ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2016 року Справа № 927/1440/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіГоголь Т.Г. (доповідач),суддівДобролюбової Т.В., Бакуліної С.В.розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Ширай К.А. - дов. від 08.06.16, відповідача: Душин А.В. - дов. від 04.01.16,
касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.03.16у справі№927/1440/15 Господарського суду Чернігівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго"доПриватного акціонерного товариства "Насіння Чернігівщини"проусунення перешкод у користуванні майном та припинення чинити перешкоди у доступі до трансформаторної підстанції
Публічне акціонерне товариство "Чернігівобленерго" звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом (з урахуванням змін) до Приватного акціонерного товариства "Насіння Чернігівщини" про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні трансформаторною підстанцією №352, розташованою на вул. Любченка, в м. Чернігові та припинити відповідачу чинити перешкоди позивачеві у доступі до трансформаторної підстанції №352, шляхом надання вільного безперешкодного доступу до неї. Позивач посилався на те, що він є власником трансформаторної підстанції №352, що розташована на території відповідача на вул. Любченка, в м. Чернігові, проте відповідач не допускає працівників позивача до трансформаторної підстанції та електрообладнання, яке знаходиться в ній, внаслідок чого позивачеві створені перешкоди у користуванні вказаним майном. Позов обґрунтований приписами статей 15, 16, 386, 391 Цивільного кодексу України, статей 20, 224 Господарського кодексу України.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.02.16 (суддя Цимбал-Нарожна М.П.) в позові відмовлено. Суд виходив з того, що за приписами статті 391 Цивільного кодексу України вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном має право власник майна, проте позивачем не доведено, що саме він є власником спірної трансформаторної підстанції №352, як і не доведено те, що вказаний об'єкт знаходиться на території відповідача.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.16 (судді: Сітайло Л.Г., Пашкіна С.А., Баранець О.М.) перевірене рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін з тих же підстав.
Публічне акціонерне товариство "Чернігівобленерго" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову у справі та прийняти нове рішення про задоволення позову. Скаржник вважає, що судами порушені приписи статей 15, 16, 386, 391 Цивільного кодексу України, статті 24 Закону України "Про електроенергетику", статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статей 43, 79 Господарського процесуального кодексу України. Позивач посилається на те, що він є власником трансформаторної підстанції №352, яка розташована на території відповідача, оскільки остання увійшла до статутного фонду Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Чернігівобленерго" (правонаступником якої є позивач) під час корпоратизації, і це підтверджується наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №532 від 26.07.13. Водночас скаржник зазначає, що саме він несе відповідальність за технічний стан і безпечну експлуатацію цієї трансформаторної підстанції; що відповідач не допускає працівників позивача до трансформаторної підстанції, внаслідок чого позивачеві створені перешкоди у користуванні вказаним майном. Крім того, товариство вважає необґрунтованою відмову суду апеляційної інстанції у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм чинного законодавства, колегія суддів відзначає наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що предметом судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" до Приватного акціонерного товариства "Насіння Чернігівщини" про усунення перешкод у користуванні належним позивачеві майном - трансформаторною підстанцією №352, розташованою на вул. Любченка, в м. Чернігові, шляхом зобов'язання відповідача надати вільний безперешкодний доступ до неї. Підставою позову визначено порушення прав позивача, як власника набутого в процесі приватизації майна - трансформаторної підстанції №352, розташованої за вказаною адресою. Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України та статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Зміст зазначених у наведеній статті підстав для захисту знайшов відображення у відповідних нормах Цивільного кодексу України, що регулюють ту чи іншу категорію правовідносин. Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, в створенні власнику перешкод у здійсненні права користування чи розпорядження своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Наведений припис унормовує захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, визначає, що право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у такому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном шляхом подачі негаторного позову. Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження. Відповідачем виступає у цьому випадку лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Предметом негаторного позову (усунення перешкод в користуванні майном) є вимога володіючого майном власника, титульного володільця, до інших осіб про усунення порушень його права власності, користування, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є належне позивачеві право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей, і для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним своїх правомочностей. Отже, право на негаторний позов виникає у власника, який володіє річчю, проте позбавлений можливості користуватися чи розпоряджатися нею, а підставою такого позову є обставини, що обґрунтовують право позивача на користування і розпорядження майном, підтверджують, що поведінка іншої особи створює перешкоди у здійсненні цих правомочностей. Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. В процесі розгляду спору господарські суди попередніх інстанцій не установили, що спірне майно щодо якого заявлено позов належить позивачеві (ПАТ "Чернігівобленерго") на праві власності або ж на іншому титулі (як того вимагають приписи статті 391 Цивільного кодексу України, котра визначена підставою позову). Суди установили, що надані позивачем документи (наказ Міненерго №532 від 26.07.13, акт про передачу майна на баланс від 20.06.76, договір на постачання електричної енергії від 07.11.07, державний акт на право користування землею від 22.12.97) в силу приписів статті 34 Господарського процесуального кодексу України, не підтверджують виникнення відповідного права у позивача (інших документів позивачем не надано). Водночас, як було установлено, відповідач - ПАТ "Насіння Чернігівщини" не визнає право власності позивача на спірне майно; законність набуття відповідачем такого майна у власність він доводить свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 29.11.11 (об'єкт - щитова В-1 на вул. Любченко, 3, у м. Чернігові), за яким він є власником щитової (трансформаторної підстанції) за вказаною адресою). Відтак, між сторонами у справі існує спір з приводу права власності на спірне нерухоме майно, тобто спір про право. У розумінні приписів статті 391 Цивільного кодексу України, котра визначена підставою позову, особливістю негаторного позову (усунення перешкод у користуванні майном) є відсутність спорів з приводу належності позивачеві майна на праві власності чи іншому титулі. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов'язані з позбавленням володіння майном. В разі ж порушення прав власника щодо його правомочності з володіння належним йому майном цивільне законодавство передбачає інші способи його захисту, зокрема, шляхом вчинення віндикаційного позову; визнання права власності. З огляду на викладене, висновок судів про відсутність підстав для задоволення даного позову визнається правомірним. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Довід скаржника про необґрунтовану, на його думку, відмову суду апеляційної інстанції у зупиненні провадження у справі, не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки, як убачаться з матеріалів справи, апеляційний господарський суд розглянув відповідне клопотання позивача та навів обґрунтовані мотиви за якими його відхилив. Інші доводи касаційної скарги теж визнаються неспроможними, позаяк їм усім надавалася оцінка судами; вони спростовуються обставинами установленими судами та стосуються переоцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції; норми матеріального права до встановленого застосовані вірно. Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117 , 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.16 у справі №927/1440/15 залишити без змін.
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" залишити без задоволення.
Головуючий, суддя Т.Гоголь
Судді Т.Добролюбова
С.Бакуліна