ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 року Справа № 902/97/16

Вищий господарський суду України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Гоголь Т.Г., розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Захід Трейд"на постановувід 01.06.2016Рівненського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Вінницької № 902/97/16за позовомПриватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс"до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Радоміра" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Трейд"провизнання договорів недійсними,за участю представників: позивача - Михайлов Т.М. дов. від 22.02.16;відповідача-1 - відповідача-2 - не з'явились; Шестернін В.Д. дов. від 25.04.16;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 23.03.2016 у справі №902/97/16 (суддя Тварковський А.А.) відмовлено повністю в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радоміра" (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Трейд" (далі - відповідач-2) про визнання недійсним договору про погодження заборгованості від 29.09.2015, укладеного між ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" та ТОВ "Захід Трейд", та договору поруки від 29.09.2015, укладеного між ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" та ТОВ "Радоміра".

Рівненський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргою позивача, постановою від 01.06.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Мамченко Ю.А., судді Дужич С.П., Огороднік К.М.) рішення Господарського суду Вінницької області від 23.03.2016 у справі № 02/97/16 скасував, прийнвши нове рішення, яким позовні вимоги задоволені. Визнано недійсним договір про погодження заборгованості від 29.09.2015, укладений між ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" та ТОВ "Захід Трейд". Визнано недійсним договір поруки від 29.09.2015, укладений між ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" та ТОВ "Радоміра".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Трейд", не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, в поданій до Вищого господарського суду України касаційній скарзі просить її скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Вінницької області від 23.03.2016 у справі № 902/97/16, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 92, 203, 215, 241, 632 Цивільного кодексу України, ст. ст. 43, 82 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник зазначає, що договір про погодження заборгованості від 29.09.2015 не породжував нових зобов'язань, а лише врегульовував спірні правовідносини за договором про надання послуг № 23014-17П від 23.04.2014, договором поставки № 170604 від 17.06.2013 та договором поставки № 310309 від 27.03.2014, зокрема щодо визначення розміру існуючої заборгованості, строку її погашення частинами та встановлення дисконту. При цьому, положеннями договору про погодження заборгованості від 29.09.2015 не передбачалось припинення зобов'язань за вказаними договорами надання послуг та поставки. Господарський суд апеляційної інстанції не спростував належним чином висновків суду першої інстанції щодо схвалення спірного правочину, що не дає підстав для висновку про його недійсність.

У запереченні на касаційну скаргу позивач просив відмовити в задоволенні касаційної скарги, а постанову Рівненський апеляційний господарський суд від 01.06.2016 у справі №902/97/16 залишити без змін.

Представники відповідача-1 не скористалися своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого були належним чином повідомлені ухвалою Вищого господарського суду України від 27.07.2016.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників позивача та відповідача-2, перевіривши доводи касаційної скарги, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 17.06.2013 між ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" (постачальник) та ТОВ "Захід Трейд" (покупець) було укладено договір поставки №170604, відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався у строки, визначені договором, передати у власність покупця (поставити) товар, а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість.

На виконання умом вказаного договору ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" на підставі видаткових накладних №БА-2006-16 від 20.06.2013, №БА-2506-2 від 25.06.2013, №БА-0609-8 від 06.09.2013 відвантажило, а ТОВ "Захід Трейд" через представника, що діяв на підставі відповідних довіреностей, отримало товар на загальну суму 539887,20грн.

27.03.2014 між ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" (постачальник) та ТОВ "Захід Трейд" (покупець) укладено договір поставки №310309, відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався в строки, визначені договором, передати у власність покупця (поставити) товар, а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість.

На виконання умов зазначеного договору ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" відвантажило, а ТОВ "Захід Трейд" через представників, що діяли на підставі відповідних довіреностей, отримало товар на загальну суму 2908826,26грн.

23.04.2014 між ТОВ "Захід Трейд" (замовник) та ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" (виконавець) укладено договір про надання послуг №230414-17П, відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги у рослинництві, із використанням власної сільськогосподарської техніки - обприскувач - агрокомплекс "Роса", в порядку та на умовах, визначених цим договором.

На виконання умов вказаного договору ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" надано ТОВ "Захід Трейд" послуги з внесення ЗЗР оприскувачами "РОСА" на загальну суму 123131,50грн, що підтверджується сумісними актами виконаних робіт від 20.06.2014 на суму 50000,00грн, №2 від 20.05.2014 на суму 13800,00грн. №3 від 18.06.2014 на суму 59331,50грн.

Господарськими судами також встановлено, що 02.09.2014 між ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" та ТОВ "Радоміра", в забезпечення виконання вказаних вище договорів, укладено договір поруки, за умовами пункту 1.1 якого ТОВ "Радоміра" зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання ТОВ "Захід Трейд" його боргових зобов'язань перед ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" за основним договором, в обсязі зобов'язань, визначених підпунктом 2.1.1 цього договору. У даному Договорі поруки, сторони визначили такі терміни: "Основний договір" - договір від 23.04.2014 про надання послуг у рослинництві із використанням власної сільськогосподарської техніки - оприскувач агрокомплекс "Роса"; договір про поставку товарів від 17.06.2013 та договір від 27.03.2014, укладені між ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" та ТОВ "Захід Трейд"; "Боргові зобов'язання" - зобов'язання ТОВ "Захід Трейд" перед ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" по сплаті останньому будь-яких сум чи їх частини, що виникають із основного договору; під борговими зобов'язаннями слід розуміти як повну їх суму, так і будь-яку їх частину.

У липні 2015 року у зв'язку з несплатою ТОВ "Захід Трейд" заборгованості за вказаними вище договорами поставки та надання послуг, ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" звернулось до суду із позовом до ТОВ "Радоміра" та ТОВ "Захід Трейд" про стягнення солідарно з відповідачів 3364024,04грн боргу (з яких: 47911,21грн - за договором про надання послуг №230414-17П від 23.04.2014; 458105,63грн - за договором поставки №170604 від 17.06.2013; 2858 007,20грн - за договором поставки №310309 від 27.03.2014), стягнення з ТОВ "Захід Трейд" штрафних санкцій в сумі 1815164грн (з них: 9809грн пені за договором про надання послуг № 30414-17П від 23.04.2014; 229052,81грн штрафу за договором поставки №170604 від 17.06.2013; 468753грн пені та 805608,80грн штрафу - за договором поставки № 310309 від 27.03.2014).

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 30.11.2015 у справі №902/1007/15, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду 17.02.2016, у задоволенні зазначеного позову відмовлено повністю. Щодо основного боргу в частини суми 2816200грн ухвалою цього ж суду від 30.11.2015 провадження у справі припинено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України в зв'язку зі сплатою ТОВ "Захід Трейд" цієї суми після порушення провадження у справі і на виконання укладеного з ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" під час розгляду справи договору від 29.09.2015 про погодження заборгованості.

Так, 29.09.2015 між ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" в особі директора Насадюк І.В., яка діяла на підставі статуту (сторона-1) та ТОВ "Захід Трейд", в особі директора Юнака М.П., який діяв на підставі статуту (сторона-2), укладено договір про погодження заборгованості, відповідно до пункту 1 якого сторони підтверджують, що між ними існують господарські правовідносини, які виникли на підставі наступних договорів: договору про надання послуг №23014-17П від 23.04.2014 (договір-1); договору поставки № 70604 від 17.06.2013 (договір-2); договору поставки №310309 від 27.03.2014 (договір-3). Згідно з п. 2 договору сторони визначили, що у сторони-2 перед стороною-1 існують боргові зобов'язання за зазначеними вище договорами на загальну суму 3364024,04грн. Пунктом 3 договору сторони погодили, що сума заборгованості сторони-2 перед стороною-1 у розмірі 3364024,04грн визначається сторонами наступним чином: 47911,21грн - основний борг за надані послуги за договором-1; 525772,41грн - основний борг з урахуванням коригування курсової складової вартості товару за договором-2, визначеної на дату укладання даного договору; 2858007,20грн - основний борг з урахуванням коригування курсової складової вартості товару за договором-3, визначеної на дату укладання даного договору. Відповідно до п. 4 договору сторони дійшли згоди, що сторона-2 зобов'язався здійснити погашення частини існуючої заборгованості за договором-1, договором-2, договором-3 в розмірі 2816200грн не пізніше 29 вересня 2015 року включно. Погашенням частини існуючої заборгованості вважається момент зарахування грошових на розрахунковий рахунок сторони-1. Пунктом 4.1 договору сторони узгодили, що за умови сплати стороною-2 частини заборгованості, визначеної пунктом 4 цього договору, стороні-1 за зазначеними вище договорами у строк до 29 вересня 2015 року сторона-1 надає стороні-2 дисконт щодо заборгованості за визначеними вище зобов'язаннями та визначає суму боргу до сплати стороною-2 у сумі 2816200грн у наступному порядку: 47911,21грн - основний борг за надані послуги за договором-1, 525772,41грн - основний борг з урахуванням коригування курсової складової вартості товару за договором-2, 2242516,38грн - основний борг з урахуванням коригування курсової складової вартості товару за договором-3. Згідно з п. 5 договору крім суми основного зобов'язання в розмірі 2816200грн сторона-2 зобов'язався сплатити стороні-1 в строк до 29 вересня 2015 року додаткові витрати (судовий збір) у сумі 73800грн. Відповідно до п. 6 договору сторони погодили, що умови даного договору діють за умови сплати стороною-2 визначених у пунктах 4 і 5 даного договору сум у строк 29 вересня 2015 року. У разі виконання стороною-2 умов даного договору та сплати визначеної загальної грошової суми у розмірі 2890000грн, умови договору-1, договору-2 та договору-3 щодо оплати стороною-2 грошових зобов'язань, в тому числі основного зобов'язання, вважаються виконані, а договір-1, договір-2 та договір-3 вважаються виконаними повністю. Пунктом 7 договору сторони передбачили, що за умови належного виконання стороною-2 своїх зобов'язань, передбачених пунктами 4 і 5 даного договору, положення договору-2 та договору-3 в частині відповідальності сторони-2 не діють і не застосовуються, починаючи з дати укладення даного договору. Відповідно до п. 8 договору належне виконання стороною-2 своїх зобов'язань, передбачених пунктами 4 і 5 даного договору, є належним виконанням стороною-2 своїх зобов'язань в цілому за договором-1, договором-2 та договором-3, починаючи з дати виконання цього договору. При цьому сторона-1 підтверджує, що у неї буде відсутнім право на стягнення зі сторони-2 грошових сум за договором-1, договором-2 та договором-3. Пунктом 9 договору сторони визначили, що даний договір укладений у двох примірниках на українській мові, по одному примірнику для кожної із сторін. Даний договір в сканованому вигляді вступає в силу з моменту його підписання та діє до обміну оригіналами та повного виконання його сторонами з урахуванням приписів пунктів 4 і 5 даного договору.

Господарськими судами встановлено, що загальна сума заборгованості фактично складає 3431690,82грн, а не 3364024,04грн, як було зазначено у договорі про погодження заборгованості, що є арифметичною помилкою, яка судами врахована.

29.09.2015, в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором про погодження заборгованості, між ТОВ "Радоміра" (поручитель) та ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" (кредитор) укладено договір поруки, за яким поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником - ТОВ "Захід Трейд", його боргових зобов'язань перед кредитором за основним договором - договір про погодження заборгованості від 29.09.2015, в обсязі таких зобов'язань, визначених п. 2.1.1 цього договору (п. 1.1 договору). Відповідно до п. п. 2.1, 2.1.1 договору порукою за цим договором забезпечуються вимоги кредитора щодо плати боржником його боргових зобов'язань у такій валюті, такі строки і в такому порядку, як встановлено в основному договорі. Зокрема порукою забезпечуються вимоги кредитора щодо оплати боржником суми, визначеної в основному договорі, що складається із вартості отриманих та неоплачених послуг та товарів боржником за договором про надання послуг №2304014-17П від 23.04.2014, договором поставки №170604 від 17.06.2013, договором поставки №310309 від 27.03.2014, укладених між кредитором та ТОВ "Захід Трейд".

На виконання умов договору про погодження заборгованості ТОВ "Захід Трейд" перерахувало на рахунок ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" 2890000грн, а саме: платіжним дорученням №3565 від 29.09.2015 на суму 2816200,00грн та платіжним дорученням №3566 від 29.09.2015 на суму 73800,00грн.

Всі зазначені вище і встановлені судами попередніх інстанцій обставини не заперечуються сторонами, а спір у цій справі щодо недійсності договору про погодження заборгованості та укладеного в його забезпечення договору поруки виник з підстав перевищення директором ПП "Фірма "Бершадь "Агроплюс" Насадюк І.В. статутних повноважень.

Так, відповідно до пункту 10.4.3 Статуту ПП "Фірма "Бершадь "Агроплюс" директор має право вчиняти правочини, що не перевищують 1000000 гривень, та чинити юридичні дії від імені підприємства, давати доручення. Згідно з пунктом 10.2.17 Статуту до компетенції зборів учасників підприємства належить затвердження всіх інших договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 1000000 (один) мільйон гривень.

Власники ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс", дізнавшись про укладення оспорюваних договорів, прийняли рішення про застосування до директора Насадюк І.В. дисциплінарної відповідальності за порушення встановлених статутом обмежень у повноваженнях директора та про звернення до суду з позовом про визнання оспорюваних договорів недійсними, яке оформили протоколом загальних зборів учасників Приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" № 18/01/16 від 18.01.2016.

Листом №020316-2 від 02.03.2016 ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" повідомило ТОВ "Захід Трейд", що договір про погодження суми заборгованості від 29.09.2015 є недійсним правочином та відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, оскільки укладений директором підприємства з перевищенням передбачених статутом підприємства обмежень не був схвалений уповноваженим органом, а грошові кошти, які надійшли від ТОВ "Захід Трейд" на рахунок ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс", у відповідності до рішення загальних зборів ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" (протокол №20/01/16 від 20.01.2016) були зараховані в оплату простроченої заборгованості за договором поставки від 27.03.2014 № 310309.

Зазначені обставини стали підставою для пред'явлення даного позову, вимоги якого обґрунтовані приписами Статуту підприємства та нормами ст. ст. 92, 203, 215 ЦК України.

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд прийшов до висновків, що договір про погодження заборгованості від 29.09.2015 не є самостійним правочином, який би як юридичний факт породив між позивачем та відповідачем-2 нові зобов'язання, він лише вніс зміни до уже існуючих договірних зобов'язань. Договір про погодження заборгованості за своєю суттю фактично лише зменшив ціну договору поставки №310309 від 27.03.2014 на суму 615490,82грн (враховуючи арифметичну помилку), отже, укладаючи договір про погодження заборгованості, директор Насадюк І.В. діяла у межах своїх повноважень щодо укладення правочинів на суму до 1000000грн. Також, суд першої інстанції визначив, що мало місце наступне схвалення правочину, адже позивач прийняв суму 2890000грн в рахунок належного виконання ТОВ "Захід Трейд" договору про погодження заборгованості, у зв'язку з чим в позові відмовив.

Суд апеляційної інстанції з такими висновками місцевого господарського суду не погодився та зазначив, що, укладаючи договір про погодження заборгованості, директор Насадюк І.В. діяла поза межами своїх повноважень та перевищила право на укладення правочинів на суму понад 1000000грн в контексті пункту 10.4.3. Статуту позивача, адже сума правочину становить 3364024,04грн (3431690,82грн з урахуванням арифметичної помилки), а не 615490,82грн, як визначив суд першої інстанції. При цьому, правочин не був схвалений ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" в особі уповноваженого органу - загальних зборів учасників, про що свідчать протоколи загальних зборів учасників ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" №18/01/16, №20/01/16 та лист №020316-2 від 02.03.2016 на адресу ТОВ "Захід Трейд" , у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1 - 3 і 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.

Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, договір про погодження заборгованості від 29.09.2015, укладений між ТОВ "Захід Трейд" та ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс", з боку останнього підписано директором Насадюк І.В.

При цьому, відповідно до пункту 10.4.3 Статуту ПП "Фірма "Бершадь "Агроплюс" директор має право вчиняти правочини, що не перевищують 1000000 гривень. Згідно з пунктом 10.2.17 Статуту до компетенції зборів учасників підприємства належить затвердження всіх інших договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 1000000 (один) мільйон гривень.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду апеляційної інстанції про те, що укладаючи вказаний договір, директор Насадюк І.В. перевищила повноваження на укладення правочинів в контексті пункту 10.4.3 Статуту позивача, оскільки загальна сума правочину відповідно до пунктів 2, 3 договору про погодження заборгованості становить 3364024,04грн (3431690,82грн з урахуванням арифметичної помилки), а не 615490,82грн, як визначив суд першої інстанції, адже така сума правочину взагалі на фігурує в договорі, натомість за умовами цього договору ТОВ "Захід Трейд" не лише надавався дисконт (п. 4.1 договору), а зобов'язання за договорами поставки та надання послуг вважались виконаними повністю (п. 6 договору), положення цих договорів в частині відповідальності ТОВ "Захід Трейд" не діють і не застосовуються, починаючи з дати укладення даного договору (п. 7 договору), ПП "Фірма "Бершадь "Агроплюс" взагалі позбавляється права на стягнення з ТОВ "Захід Трейд" грошових сум за цими договорами (п. 8 договору).

Отже, не можливо вважати, що суму спірного правочину становить сума фактичного дисконту.

При цьому, доводи суду першої інстанції, що фактична ціна спірного правочину становить 615490,82грн, оскільки ним лише коригувалась ціна договору поставки від 27.03.2014 №310309, не можуть вважатись підставними, оскільки положення пунктів 10.2.17 та 10.4.3 Статуту позивача врегульовують повноваження щодо укладення будь-яких правочинів на суму, що перевищує 1000000грн, а не визначення ціни правочину через вирахування суми фактичної шкоди (прощення боргу), завданої внаслідок укладення такого правочину.

Таким чином, незалежно від статусу правочину (це новий договір чи договір про внесення змін до існуючого договору), його дійсність/недійсність у розумінні норм ст. ст. 92, 203, 215 ЦК України пов'язується з необхідним обсягом цивільної дієздатності, який повинна мати особа, що вчиняє правочин.

Щодо прямо протилежних висновків судів попередніх інстанцій щодо схвалення спірного правочину колегія суддів враховує таке.

Згідно з ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Отже, при вчиненні правочину представником з перевищенням повноважень вказаний правочин може бути схвалений в подальшому особою, яку він представляє, що створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки такої особи, або залишитися без схвалення, що є підставою для визнання зазначеного правочину недійсним відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України.

Визначальним у вчиненні дій щодо схвалення правочину, вчиненого з перевищенням повноважень, є зміст таких дій, оскільки вони мають свідчити про прийняття правочину до виконання. Схвалення правочину можливе у різних формах. Зокрема, якщо особа, яку представляють, прямо заявила про це в письмовій формі. Або таке схвалення можливе і шляхом вчинення конклюдентних дій, які свідчать про прийняття до виконання правочину (виплата контрагенту грошової суми, прийняття або передання майна тощо).

Як встановлено апеляційним господарським судом, позивач в особі повноважного органу - зборів учасників підприємства - будь-яких дій на схвалення правочину не вчиняв.

При цьому, суд першої інстанції, дійшовши висновку про укладення спірного договору директором підприємства без перевищення повноважень, застосував вказані вище норми для визнання спірного правочину схваленим, тобто зробив висновки щодо предмету спору, які не узгоджуються між собою.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає висновки господарського суду апеляційної інстанції про те, що укладений з перевищенням повноважень договір про погодження заборгованості від 29.09.2015 не був схвалений ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" в особі уповноваженого органу - загальних зборів учасників, а тому підлягає визнанню недійсним, відповідають обставинам справи і вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів враховує, що ТОВ "Захід Трейд" під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій не спростувало своєї обізнаності зі статутними обмеженнями повноважень директора ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс", касаційна скарга таких доводів також не містить.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо спірного договору поруки від 29.09.2015, який визнається недійсним за правилом норми ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для визнання недійсними договору про погодження заборгованості від 29.09.2015 та договору поруки від 29.09.2015 ґрунтується на встановлених обставинах і оцінених доказах та повністю узгоджується з приписами чинного законодавства, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки цих доказів та обставин, що відповідно до приписів ст. ст. 1115, 1117 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття постанови у справі суд апеляційної інстанції не припустився порушень або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для її скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Трейд" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 у справі Господарського суду Вінницької області № 902/97/16 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

Т.Г. Гоголь