ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 року Справа № 910/1897/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Мачульського Г. М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " Лінік Україна"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.06.2016у справі№ 910/1897/16 Господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю " Лінік Україна"доДержавного підприємства "Антонов" проспонукання до виконання договору за участю представників: позивачаДедік В.В. - предст. дов. від 05.01.2016;відповідачане з'явився

ВСТАНОВИВ:

08.02.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лінік Україна" звернулось до господарського суду з позовом про спонукання Державного підприємства "Антонов" протягом 1-го місяця з моменту вступу в законну силу рішення суду виконати свої обов'язки за договором поставки № 51/0715 від 07.07.2015, шляхом здійснення замовлення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінік Україна" на повний обсяг, передбачений у договорі за цінами, зазначеними у договорі із урахуванням пункту 2.5. Позов обґрунтовано статтями 610, 631 Цивільного кодексу України, статтею 180 Господарського кодексу України та невиконанням відповідачем умов договору.

Відповідач проти позову заперечив, вказавши про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2016 (суддя Чебикіна С. О.) у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 (судді: Буравльов С.І. - головуючий, Андрієнко В.В., Шапран В.В.) вказане рішення залишено без змін, як законне та обґрунтоване.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просив суд скасувати прийняті у справі рішення і постанову, а справу передати на новий розгляд. Касаційну скаргу мотивовано доводами про неповне встановлення судами обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а саме в порушення статті 631 Цивільного кодексу України, частини сьомої статті 180 Господарського кодексу України судами не враховано, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, які виникли на основі договору; закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення та в порушення норм процесуального права не надано оцінки наданим додатковим поясненням позивача та не враховано додану до пояснень практику Вищого господарського суду України.

Відповідач не скористався процесуальним правом на участь у судовому засіданні свого представника та правом надання відзиву на касаційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 07.07.2015 Державне підприємство "Антонов" (далі - покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Лінік Україна" (далі - постачальник) уклали договір поставки № 51/0715 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцю авіаційне паливо РТ (далі - товар) в об'ємі та номенклатурі, визначеному в специфікації (додатку № 1) до даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість згідно рахунку-фактури до цього договору. Допускається поставка товару партіями.

Згідно з пунктом 2.2 договору вартість товару становить 10634500,00 грн, у тому числі ПДВ 20% 1772416,67 грн. Як передбачено пунктом 2.5 договору, ціна в специфікації (додатку № 1) до договору приведена з урахуванням курсу НБУ станом на 24.06.2015: 100 доларів США - 2152,5720 грн і може змінюватись в бік підвищення або зменшення в залежності від коливання курсу гривні до долара США по НБУ на момент здійснення платежу відповідно до пункту 2.3 даного договору. Ці зміни будуть проводитись лише у випадку коливання курсу, рівному або більшому 2,5%.

У відповідності до пункту 2.9 договору покупець залишає за собою право зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків.

Термін дії договору - з моменту підписання до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, але не пізніше 31.12.2015 (пункт 7.1 договору).

Суди також встановили, що на виконання умов договору відповідач здійснив замовлення 120 тон товару, за який 04.08.2015 здійснив передплату у сумі 2552280,00 грн. Позивач, у свою чергу, здійснив поставку оплаченої частини продукції; замовлення та передплати за інші партії товару відповідачем здійснено не було.

30.12.2015 позивач спрямував відповідачу лист № 455/12-15 з пропозицією здійснити замовлення обсягу товару у відповідності до умов договору, відповіді на який не надійшло.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд вказав, що відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача виконати умови договору поставки, який термін дії якого скінчився.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду, вказавши, що позивач помилково посилається на частину четверту статті 631 Цивільного кодексу України, статтю 180 Господарського кодексу України у позові про зобов'язання відповідача виконати після закінчення строку дії договору передбачені його умовами обов'язки.

Судова колегія зазначає, що згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Також положеннями статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Частиною сьомою статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

За статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, в тому числі і протиправна бездіяльність. За статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені законом або договором, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом; зміна умов зобов'язання, сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди; також за приписами частини другої статті 612 цього Кодексу боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що настала після прострочення.

Зміст зобовязань сторін за договором відповідає ознакам правовідносин щодо купівлі-продажу товару, які мають зустрічний характер; порядок зустрічного виконання зобовязань встановлено статтею 538 Цивільного кодексу України.

Суди попередніх інстанцій встановили, а позивач не заперечує, що замовлений та поставлений у межах спірного договору товар відповідач оплатив повністю; поставку решти товару протягом дії договору позивач не здійснював, термін дії договору скінчився.

За змістом позовної заяви внаслідок невиконання відповідачем своїх обов'язків за укладеним договором позивачу завдано збитки.

Судовий захист порушеного права повинен відбуватися відповідно до змісту цього права та у спосіб, встановлений положеннями договору та приписами чинного законодавства у відповідних правовідносинах.

Обраний позивачем спосіб захисту не відповідає змісту його порушеного права, який визначено позивачем як завдання йому збитків; позивач не навів положень чинного законодавства чи умов договору, які передбачають захист шляхом спонукання відповідача до виконання умов договору здійсненням замовлення товару після завершення узгодженого сторонами строку дії договору.

Доводи скаржника щодо неврахування судом апеляційної інстанції наведеної вище практики Вищого господарського суду України не спростовують вказаного висновку судів, оскільки правовідносини у даній справі не стосуються предмету спору у перелічених справах, наданих позивачем.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази відповідно до положень статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, вірно застосували норми матеріального та процесуального права.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятих рішення та постанови з мотивів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 частини 1 статті 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінік Україна" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 у справі № 910/1897/16 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2016 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Г. Мачульський