ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2016 року Справа № 918/1233/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Фролової Г.М. (доповідача)суддівКорсака В.А., Ходаківської І.П.за участю представників:позивачаЧеботарьова І.Г., дов. від 13.05.14відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 17.03.16у справі№918/1233/15 господарського суду Рівненської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської радипростягнення 3% річних та інфляційних втрат за договором купівлі-продажу природного газу в сумі 954 932,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради про стягнення 84936,85 грн. 3% річних та 869995,98 грн. інфляційних втрат. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу щодо здійснення своєчасних розрахунків за отриманий газ та обґрунтовано приписами статей 525, 526, 610-612, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 01.02.16 у справі №918/1233/15 (суддя Войтюк В.Р.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.03.16 (судді: Бучинська Г.Б. - головуючий, Мельник О.В. Розізнана І.В.) в позові відмовлено. Судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони фактично змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 525, 526, 599, 625, 631 Цивільного кодексу України. Заявник, зокрема, зазначає, що договір купівлі-продажу природного газу є чинним і його умови є обов'язковими для сторін; договір про організацію взаєморозрахунків не змінює умови договору купівлі-продажу.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу та просить рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 30.09.2011 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради (покупець) укладено договір № 14/2455/11 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах договору. Пунктом 6.1 договору визначено, що оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Відповідно до пункту 7.1 договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором. Крім того, як установлено, між сторонами укладались також додаткові угоди, якими вносились зміни та доповнення до Договору №14/2455/11.

Також судами установлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу №14/2455/11 від 30.09.2011, позивач з жовтня 2011 по грудень 2012 передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 3 510 697,19 грн.,

Втім, розрахунки за отриманий природний газ здійснювались відповідачем несвоєчасно та не у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи та сторонами не заперечується.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 525 Кодексу унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду у даній справі є вимога про стягнення з Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради 84936,85 грн. 3% річних та 869995,98 грн. інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи, господарські суди попередніх інстанцій установили, що 25.11.2015 між Публічним акціонерним товариством "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Територіальним органом Казначейства у Рівненській області, Департаментом фінансів Рівненської ОДА, Департаментом житлово-комунального господарства, енергетики та енергоефективності Рівненської ОДА, Фінансовим управлінням Здолбунівської РДА, Здолбунівською районною державною адміністрацією, Комунальним підприємством "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради підписано договір про організацію взаєморозрахунків №45/375-в. Пунктом 1 договору встановлено, що предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною пунктом 16 статті 14 та статті 32 Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік", відповідно до Порядку та умов надання у 2015 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, опалення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №375.

Відповідно до умов вказаного договору сторони дійшли згоди погасити заборгованість КП "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради перед позивачем за договором поставки газу у загальному розмірі на суму 1143139,79 грн. за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету.

За умовами пункту 13.2 договору №45/375-в від 25.11.2015 сторони зобов'язались не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору. Відповідно до пункту 18 договору, сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Установлено судами і те, що платіжним дорученням №25 від 16.12.2015 КП "Здолбунівкомуненергія" перерахувало на рахунок ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 1143139 грн. 72 коп., відповідно до договору про організацію взаєморозрахунків №45/375-в.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо відсутності підстав для застосування положень частини 2 статті 625 ЦК України, оскільки уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору. При цьому, як установлено судами попередніх інстанцій, розрахунок за природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені у договорі про організацію взаєморозрахунків.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 Кодексу).

За приписами статті 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене, господарські суди попередніх інстанцій враховуючи висновки Верховного Суду України щодо застосування у подібних правовідносинах ч. 2 ст. 625 ЦК України, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Доводи, викладені заявником у касаційній скарзі вказаних висновків не спростовують.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судові інстанції дійшли до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято рішення та постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.03.16 у справі №918/1233/15 господарського суду Рівненської області залишити без змін.

Головуючий Г.Фролова

Судді В.Корсак

І.Ходаківська