ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 року Справа № 908/997/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Воліка І.М., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на ухвалу та постановугосподарського суду Запорізької області від 11.04.2016 Донецького апеляційного господарського суду від 30.05.2016 у справі№ 908/997/15-г господарського суду Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКонцерну "Міські теплові мережі"простягнення 84 701 949,30 грн.,за заявоюКонцерну "Міські теплові мережі"пророзстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015 у справі № 908/997/15-г,за участю представників: від позивачаПрокоф'єва Л.В.від відповідачаЛитвиненко Ж.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.03.2015 у справі № 908/997/15-г позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") до Концерну "Міські теплові мережі" про стягнення 84 701 949,30 грн. задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 66 260 938,23 грн. основного боргу, 14 537 821,59 грн. інфляційних втрат та 2 423 516,51 грн. 3% річних та 71 801,10 грн. судового збору. У частині стягнення 3% річних у сумі 1 479 672,97 грн. відмовлено. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.07.2015 рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015 у справі № 908/997/15-г частково скасовано; абзаци другий та третій резолютивної частини вказаного рішення викладено у редакції, відповідно до якої стягнуто з Концерну "Міські теплові мережі" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 66 260 938,23 грн. основного боргу, 14 198 402,84 грн. інфляційних втрат, 3 836 166,92 грн. 3% річних та 72 729,30 грн. судового збору. У частині стягнення 3% річних у сумі 67 022,56 грн. відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2015 рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.07.2015 у справі № 908/997/15-г скасовано в частині позовних вимог про стягнення 14 537 821,59 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 3 903 189,48 грн. та передано справу на новий розгляд в цій частині позову до господарського суду Запорізької області. У решті позовних вимог (в частині стягнення 66 260 938,23 грн. основного боргу) рішення та постанову залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.12.2015 задоволено частково заяву Концерну "Міські теплові мережі" про відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015 у справі № 908/997/15-г в частині стягнення суми основного боргу. Відстрочено виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015 у справі № 908/997/15-г в частині стягнення суми основного боргу на 3 місяці, починаючи з січня 2016 року по березень 2016 року включно.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.11.2015 у справі № 908/997/15-г позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в частині стягнення з Концерну "Міські теплові мережі" 14 537 821,59 грн. інфляційних втрат та 3 903 189,48 грн. 3% річних задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 3 891 978,86 грн. 3% річних, 14 306 357,52 грн. інфляційних втрат та 15 701,34 грн. судового збору. У решті позову в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2016 рішення господарського суду Запорізької області від 24.11.2015 у справі № 908/997/15-г залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2016 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2016 у справі № 908/997/15-г залишено без змін.

У березні 2016 року Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до господарського суду Запорізької області з заявою від 18.03.2016 № 1631/20 про розстрочку виконання рішення суду, в якій просив суд розстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015 у справі № 908/997/15-г в частині стягнення основного боргу у сумі 64 328 327,55 грн. на 36 місяців, починаючи з 01.04.2016 по 31.03.2019 включно, щомісячно за наведеним у заяві графіком.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.04.2016 у справі № 908/997/15-г (суддя Серкіз В.Г.) заяву Концерну "Міські теплові мережі" № 1631/20 від 18.03.2016 про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015 у даній справі в частині стягнення суми основного боргу задоволено у повному обсязі. Розстрочено виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015 у справі № 908/997/15-г в частині стягнення основного боргу в сумі 64 328 327,55 грн. на 36 місяців, починаючи з 01.04.2016 по 31.03.2019 включно, щомісячно за наведеним в ухвалі графіком.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.05.2016 (колегія суддів у складі: Марченко О.А. - головуючий, Зубченко І.В., Радіонова О.О.) ухвалу господарського суду Запорізької області від 11.04.2016 у справі № 908/997/15-г залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.04.2016 та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.05.2016 у справі № 908/997/15-г, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені ухвалу та постанову і прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Концерну "Міські теплові мережі" про надання розстрочки виконання рішення суду у даній справі в частині стягнення основного боргу відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.08.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 09.08.2016 о 10 год. 55 хв.

08.08.2016 до Вищого господарського суду України надійшов відзив Концерну "Міські теплові мережі" на касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України", у якому відповідач проти касаційної скарги заперечує та просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій і вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення суду у справі № 908/997/15-г відповідач послався, зокрема, на те, що Концерн "Міські теплові мережі" є єдиним підприємством з централізованого постачання теплової енергії у м. Запоріжжі, а тому зобов'язаний здійснювати постачання теплової енергії незалежно від зовнішніх факторів, оскільки його господарська діяльність направлена на забезпечення життєдіяльності міста. Також, заявник зазначив, що специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є населення та бюджетні установи і організації, об'єкти соціальної сфери, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію. Проте, технічна можливість відключення боржників відсутня. Разом з тим, як вказав заявник, Концерном "Міські теплові мережі" постійно вживаються заходи, передбачені законодавством, спрямовані на стягнення дебіторської заборгованості за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води з боржників, контрагентів за господарськими договорами, а саме: проводиться посилена претензійно-позовна робота, здійснюються заходи, направлені на примусове виконання судових рішень. Також, Концерн "Міські теплові мережі" зазначив, що суттєвою обставиною, яка безпосередньо впливає на стан розрахунків за природний газ, є постанова Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 444), якою затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу. Вказаним Порядком установлено, що плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів "населення", "бюджетні установи", "інші споживачі" зараховується виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу. Згідно із зазначеним Порядком грошові кошти, що надійшли від споживачів відповідача, перераховуються в першу чергу за спожитий природний на рахунок гарантованого постачальника природного газу - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", що становить майже 100%, і в розпорядження відповідача не потрапляють. З 01.01.2016 норматив відрахування коштів за постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 на рахунки ПАТ "НАК "Нафтогаз України" складає 95%, на рахунки газорозподільної організації ПАТ "Запоріжгаз" - 5,00%, на рахунки Концерну "Міські теплові мережі" - 0,00%. Одночасно, заявник зазначив, що ситуація ускладнена обов'язковістю проведення розрахунків за електроенергію та водопостачання, що необхідні для вироблення теплової енергії. Заявник вказав, що для своєчасних розрахунків грошових коштів після розподілу відповідно до вказаної постанови Кабінету Міністрів України не вистачає, оскільки всі грошові кошти від споживачів теплової енергії надходять на рахунок ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

Згідно з ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до пп. 7.1.2 п. 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Господарський процесуальний кодекс України не обмежує право господарського суду певними обставинами, за наявності яких господарський суд може розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих обставин та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

При цьому, норми чинного господарського процесуального законодавства не містять визначення "винятковий випадок", тому це поняття є оціночним.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (пп. 7.2 п. 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на підтвердження скрутного фінансового становища підприємства (Концерну "Міські теплові мережі"), відповідачем надано суду першої інстанції відповідні фінансові та бухгалтерські документи, зокрема: баланс (звіт про фінансовий стан відповідача) на 31.12.2015; звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2015 рік, довідку про наявність кредиторської заборгованості станом на 01.03.2016, копії яких містяться в матеріалах справи.

Так, у графі "чистий фінансовий результат" у звіті про фінансові результати за 2015 рік збиток відповідача складає суму 125 019 тис. грн.

Відповідно до балансу підприємства відповідача, станом на 31.12.2015 кредиторська заборгованість відповідача становить більше 930 170,00 тис. грн., в той же час дебіторська заборгованість складає 683 016,00 тис. грн.

Згідно з інформаційною довідкою № 1489/13 від 15.03.2016, станом на 01.03.2016 заборгованість Концерну "Міські теплові мережі" за спожиті ресурси становить: за природний газ - 893 296 375,16 грн., за електричну енергію - 41 425 571,86 грн., за споживання холодної води - 7 526 527,08 грн.

Дослідивши наведені Концерном "Міські теплові мережі" підстави для розстрочки виконання судового рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що останні фактично свідчать про збитковість господарської діяльності відповідача та підтверджують наявність обставин, що дійсно ускладнюють виконання рішення господарського суду у даній справі, і вказані вище обставини утворились внаслідок об'єктивних, незалежних від відповідача обставин, зважаючи на специфіку діяльності підприємства та, як наслідок, невчасну сплату споживачами наданих послуг.

Крім того, з огляду на те, що місцевим господарським судом надано розстрочку виконання рішення суду лише в частині стягнення суми основного боргу, зважаючи на те, що розмір стягнутих за рішенням сум відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є достатньо великим у порівнянні з розміром основного боргу, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що судом першої інстанції дотримано баланс майнових інтересів обох сторін.

При цьому, судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, встановлено, що відповідач здійснив часткове погашення основного боргу на загальну суму 1 932 610,68 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи. Зазначене, як вірно вказав суд апеляційної інстанції, свідчить про те, що відповідачем здійснюються заходи, спрямовані на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015 у справі № 908/997/15-г в частині погашення суми основного боргу.

Також апеляційний господарський суд зазначив, що на підтвердження виконання оскаржуваної ухвали господарського суду Запорізької області від 11.04.2016 у даній справі відповідачем було надано суду апеляційної інстанції докази (платіжні доручення та банківські виписки) сплати заборгованості згідно з графіком за квітень 2016 року у сумі 1 786 900,00 грн. та частково за травень у сумі 1 405 000,00 грн.

Крім того, як вказав суд апеляційної інстанції, у судовому засіданні 30.05.2016 представник Концерну "Міські теплові мережі" зазначив, що у зв'язку з наявністю у відповідача 78,9 млн. грн. заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню Концерном за минулі періоди, Запорізька міська рада звернулася до Кабінету Міністрів України та профільних міністерств про участь у вирішенні питання реструктуризації заборгованості з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за спожитий природний газ минулих періодів. У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 332 на ПАТ "НАК "Нафтогаз України" покладено обов'язок щодо надання останнім та виконання виробником теплової енергії погодженого виконавчим органом ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 р. з розбивкою за всіма договорами з НАК "Нафтогаз України"), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, наданої НАК "Нафтогаз України", а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ. Наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо).

Розглядаючи питання щодо розстрочки виконання рішення суду, господарські суди попередніх інстанцій врахували доводи обох сторін, їх матеріальні інтереси та фінансовий стан, причини неналежного виконання відповідачем зобов'язань перед позивачем, ступінь вини боржника у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, положення законодавства щодо обов'язкового виконання рішень господарського суду, які набрали законної сили, на всій території України, скрутне фінансове становище відповідача, яке підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, та часткову сплату відповідачем суми основного боргу.

При цьому, судами враховано, що відповідач не відмовляється від виконання своїх зобов'язань перед позивачем та не ухиляється від виконання судового рішення, а звертається з проханням розстрочити його виконання з метою надання можливості боржнику за цей час вжити заходів для реального виконання своїх зобов'язань.

З огляду на те, що процесуальний закон не наводить навіть приблизного переліку обставин, за наявності яких може бути надано розстрочку виконання судового рішення, і покладає розв'язання цього питання, як і визначення періоду, на який можливо розстрочити виконання рішення суду, безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин, колегія суддів вважає, що оскільки суди двох інстанцій зазначені обставини з'ясували, з дотриманням наведених вимог оцінили доводи сторін та докази, подані на підтвердження цих доводів, і визнали за можливе надати відповідачу розстрочку виконання судового рішення на 36 місяців, підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що переоцінка обставин, які суди враховували, надаючи відповідачу розстрочку виконання судового рішення, виходить за межі касаційної інстанції, визначені ст. 1117 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11113 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних ухвали та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.05.2016 та ухвалу господарського суду Запорізької області від 11.04.2016 у справі № 908/997/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

С.Р. Шевчук