-052000 сама по собі є підставою виникнення у вантажоодержувача зобов'язання оплатити послуги перевізника, вказавши, що здійснення перевезення вантажу і приймання його відповідачем, як вантажоодержувачем, належним чином не підтверджено; заявлені позивачем вимоги до вантажоодержувача є передчасними, оскільки діє презумпція правомірності вчиненого ним правочину з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВ Логістика", а у разі встановлення компетентним судом, створеним за законом, недійсності цього правочину, позивач не позбавлений права на кондикційний позов до особи, яка безпідставно зберегла за рахунок перевізника свої кошти.

Судова колегія зазначає, що згідно із статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших підстав. За статтею 174 Господарського кодексу України господарські акти можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, з господарського договору, внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна без достатніх на те підстав, у разі створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; відповідні положення містяться також у статті 193 Господарського кодексу України.

За загальним правилом, яке викладено в статті 511 Цивільного кодексу України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до загальних положень частини першої статті 908 Цивільного кодексу України позивач надавав послуги з перевезення вантажу. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (стаття 909 Цивільного кодексу України)

За частинами першою, другою статті 306 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 N 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 за N 128/2568, договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання. Замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.

Таким чином, наведені положення законодавства не визначають вантажоодержувача як сторону договору перевезення в силу нормативних приписів та не вказують на його обов'язок перед перевізником здійснити оплату перевезення; відповідно до статті 306 Господарського кодексу України вантажоодержувач є суб'єктом відносин перевезення вантажів, чиї права та обов'язки визначаються (у разі відсутності відповідного окремого договору) актами законодавства, або укладеним договором.

Пунктом 3.5. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 N 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 за N 128/2568, у договорі встановлюються: термін його дії, обсяги перевезень, умови перевезень (режим роботи по видачі та прийманню вантажу, забезпечення схоронності вантажу, виконання вантажно-розвантажувальних робіт і таке інше), вартість перевезень і порядок розрахунків, порядок визначення раціональних маршрутів, обов'язки сторін, відповідальність тощо; відповідно до пункту 14.1. зазначених вище Правил, форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов'язаних з цим, визначаються перевізником з вантажовідправником або вантажоодержувачем - замовником при укладенні ними договору на перевезення вантажів.

З огляду на вищенаведене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що в спірних правовідносинах предмет належного до виконання перевезення, строки, порядок оплати, місце виконання зобов'язання тощо обумовлено договором, укладеним позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВ Логістика", а для виникнення обов'язку з оплати вартості надання послуг з перевезення вантажу у вантажоотримувача, яким у спірних правовідносинах є відповідач, необхідним є наявність між відповідачем, як вантажоодержувачем, та позивачем, як перевізником, договірних відносин щодо здійснення такого міжнародного перевезення шляхом досягнення згоди щодо всіх істотних умов, в тому числі щодо порядку оплати послуг перевезення.

Суди також вірно відзначили, що, виходячи з положень статті 909 Цивільного кодексу України, складання транспортної накладної саме підтверджує факт укладення договору перевезення вантажу із замовником (вантажовідправником чи вантажоодержувачем) при прийманні перевізником вантажу на відправлення та факт виконання зобов'язання з перевезення, а не заперечує і не спростовує договірні правовідносини сторін у перевезенні, не створює іншого договору.

Дослідивши зміст міжнародної транспортної накладної № CMR AU14-011306-052000, суди вірно відхилили доводи позивача щодо його посилання на Конвенцію про договір міжнародного автомобільного перевезення, як такої, що не суперечить приписам національного законодавства.

Так, за змістом статті 4 вказаної вище Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення; статтею 12 Конвенції право розпоряджатися вантажем під час перевезення надано відправнику (крім випадків, передбачених частинами другою та третьою статті 12 вказаної Конвенції).

Положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення не суперечать висновкам судів, згідно з якими у даному випадку міжнародна транспортна накладна № CMR AU14-011306-052000 не підтверджує наявності договірних правовідносин між позивачем та відповідачем, не містить жодних вказівок на виникнення у відповідача як вантажоодержувача обов'язку здійснити оплату вартості послуг перевезення за наслідками отримання вантажу.

Позивач також помилково посилається на положення Правил Інкотермс "Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати" (редакція 2000 року), оскільки наведені ним терміни стосуються правовідносин сторін (їх прав та обов'язків, порядку розподілу витрат) щодо поставки товару, а не правовідносин сторін у договорі перевезення.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані довести обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими у справі доказами.

Позивач не надав доказів на підтвердження виникнення у відповідача обов'язку сплатити йому грошові кошти за перевезення, здійснене на підставі договору, укладеного позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВ Логістика"; поза тим права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітт Груп" у спірному перевезенні (в тому числі щодо оплати перевезення) врегульовано договором № 14/05-1 про надання транспортних послуг, укладеного відповідачем з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (третя особа, перевізник).

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди попередніх інстанцій в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи, вірно застосували наведені вище положення законодавства та дійшли законного та обґрунтованого висновку щодо наслідків вирішення спору, виходячи з наведених позивачем підстав та предмету позову.

Доводи скаржника про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами та не беруться колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування законних судових рішень з мотивів, наведених у касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт - СМ" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 у справі № 910/30879/15 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2016 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Г. Мачульський