ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2016 року Справа № 15/81 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Жукової Л.В., Ткаченко Н.Г.,
розглянувши касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві
на ухвалугосподарського суду міста Києва від 21.09.2015та постанову у справіКиївського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 № 15/81 господарського суду міста Києваза заявою Українського акціонерного промислово - інвестиційного банкудо проДержавного підприємства "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод" Банкрутствоза участю представників сторін: ліквідатор Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод" - арбітражний керуючий Агафонов О.Ю., представник Фонду державного майна України - Янчук М.А., представник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві - Маляренко С.О., представник Генеральної прокуратури України - Безкоровайний Б.О.
ВСТАНОВИВ :
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.09.2015 у справі № 15/81 (суддя Яковенко А.В.), зокрема, визнано поточним кредитором по відношенню до Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" (далі - ДП "ВО "Київський радіозавод", банкрут) Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на суму 3 877 128,17 грн - вимоги другої черги задоволення та зобов'язано ліквідатора ДП "ВО "Київський радіозавод" арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. внести відповідні відомості до реєстру вимог кредиторів.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 у справі № 15/81 (головуючий суддя: Гарник Л.Л., Пантелієнко В.О., Остапенко О.М.), зокрема, скасовано ухвалу господарського суду міста Києва від 21.09.2015 у справі № 15/81 в частині визнання грошових вимог Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України до боржника в сумі 3 877 128,17 грн з віднесенням до другої черги задоволення та зобов'язання ліквідатора боржника внести відповідні відомості до реєстру вимог кредиторів банкрута.
Вимоги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відхилено.
Не погоджуючись із прийнятою судом апеляційної інстанції постановою, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 у справі № 15/81, змінити ухвалу господарського суду міста Києва від 21.09.2015 у справі № 15/81 та визнати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві поточним кредитором ДП "ВО "Київський радіозавод" на суму 2 877 473,04 грн капіталізованих платежів, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 14, 23, 25, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 99, 101 ГПК України.
Переглянувши у касаційному порядку прийняту судом апеляційної інстанції постанову, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою арбітражного суду міста Києва від 12.07.1996 за заявою Українського акціонерного промислово - інвестиційного банку порушено провадження у справі № 15/81 про банкрутство ДП "ВО "Київський радіозавод".
Постановою арбітражного суду міста Києва від 01.10.1997 у справі № 15/81 боржника - ДП "ВО "Київський радіозавод" визнано банкрутом.
08.11.2012 до господарського суду надійшла заява Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про визнання поточних кредиторських вимог до ДП "ВО "Київський радіозавод" у розмірі 3 877 128,17 грн.
Розглянувши заяву Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) з грошовими вимогами до банкрута - ДП "ВО "Київський радіозавод" на суму 3 877 128,17 грн, суд першої інстанції встановив, що дані вимоги ґрунтуються на розрахунку потреби в капіталізації коштів ДП "ВО "Київський радіозавод" для розрахунку з потерпілими на виробництві станом на 20.09.2012.
Ліквідатор банкрута - арбітражний керуючий Кучак Ю.Ф. визнав дані вимоги у повному обсязі.
Ухвала суду першої інстанції від 21.09.2015, в частині задоволення заяви та визнання вимог Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України мотивована тим, що з моменту визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури платежі, що мають бути виплачені потерпілим в майбутньому, підлягають капіталізації та повинні бути включені до реєстру вимог кредиторів відповідно до ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", при цьому, капіталізація платежів здійснюється у випадку ліквідації юридичної особи - страхувальника, оскільки сума капіталізованих платежів не є боргом у вигляді простроченої суми грошових зобов'язань, а є розрахунком виплат коштів потерпілим майбутніх періодів.
Не погоджуючись із винесеною судом першої інстанції ухвалою від 21.09.2015, зокрема, в частині визнання поточним кредитором по відношенню до ДП "ВО "Київський радіозавод" Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на суму 3 877 128,17 грн, ліквідатор ДП "ВО "Київський радіозавод" Агафонов О.Ю. звернувся із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 27.04.2016 встановив, що надіслана до суду 08.11.2012 заява Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України з вимогами до боржника (т. 35 а.с. 10) обґрунтована виникненням у останнього зобов'язань щодо виплати Фонду сум платежів, капіталізованих у зв'язку з ліквідацією страхувальника на підставі пункту 2 частини 1 статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю та здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 06.05.2000 (далі Порядок).
Колегія суддів апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові погодилась із висновками суду першої інстанції, щодо застосування ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та п. 2 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та, що заявлені Фондом вимоги є вимогами пов'язаними зі стягненням капіталізованих платежів, а з моменту визнання боржника банкрутом платежі, що мають бути виплачені потерпілим в майбутньому, підлягають капіталізації та повинні бути включені до реєстру вимог кредиторів, згідно із приписами ч. 6 ст. 16, ст. 31 вказаного Закону, окремою графою.
Проте, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що визнаючи вимоги Фонду обґрунтованими, суд першої інстанції не досліджував питання щодо правильності розрахунку вимог Фонду.
Із матеріалів справи, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що звертаючись із заявою про визнання його вимог, будь-які докази в обґрунтування заявлених вимог Фондом не надавались, в матеріалах справи відповідні докази відсутні, під час подальшого розгляду справи в суді першої інстанції Фондом надані не були.
Разом з тим, судом другої інстанції зазначено, що під час апеляційного провадження Фондом надано уточнений розрахунок капіталізованих платежів, згідно якого їх розмір зменшено до 2 877 473,04 грн у зв'язку зі смертю потерпілих та припиненням виплат громадянам ОСОБА_9 з 21.04.2013 та ОСОБА_10 з 22.02.2015 на підставі відповідних постанов Фонду від 17.02.2014.
Втім, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлені Фондом вимоги задоволенню не підлягають, оскільки зазначений розрахунок, так само як решта наданих Фондом під час апеляційного провадження матеріалів, не є належними та допустимими доказами у справі, адже не були предметом дослідження в суді першої інстанції, а неможливість їх вчасного подання скаржник не обґрунтував, що є порушенням вимог частини 1 статті 101 ГПК України, згідно якої додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Суд другої інстанції, враховуючи вищезазначене, дійшов висновку про прийняття нового рішення про відхилення відповідних вимог Фонду в розмірі 3 877 128,17 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України із зазначеними висновками суду апеляційної інстанції не погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013 кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Згідно ч. 1 ст. 23 Закону, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, постановою арбітражного суду міста Києва від 01.10.1997 у справі № 15/81 боржника - ДП "ВО "Київський радіозавод" визнано банкрутом.
08.11.2012 до господарського суду надійшла заява Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про визнання поточних кредиторських вимог до ДП "ВО "Київський радіозавод" у розмірі 3 877 128,17 грн, які ґрунтуються на розрахунку потреби в капіталізації коштів ДП "ВО "Київський радіозавод" для розрахунку з потерпілими на виробництві станом на 20.09.2012.
Вказана заява, як встановлено судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, обґрунтована виникненням у банкрута зобов'язань щодо виплати Фонду сум платежів, капіталізованих у зв'язку з ліквідацією страхувальника на підставі пункту 2 частини 1 статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю та здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 06.05.2000.
Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що виходячи з вимог спеціального Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд.
Господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку вимогам кредиторів до боржника, незалежно від факту їх визнання чи відхилення в даному випадку ліквідатором.
Згідно вимог ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута, зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому Фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 6 травня 2000 року затверджено Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю (далі - Порядок).
Відповідно до цього Порядку здійснюється капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян. (п.1 Порядку). Відповідно до ч. 2 п. 1 Порядку капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів.
Капіталізація виплат майбутніх періодів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної життю і здоров'ю громадян, повинна проводитись саме в період ліквідаційної процедури банкрута, оскільки саме після визнання підприємства банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність підприємства закінчується та строк виконання всіх його грошових зобов'язань вважається таким, що настав.
Згідно з ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у редакції Закону на момент звернення із заявою, фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок, зокрема, капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, з моменту визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури платежі, що мають бути виплачені потерпілим в майбутньому, підлягають капіталізації та повинні бути включені до реєстру вимог кредиторів відповідно до ст. 31 Закону України "про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки відповідно до вимог чинного законодавства до цього часу строк виконання вказаних зобов'язань банкрута вважається таким, що ще не настав. При цьому, капіталізація платежів здійснюється у випадку ліквідації юридичної особи - страхувальника, оскільки сума капіталізованих платежів не є боргом у вигляді простроченої суми грошових зобов'язань, а є розрахунком виплат коштів потерпілим майбутніх періодів.
Частиною шостою статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що вимоги кредиторів, щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян (згідно із заявами кредиторів, а за їх відсутності - за даними обліку боржника) підлягають обов'язковому внесенню до реєстру вимог кредиторів окремо.
Суд касаційної інстанції, виходячи з аналізу норм які закріплені в ч. 6 ст. 14, ч. ч. 1, 6 ст. 16, ст.ст. 23, 25, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", вважає, що підставою для нарахування та заявлення вимог по стягненню капіталізованих платежів у межах провадження у справі про банкрутство є факт визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, заяви кредиторів в ліквідаційній процедурі, на відміну від процедури розпорядження майном (п.п. 3, 6 ст. 14 Закону), розглядаються ліквідатором, з включенням визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції в ухвалі від 21.09.2015, задовольнив подану 08.11.2012 господарському суду заяву Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та визнав Фонд поточним кредитором банкрута - ДП "ВО "Київський радіозавод" на суму 3 877 128,17 грн - вимоги другої черги задоволення, які ґрунтуються на розрахунку потреби в капіталізації коштів ДП "ВО "Київський радіозавод" для розрахунку з потерпілими на виробництві станом на 20.09.2012.
Згідно вимог ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
В даному випадку, суд апеляційної інстанції, погодившись в оскаржуваній постанові із висновками суду першої інстанції, щодо застосування ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та п. 2 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та, що заявлені Фондом вимоги є вимогами пов'язаними зі стягненням капіталізованих платежів, а з моменту визнання боржника банкрутом платежі, що мають бути виплачені потерпілим в майбутньому, підлягають капіталізації та повинні бути включені до реєстру вимог кредиторів, згідно із приписами ч. 6 ст. 16, ст. 31 вказаного Закону, окремою графою, в порушення вимог ст.ст. 43, 99, 101 ГПК України, фактично ухилився від надання належної правової оцінки, з посиланням на відповідні спеціальні норми законодавства, наданому до прийняття постанови Фондом до заяви уточненому розрахунку капіталізованих платежів з додатками, згідно якого їх розмір зменшено до 2 877 473,04 грн у зв'язку зі смертю потерпілих та припиненням виплат громадянам ОСОБА_9 з 21.04.2013 та ОСОБА_10 з 22.02.2015 на підставі відповідних постанов Фонду від 17.02.2014.
Встановивши, що звертаючись із заявою про визнання вимог Фондом будь-яких доказів в обґрунтування заявлених вимог господарському суду не надавалось і, що визнаючи вимоги Фонду обґрунтованими, суд першої інстанції не досліджував питання щодо правильності розрахунку вимог Фонду, колегія суддів апеляційної інстанції, в порушення вимог ст.ст. 43, 99, 101 ГПК України, недоліків розгляду справи судом першої інстанції не усунула та не здійснила повторного розгляду справи по суті.
Згідно вимог ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова суду апеляційної інстанції від 27.04.2016 у справі № 15/81 підлягає скасуванню, а справа - направленню до Київського апеляційного господарського суду на новий апеляційний розгляд.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 у справі № 15/81 скасувати.
Справу № 15/81 направити до Київського апеляційного господарського суду на новий апеляційний розгляд.
Головуючий І.Ю. Панова
Судді Л.В. Жукова
Н.Г. Ткаченко