ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2016 року Справа № 905/3219/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Яценко О.В.суддівФролової Г.М., Ходаківської І.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 12.04.2016 рокуу справі№ 905/3219/15 господарського суду Донецької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод"простягнення 370 996,80 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Сакало П.А. дов. №1 від 04.01.2016- відповідача:Гурін М.В. дов. № 72 від 24.12.2015- третьої особине з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест" (позивач), звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг" (відповідача) про стягнення 370 996,80грн., з яких основний борг у сумі 356 719,63грн., пеня в розмірі 6 135,58грн., 3% річних у сумі 5 042,94грн., інфляційні в розмірі 3 098,65грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.01.2016 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Єнакієвський металургійний завод".

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.02.2016 року (суддя О.В. Овсяннікова) у справі № 905/3219/15 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг" 347 605,78грн. боргу, 4 376,00грн. пені, 3 599,86грн. річних, 3 098,65грн. інфляційних.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 08.02.2016 року у справі № 905/3219/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.04.2016 року (судді: І.В. Зубченко, О.А. Марченко, Д.О. Попков) апеляційну скаргу заступника відповідача залишено без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 08.02.2016 року, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2016 року у справі № 905/3219/15 та направити справу на новий розгляд, аргументуючи порушенням норм права, зокрема, ст. 629, ст. 526 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 30.05.2016 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Фролової Г.М., Ходаківської І.П. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 09.06.2016 року.

07.06.2016 року на адресу Вищого господарського суду від позивача надійшло заперечення на касаційну скаргу.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.03.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіпромез" (далі - генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест" (далі - субпідрядник) був укладений договір субпідряду № 002-2703 (далі - договір).

Додатковою угодою № 8 від 23.12.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіпромез" було замінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг" (відповідач).

За умовами п. 1.1 договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіпромез" доручило, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест" зобов'язалося на свій ризик виконати в порядку та на умовах цього договору роботи з укладення фундаментів будівлі пилопідготовчого відділення установки з приготування та вдування ПУТ в горни домених печей №1,3,5 Публічного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" в рамках реалізації проекту в повному обсязі основних і супровідних робіт у їх комплексі.

Пунктом 3.1 договору визначена вартість робіт за договором 17 859 422,88 грн. (в редакції додаткової угоди № 14 від 14.08.2014 р.).

Відповідно до п.4.1 оплата генпідрядником виконаних робіт проводиться поетапно (щомісячно), протягом 30 календарних днів від дати підписання генпідрядником актів виконаних робіт, в розмірі 100% від вартості виконаних у відповідному місяці робіт, на підставі наданих субпідрядником актів виконаних робіт, рахунків і податкових накладних. При цьому генпідрядник, проводячи розрахунок, вправі утримати з платежу пред'явлені субпідряднику суми неустойки і штрафів, передбачених розділом 14 цього договору.

У випадку порушення субпідрядником строків надання генпідряднику актів виконаних робіт, строк оплати таких робіт складає 60 календарних днів від дати підписання генпідрядником актів виконаних робіт на підставі наданих субпідрядником рахунків і податкових накладних.

Розділом 10 договору сторони узгодили права та обов'язки. Пунктом 10.1.11 передбачено, що субпідрядник зобов'язаний оформляти та надавати генпідряднику рахунки-фактури, акти виконаних робіт у вигляді кошторису, розрахованого по видам і обсягам робіт на підставі одиничних розцінок в період з 20 по 25 число місяця виконання робіт; а також податкові накладні на всю суму виниклих у субпідрядника податкових зобов'язань по ПДВ (документи передаються з "рук в руки", про що робиться відповідна відмітка в реєстрі передачі документів; надсилаються рекомендованим листом або іншим узгодженим сторонами засобом). При цьому, 20-те число - дата початку приймання робіт генпідрядником і вважається звітною датою, на цю дату субпідрядник надає всю необхідну документацію для приймання робіт в комплекті. Період з 20 по 25 число - період приймання робіт генпідрядником. Не пізніше 25-го числа субпідрядник зобов'язаний надати остаточний варіант на оплату, підписаний генпідрядником.

Пунктом 10.1.12 договору передбачений обов'язок субпідрядника передати генпідряднику комплект виконавчої документації на будівельно - монтажні роботи згідно переліку, визначеному нормативними документами, документи, що свідчать про відповідність використаних матеріалів, конструкцій, виробів і обладнання встановленим вимогам нормативних документів протягом 10-ти календарних днів після закінчення окремих видів робіт.

Розділом 11 договору сторони узгодили порядок здачі і прийняття робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, щомісячна здача-приймання виконаних робіт за звітний період здійснюється на підставі інформації, зазначеної в "Журналі обліку виконаних робіт" (форма КБ-6), акті виконаних робіт надається на паперовому та електронному носіях, в форматі Exel, і рахунку-фактурі. Приймання робіт здійснюється у наступній послідовності: до двадцятого числа поточного місяця субпідрядник підписує у кураторів генпідрядника обсяги виконаних за поточний місяць робіт, надаючи повний комплект виконавчої документації на будівельно-монтажні роботи згідно переліку, визначеного нормативними документами, документи, що свідчать про відповідність використаних матеріалів, конструкцій, виробів і обладнання встановленим вимогам нормативних документів (у т.ч. сертифікат або паспорт якості субпідрядника або виробника (у випадку, якщо субпідрядник не є виробником), сертифікат санітарно-гігієнічного висновку і сертифікат радіологічної безпеки, у передбачених законодавством випадках), протоколи випробувань матеріалів, у відповідності з вимогами нормативної документації; на підставі підписаних обсягів робіт в журналі КБ-6, субпідрядник готує акти виконаних робіт та надає їх генпідряднику. Генпідрядник протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання актів виконаних робіт, рахунків-фактур проводить їх перевірку і підписує їх, або повертає їх з мотивованою відмовою. У випадку отримання субпідрядником відмови від приймання виконаних робіт, останній зобов'язаний у строки, передбачені генпідрядником, усунути зауваження, з яких отримана відмова від приймання робіт, і повторно надати відкориговані документи (п.11.4).

За умовами п.11.6 договору генпідрядник має право не приймати неналежним чином оформлені документи від субпідрядника.

Відповідно до п.11.7 договору генпідрядник зобов'язаний впродовж 5-ти робочих днів з моменту отримання актів виконаних робіт, провести огляд результатів виконаних робіт субпідрядником і при відсутності недоліків прийняти їх, підписавши надані субпідрядником акти.

За приписами п.11.8 договору, якщо при прийманні робіт будуть виявлені недоліки, що виникли з вини субпідрядника (в частині невідповідності проектної документації і діючих норм), генпідрядник не підписує акти виконаних робіт, оформлює дефектний акт, в якому зазначає перелік недоліків у виконаних роботах і строки їх усунення. Субпідрядник зобов'язаний протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання дефектного акту підписати його і направити генпідряднику. Сторони визначили, що не підписання, не направлення або несвоєчасне направлення субпідрядником дефектного акту дорівнюється до безумовної згоди субпідрядника зі змістом дефектного акту, складеного генпідрядником.

У разі виникнення між генпідрядником та субпідрядником спору стосовно недоліків виконаних робіт або їх причин, на вимогу будь-якої зі сторін повинна бути призначена експертиза. Експертна організація і умови проведення експертизи визначаються за згодою сторін. Витрати на проведення експертизи несе субпідрядник. У випадку, якщо експертизою встановлено відсутність порушень договору або причинного зв'язку між діями субпідрядника і виявленими недоліками, на яких наполягав генпідрядник, понесені субпідрядником витрати на проведення експертизи компенсуються генпідрядником (п.11.11).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, строк дії договору визначений до 31.12.2013 року. Закінчення строку дії не звільняє сторони від виконання прийнятих зобов'язань за договором (п.19.5).

Протягом 2013-2014 років Товариством з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест" виконувались будівельні роботи, передбачені договором, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг" приймались і оплачувались.

Спірними є роботи за актами здачі-приймання виконаних робіт за квітень 2015 року (у кількості 14 штук) на суму 347 605,78грн., які відповідачем не прийняті і не оплачені, що і відповідно зумовило звернення позивача до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суди мотивували свої рішення тим, що 27.03.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест" був укладений договір субпідряду № 002-2703. Субпідрядник в квітні 2015 року виконав передбачені договором роботи на загальну суму 347 605,78 грн., проте генпідрядником виконані роботи оплачені не були.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Договір № 002-2703 від 27.03.2013 року підписаний з обох сторін та скріплений печатками підприємств.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, судова колегія погоджується з висновками судів про те, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В матеріалах справи наявні акти здачі-приймання виконаних робіт за квітень 2015р. в кількості 14 штук на суму 347 605,78грн., які підписані та скріплені печаткою підприємства лише з боку позивача (субпідрядника). Позивачем помилково зазначена сума робіт за цими актами 356 719,63грн., яка не підтверджена документально.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні акти здачі-приймання виконаних робіт за квітень 2015 року передавались "з рук в руки" без відповідної позначки з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг". У зв'язку з цим докази передачі актів відсутні. Листом № 30/07ю від 30.04.2015 року зазначені акти були надіслані відповідачу повторно. Відповідачем акти виконаних робіт були отримані 06.05.2015 року, про що свідчить повідомленням про вручення поштового відправлення.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що акти виконаних робіт за квітень 2015 року були отримані його філією, яка не є стороною за договором. За твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг", акти були фактично отримані ним лише 07.07.2015 року. З цього приводу судова колегія Вищого господарського суду зазначає наступне.

В договорі в редакції додаткової угоди № 8 від 23.12.2013 року зазначена наступна адреса відповідача: м. Донецьк, вул. Постишева, 117.

Доказів повідомлення позивачу будь-якої іншої адреси відповідачем не надано.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, у зв'язку з проведенням на території м. Донецька антитерористичної операції, поштова кореспонденція, яка була адресована відповідачу за вказаною вище адресою в м. Донецьк була перенаправлена за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, 53. Цей факт підтверджений конвертами пошти з відповідними позначками, які наявні в матеріалах справи.

Крім того, як вірно зазначили господарські суди, відповідач змінив юридичну адресу лише 17.12.2015 року, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Враховуючи викладене, позивач не мав іншої адреси для відправки кореспонденції ніж та, яка була зазначена в договорі.

Акти виконаних робіт за квітень 2015 року були отримані відповідальною особою філії відповідача, про що свідчить підпис цієї особи.

Крім того, як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, позивачем виконавча документація була надіслана відповідачеві, що підтверджується кур'єрською доставкою на адресу відповідача (т. 3, а.с 7-40).

Відповідно до ст.64 ГК України підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

За змістом статті 95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Оскільки відповідач та його філія знаходились в одному приміщенні, судова колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг" була можливість отримати зазначену вище кореспонденцію своєчасно, а зволікання філії з передачею актів відповідачу не може бути поважною причиною, оскільки філія є структурним підрозділом відповідача і підпорядковується йому.

Разом з тим, відповідно до ч.4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі, відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Частина 1 статті 853 ЦК України передбачає, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

З матеріалів справи вбачається, в суді першої інстанції відповідач посилався на неналежне виконання позивачем робіт як на підставу для відмови у підписанні актів виконаних робіт (т.2, а.с. 4-13).

Однак, всупереч умовам п.11.8 та 11.11 договору дефектний акт відповідачем не складався, експертиза щодо якості виконаних робіт не призначалася. Це позбавляє відповідача права посилатися на недоліки, оскільки необхідність підтвердження недоліків саме цими доказами обумовлено сторонами у договорі.

Вже в апеляційній та касаційній скаргах відповідач посилається на те, що акти за квітень 2015 року не підписані не через недоліки, а внаслідок невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест" робіт, які в них зазначені.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з судами попередніх інстанцій, що посилання скаржника не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст. 33, 34 ГПК України, а також не відповідають тим, про які зазначалося під час розгляду справи в суді першої інстанції.

За таких обставин, Вищий господарський суд України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що роботи за спірними актами виконані позивачем належними чином та вважаються прийнятими відповідачем.

Відповідно до статті 854 ЦК України якщо договором не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботи виконані належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Оскільки спірні акти виконаних робіт за квітень 2015 року були надіслані Товариством з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест" з порушенням строків, відповідно до п.4.1 договору вони підлягали оплаті у 60-денний строк. Враховуючи, що договором визначено строк для підписання генпідрядником актів виконаних робіт - 5 робочих днів, роботи мали бути оплачені в строк до 14.07.2015 року включно.

Проте, борг за роботи, виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест" в квітні 2015 року, не був сплачений відповідачем. Доказів перерахування 347 605,78грн. відповідачем не надано. У зв'язку з викладеним, судова колегія погоджується з висновками господарських судів про стягнення з відповідача зазначеної суми.

У зв'язку з порушенням строків на оплату виконаних робіт, позивач просить стягнути пеню в розмірі 6 135,58грн. за період з 11.06.2015 року по 17.11.2015 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами п.14.2.1 у випадку порушення строків оплати виконаних робіт, генпідрядник сплачує субпідряднику пеню у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який нараховується пеня. У випадку порушення строку оплати виконаних робіт генпідрядником, субпідрядник має право коригувати строки виконання робіт на ту кількість днів, на яку була затримка оплати виконаних робіт генпідрядником.

Перевіривши розрахунок суду першої та апеляційної інстанцій, судова колегія погоджується з правомірністю стягнення з відповідача пені за період з 15.07.2015 року по 17.11.2015 року в розмірі 4 376,00грн.

Згідно зі статтею 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, як встановлено господарськими судами, фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати, то суди правильно зазначили про наявність правових підстав для стягнення з відповідача передбачених ч.2 ст.625 ЦК України 3% річних та інфляційних.

Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, судовою колегією не приймаються, оскільки не обґрунтовані належними та допустимими доказами та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржників не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.04.2016 року у справі № 905/3219/15 господарського суду Донецької області залишити без змін.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіГ.М. Фролова І.П. Ходаківська