ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 року Справа № 905/375/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішеннявід 22.03.2016господарського суду Донецької області та на постанову від 15.06.2016Донецького апеляційного господарського судуу справі№ 905/375/16 господарського суду Донецької області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз"простягнення 441883,11 грн.В судове засідання прибули представники сторін:позивачане з'явились;відповідачане з'явились;ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ НАК "Нафтогаз України") звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" (надалі - ПАТ "Маріупольгаз", відповідач) про стягнення 441 883,11 грн., у тому числі основного боргу у розмірі 85 334,05 грн. з урахуванням втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення у розмірі 181 771,61 грн., 3 % річних у розмірі 9 423,46 грн. та пені у розмірі 165 353,99 грн., у зв'язку з неналежним виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 14-449-ТКЕ(КП) купівлі-продажу природного газу від 31.01.2014 щодо повної та своєчасної оплати поставленого природного газу.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.03.2016 у справі № 905/375/16 (суддя Кротінова О.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.06.2016 (колегія суддів: Татенко В.М. - головуючий, судді - Бойченко К.І., Чернота Л.Ф.), позов задоволено частково; стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 114 715,36 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, 9 305,41 грн. 3 % річних та 134 183,54 грн. інфляційних витрат, а також на відшкодування сплаченого судового збору у сумі 4 610,52 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.

Позивач - ПАТ НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати в частині відмови у задоволенні стягнути пеню у розмірі 50638,63 грн., обгрунтовуючи свої вимоги порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, і, зокрема ст. ст. 42, 43, 83, 84 ГПК України, ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України, без належної оцінки співрозмірності заявленої до стягнення неустойки та збитків завданих неналежним виконанням зобов'язання, що є підставою для скасування судових актів в оскаржуваній частині з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову. В решті судові акти не оскаржуються, з огляду цього, судові акти перевіряються касаційною інстанцією тільки в оскаржуваній частині.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів в оскаржуваній частині.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представника позивача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 85 334,05 грн., інфляційних за весь час прострочення у розмірі 181 771,61 грн., 3 % річних у розмірі 9 423,46 грн. та пені у розмірі 165 353,99 грн., у зв'язку з неналежним виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 14-449-ТКЕ(КП) купівлі-продажу природного газу від 31.01.2014 щодо повної та своєчасної оплати поставленого природного газу.

Судами встановлено, що на виконання Договору № 14-449-ТКЕ(КП) купівлі-продажу природного газу від 31.01.2014 у період з січня 2014 року по червень 2015 року позивачем передано у власніть відповідача природний газ на загальну суму 1 521 362,31 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Відповідач розрахунок за фактично переданий газ здійснив з порушенням строків, визначених Договором, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 85 334,05 грн. та нарахування додаткових сум, як наслідок порушення зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань у розмірі 181 771,61 грн., 3 % річних у розмірі 9 423,46 грн. та пені у розмірі 165 353,99 грн., які позивачем заявлено до стягнення з відповідача.

Встановивши факт неналежного виконання зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого природного газу на суму 85 334,05 грн., місцевим господарським судом, здійснено перевірку заявлених позивачем до стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат та встановлено, що розрахунок здійснено з дотримання вимог законодавства, умов Договору, тому з посиланням на приписи ст. ст. 11, 627, 655, 629, 610, 611, 546, 551, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 233 Господарського кодексу України, судом визнано позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, в частині стягнення пені у розмірі 165 353, 99 грн., місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, з урахуванням положень ст. 551 Цивільного кодекс у України, ст. 233 Господарського кодексу України та пункту 3 частини 1 ст. 83 ГПК України, дійшов висновку щодо наявності обставин для зменшення розміру пені, оскільки прострочення виконання зобов'язання відповідача пов'язане зі складною економічною ситуацією у державі; при цьому, судом встановлено, що відповідач вживає заходи, направлені на забезпечення виконання зобов'язання, систематично частинами погашає основний борг, у зв'язку з чим задоволено до стягнення з відповідача пені у зменшеному розмірі - 114 715, 36 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з даним висновком судів попередніх інстанцій, оскільки, дійсно в силу приписів ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 83 ГПК України передбачене право суду зменшувати розмір штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойка (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В силу приписів ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оцінюючи наявні у справі матеріали, мотиви, які викладені у рішенні суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені, з якими погодився суд апеляційної інстанції, а також ту обставину, що з відповідача підлягає, окрім стягнення пені, річні та інфляційні нарахування, та враховуючи, що стягнення штрафних санкцій суттєво погіршить фінансовий стан відповідача, призведе до зростання заборгованості, що може негативно відобразитись на можливості його нормального та безперервного функціонування, при цьому прострочення виконання зобов'язання є незначним та сталося не з вини відповідача, тому судова колегія приходить до висновку, що суди обґрунтовано використали своє право щодо зменшення неустойки, передбачене ст. 83 ГПК України, з посиланням на ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині, так як вони ухвалені при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні, а тому рішення та постанову в оскаржуваній частині слід залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.06.2016 та рішення господарського суду Донецької області від 22.03.2016 у справі № 905/375/16 залишити без змін.

Головуючий, суддя І.М. Волік

Судді : А.М. Демидова

С.Р. Шевчук