ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2016 року Справа № 904/10506/15

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівФролової Г.М., Корсака В.А.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову від 29.03.2016 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№904/10506/15 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Павлоградтеплоенерго"простягнення 1 991 515, 72 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача - Чеботарьова І.Г. (дов. від 13.05.14,

Від відповідача - Шевчук А.В. (дов. від 11.01.16)

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго" про стягнення 125 569, 12 грн. пені, 96 114, 63 грн. 3% річних та 1 769 831, 97 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2016 (суддя Петренко Н.Е.) позов задоволено частково: стягнуто з КП " Павлоградтеплоенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 62 784, 56 грн. пені, 1 769 831, 97 грн. інфляційних втрат, 96 114, 63 грн. 3% річних та 29 872, 74 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення господарського суду мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №13/2323-БО-3 від 21.12.2012 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2014 у справі №904/3606/14 в частині розрахунків за поставлений газ; наявністю підстав для зменшення пені на 50% від належної до стягнення суми.

Постановою колегії суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 у складі: Сизько І.А., Пруднікова В.В., Широбокової Л.П. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати в частині зменшення розміру пені на 62 784,56грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача цю суму. В іншій частині рішення залишити без змін. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.233 Господарського кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.12.2012 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Павлоградтеплоенерго" (покупець) укладено договір №13/2323-БО-3 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору (п.1.1 договору).

На виконання умов договору позивач протягом січня-грудня 2013р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 25 873 544, 70 грн., про що сторонами підписані акти приймання-передачі природного газу:

- за січень 2013 від 21.10.2013 на суму 5 960 528, 28 грн.;

- за лютий 2013 від 21.10.2013 на суму 4 658 519, 41 грн.;

- за березень 2013 від 21.10.2013 на суму 4 611 976, 64 грн.;

- за квітень 2013 від 21.10.2013 на суму 31 462, 06 грн.;

- за жовтень 2013 від 31.10.2013 на суму 2 260 634, 03 грн.;

- за листопад 2013 від 30.11.2013 на суму 3 072 887, 49 грн.;

- за грудень 2013 від 31.12.2013 на суму 5 277 536, 79 грн.

Відповідач за поставлений газ розрахувався частково в сумі 23 515 894, 11 грн., сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 2 357 650,59 грн.

Вищенаведені обставини встановлені господарським судом Дніпропетровської області по справі №904/3606/14.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2014 по справі №904/3606/14 стягнуто з КП "Павлоградтеплоенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 2 357 650, 59 грн. основного боргу, 289 599, 62 грн. пені та 62 254, 32 грн. 3% річних за період з 14.02.2013р. по 27.03.2014р., 44 269, 84 грн. інфляційних втрат з листопада 2013р. по лютий 2014р. включно.

Рішення суду набрало законної сили.

Відповідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивач звернувся до господарського суду з даним позовом про стягнення з відповідача 1 769 831, 97 грн. інфляційних втрат за період з березня 2014р. по червень 2015р., 125 569, 12 грн. пені за період з 28.03.2014 по 13.07.2014 та 96 114, 63 грн. 3% річних за період з 28.03.2014 по 05.08.2015.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем п. 6.1 умов договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 598-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання (п. п. 7.1 п. 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення, тому наявність судового рішення про стягнення заборгованості не виключає відповідальності боржника за порушення строків розрахунків та не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, зокрема, з вимогою про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення заборгованості та пені, 3% річних та інфляційних втрат, що нараховані за інший період прострочення виконання зобов'язання.

З огляду на викладене, суди дійшли правильного висновку про обгрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з КП "Павлоградтеплоенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 1 769 831, 97 грн. інфляційних втрат, 96 114, 63 грн. 3% річних та 62 784, 56 грн. пені.

Відповідно до частини 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як встановлено господарськими судами, відповідач не є фактичним споживачем газу, оскільки за п. 1.2 договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, іншими споживачами; відповідач є підприємством комунальної форми власності, основним напрямком діяльності якого є виробництво та постачання споживачам теплової енергії; відповідач намагається здійснити збільшення грошових надходжень шляхом проведення претензійної роботи, як з населенням так і з юридичними особами; прострочення зобов'язання виникло внаслідок відсутності коштів та неприбутковості підприємства; основною причиною порушення зобов'язання відповідачем є велика кредиторська заборгованість, що утворилась через несвоєчасні і не в повному обсязі платежі населення, бюджетних організацій та інших суб'єктів господарювання за спожиту теплову енергію, а також невідшкодування Державою різниці в тарифах, які не покривають витрат відповідача на вироблення теплової енергії; з коштів, отриманих за надані послуги, відповідач здійснює розрахунки з кредиторами.

Заборгованість споживачів теплової енергії перед відповідачем станом на 01.01.2016 складає 69 685, 3 тис. грн., де споживачів першої групи - 65 819, 8 тис. грн., споживачів другої групи - 562, 4 тис. грн., споживачів третьої групи - 3 296, 7 тис. грн. та споживачів четвертої групи - 6, 4 тис. грн.

Відповідач сплатив більшу частину заборгованості за природний газ нараховану відповідно до договору в розмірі 23 515 894,11 грн., залишок боргу становить 2 357 650,59 грн.

Судами також встановлено, що загальна сума нарахованих позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат (1 991 515, 72 грн.) є надмірно великою в порівнянні з невиконаним відповідачем за договором купівлі-продажу природного газу зобов'язанням (2 357 650, 59 грн.).

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які об'єктивні дані, що свідчать про те, що внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань кредитор зазнав збитків.

З урахуванням викладеного, суди обгрунтовано дійшли про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача та зменшення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України розміру пені на 50%.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про задоволення позову частково, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову від 29.03.2016 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі №904/10506/15 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді Г. Фролова

В. Корсак