ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 року Справа № 906/33/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівШевчук С.Р. (доповідач) Воліка І.М., Демидової А.М. розглянувши касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 у справі№ 906/33/16 господарського суду Житомирської області за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" доДочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" простягнення 156 126,20 грнв судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Кірсанова К.О., дов. № 3728/18 від 15.12.2015

- відповідача: Пелех Ю.В., дов. № 302 від 30.03.2016

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 28.03.2016 у справі № 906/33/16 (суддя Гансецький В.П.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 (у складі головуючого судді Коломис В.В., суддів Огородніка К.М., Тимошенко О.М.), відмовлено у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 156 126,20 грн.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 614, 1166 Цивільного кодексу України, "Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994, просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 28.03.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 у справі № 906/33/16 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги, скаржник зазначає, що відповідно до "Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані відшкодовувати у встановленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів. При цьому, на думку скаржника, зазначені правила не вимагають підтвердження вини органів дорожньо- експлуатаційних організацій, достатньою підставою для відшкодування шкоди є незадовільне утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів. Окрім того, скаржник зазначає, що відповідно до ст.ст. 614, 1166 ЦК України, саме на відповідача покладений тягар доказування того, що в його діях чи діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідач не скористався правом, наданим ст.1112 Господарського процесуального кодексу України, не надав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень ст.1112 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.08.2012 року між ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" (позивач/страховик) та ТОВ "Транс-Груп ЛТД" (страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 035-а/12хм, згідно якого страховик застрахував автомобіль Skoda Superb з державним номерним знаком НОМЕР_1.

10.12.2012 року о 18 год. 30 хв. на 102км+850м автодороги Київ - Чоп трапилась дорожньо - транспортна пригода (далі - ДТП) за участю вказаного застрахованого автомобіля Skoda Superb з державним номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням працівника ТОВ "Транс-Груп ЛТД" гр.ОСОБА_6 та автомобіля марки Volkswagen Passat з державним номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням гр.ОСОБА_7, внаслідок чого автомобіль Skoda Superb отримав механічні пошкодження.

Факт зазначеної ДТП підтверджується довідкою ВДАІ Коростишівського РВ УМВС України в Житомирській області.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 10.01.2013 гр.ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні зазначеної ДТП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 400,00 грн.

Постановою апеляційного суду Київської області від 18.03.2013 року постанову Ірпінського міського суду від 10.01.2013 скасовано, провадження у справі закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях гр.ОСОБА_7 складу адміністративного правопорушення.

Вказана постанова обґрунтована тим, що водій ОСОБА_7, керуючи автомобілем Volkswagen Passat з державним номерним знаком НОМЕР_2 та виконуючи маневр розвороту, не надав переваги в русі автомобілю марки Skoda Superb з державним номерним знаком НОМЕР_1, який рухався у зустрічному напрямку, оскільки не мав можливості виявити вказаний автомобіль у зв'язку з наявністю снігового замету, який утворився при прибиранні дороги працівниками дорожніх служб та обмежував видимість як для водія ОСОБА_7, так і для водія ОСОБА_6

Згідно висновку № 534/12 експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля Skoda Superb, реєстр. № НОМЕР_1 від 20.12.2012, розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Skoda Superb становить 249 417,31 грн.

Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту № 1.001.12.04847/VESКО1151 від 15.01.2013 та умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 035-а/12хм від 20.08.2012, розмір страхового відшкодування складає 156 126,20 грн, з яких 153 123,16 грн було перераховано потерпілій особі, а щодо 3 003,00 грн проведено зарахування зустрічних з страхувальником грошових вимог відповідно до п.28.25 договору добровільного страхування наземного транспорту № 035-а/12хм від 20.08.2012.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору добровільного страхування на підставі страхового акту №1.001.12.04847/vesko1151 від 15.01.2013 року, згідно платіжного доручення №2881 від 17.01.2013 страховиком було сплачене страхове відшкодування в розмірі 153 123,16 грн.

Посилаючись на приписи ст.ст. 993, 1191, 1192, 1172 ЦК України та норми ст.27 Закону України "Про страхування", позивач зазначає, що з моменту виплати страхового відшкодування отримав право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки - ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України", оскільки дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок невиконання своїх службових обов'язків майстром ОСОБА_8 - працівником філії "Коростишівський райавтодор" ДП "Житомирський облавтодор", а саме - неліківідацією снігових заметів.

З огляду на викладене, ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулася до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення в порядку регресу з ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" збитків в розмірі 156 126,20 грн.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" збитків в розмірі 156 126,20 грн, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами підпункту 38.1.2. пункту 38.1. статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до підприємства, установи, організації, що відповідає за стан дороги, якщо заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини.

Позивач звертаючись до суду з даним позовом посилається на те, що дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок невиконання своїх службових обов'язків майстром ОСОБА_8 - працівником філії "Коростишівський райавтодор" ДП "Житомирський облавтодор", а саме - неліківідацією снігових заметів.

Вищевказане, на думку позивача, підтверджується:

- висновком спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру України в Житомирській області № 3/9 від 06.03.2013, згідно якого, з технічної точки зору, наявність снігової навали висотою 1,6 м. та шириною 6 м на зовнішньому боці розвороту на 102 км автошляху Київ-Чоп, впливала (обмежувала) оглядовість зустрічної смуги руху з робочого місця водія автомобіля Volkswagen Passat з державним номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7;

- протоколом про адміністративне правопорушення серії АА2 № 378275, який складений 11.12.2013 на майстра ОСОБА_8 - за неліквідацію снігових заметів;

- приписом Державної автомобільної інспекції № 12 від 11.12.2013 на ліквідацію снігових заметів.

Суд апеляційної інстанції визнав безпідставними посилання позивача на протокол про адміністративне правопорушення серії АА2 № 378275, складений на майстра ОСОБА_8 за неліквідацію снігових заметів та припис Державної автомобільної інспекції № 12 від 11.12.2013 на ліквідацію снігових заметів, оскільки вони не стосуються даної дорожно-транспортної пригоди.

Крім того, у вказаних документах зазначено дорогу - Коростишів - Кошарища, яку обслуговує філія "Коростишівський райавтодор" ДП "Житомирський облавтдор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", тоді як ДТП сталася на 102км+850м автодороги Київ - Чоп (згідно довідки ВДАІ Коростишівського РВ УМВС України в Житомирській області), яку філія не обслуговує, що підтверджується довідкою від 15.06.2015 № 65.

Не прийнято також судом апеляційної інстанції, як належний і допустимий доказ висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру України в Житомирській області № 3/9 від 06.03.2013, оскільки даний висновок здійснено на підставі доказів, наданих на дослідження зацікавленою особою - адвокатом водія ОСОБА_7, та господарському суду на дослідження не надавався.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені в статті 1166 Цивільного кодексу України, за приписами якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для відшкодування завданої майнової шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У цьому випадку саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Доданою до матеріалів справи Постановою апеляційного суду Київської області від 18.03.2013 року у справі №367/5/12 не встановлено вини службової особи, яка є відповідальною за утримання в належному стані відповідної ділянки дороги.

Судами попередніх інстанцій також не встановлена наявність вини відповідача у заподіянні шкоди у результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Проте, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на місце аварії працівники дорожньої організації не викликалися, не приймали участі в обстеженні ділянки дороги - 102км+850м автодороги Київ - Чоп, не підписували схеми та акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі з відповідними замірами; у журналі обліку ДТП, який ведеться на підприємстві ДП "Житомирський облавтодор" відсутній запис про дану пригоду. Крім того, у відомостях № 9123182, сформованої АІПС ДТП у розділі 3 "Наявні недоліки утримання вулично-дорожньої мережі на місці ДТП": зазначено, що "Недоліки утримання дороги відсутні", а дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення гр.ОСОБА_7 правил надання безперешкодного проїзду.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, зокрема, про вину відповідача в нанесенні заявленої до відшкодування матеріальної шкоди та причинного зв'язку між видом та вартістю завданої шкоди та неправомірною бездіяльністю відповідача, касаційна інстанція погоджується з обґрунтованим висновком місцевого та апеляційного судів про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову і фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судами обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АХА Страхування" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 та рішення господарського суду Житомирської області від 28.03.2016 у справі № 906/33/16 залишити без змін.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я І.М. Волік

С у д д я А.М. Демидова