ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року Справа № 922/721/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПлюшка І.А.,суддів :Самусенко С.С., Татькова В.І. (доповідача),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 29.04.2015 р.та на рішеннягосподарського суду Харківської області від 12.03.2015 р.у справі№ 922/721/15 господарського суду Харківської областіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Блаукат" (надалі - ТОВ "Блаукат")до1) Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" (надалі - ПАТ "Запоріжтрансформатор"); 2) Публічного акціонерного товариства "Індастріал-Сервіс" (надалі - ПАТ "Індастріал-Сервіс")простягнення коштів за участю представників: від позивача- Овчаренко О.Е.від відповідача-1- не з'явилися від відповідача-2- не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2015 року ТОВ "Блаукат" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до ПАТ "Запоріжтрансформатор" та ТОВ "Індастріал-Сервіс" та просило суд стягнути з відповідача-1 27 684,22 грн. заборгованості за договором поставки від 03.07.2009 р. № 1000782, 927,28 грн. 3 % річних, 6 299,12 грн. інфляційних, 5 038,53 грн. пені, а також стягнути солідарно з відповідачів 500 грн. за договором поруки б/н від 28.09.2014 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.03.2015 р. (суддя Прохоров С.А.) позов задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.04.2015 р. (головуючий суддя Горбачова Л.П., судді: Потапенко В.І., Тарасова І.В.) рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2015 р. скасовано в частині стягнення з ПАТ "Запоріжтрансформатор" пені в розмірі 5 038,53 грн. та солідарного стягнення з ПАТ "Запоріжтрансформатор" та ТОВ "Індастріал-Сервіс" грошових коштів в сумі 500 грн.; в цій частині прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено; в іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ПАТ "Запоріжтрансформатор" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати, а справу передати на новий розгляд, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.11.2015 р. ПАТ "Запоріжтрансформатор" відновлено строк на касаційне оскарження постанови Харківського апеляційного господарського суду від 29.04.2015 р. та рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2015 р., касаційну скаргу прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 08.12.2015 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 03.07.2009 р. між ТОВ "Блаукат" (постачальником) та ПАТ "Запоріжтрансформатор" (покупцем) укладено договір поставки № 1000782 (надалі - Договір), згідно з умовами якого постачальник зобов'язався поставити в обумовлені строки покупцю товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити за вказаний товар.

Згідно з п. 2.2. Договору загальна кількість товару, що підлягає поставці, його дольова відповідність (асортимент, сортамент, номенклатура) по сортам, групам, підгрупам, видам, маркам, розмірам визначаються специфікацією, що є невід"ємною частиною договору.

Пунктом 5.4. Договору визначено, що покупець сплачує вартість товару в наступному порядку: 20 % - авансовий платіж; 80 % - кінцевий розрахунок протягом 10 банківських днів з моменту поставки товару, якщо інше не передбачено договором.

30 липня 2013 року між сторонами було підписано специфікацію № 18, в якій було зазначено вид товару, кількість, асортимент, ціну товару в розмірі 14 265,60 грн.

27 вересня 2013 року сторонами була підписана специфікація № 19, в якій зазначено вид товару, кількість, асортимент, ціну товару в розмірі 16 271,74 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судами встановлено, на виконання умов договору, позивачем було здійснено поставки товару покупцю на суму 30 537,34 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних № 765 від 19.09.2013 р. на суму 11 412,48 грн. та № 1058 від 26.12.2013 р. на суму 16 271,74 грн., довіреностями на отримання товару, а також податковими накладними.

Проте, в порушення умов договору ПАТ "Запоріжтрансформатор" (покупець) здійснив лише часткову оплату поставленого товару в розмірі 2 853,12 грн., що підтверджується копією з виписки по банківському рахунку позивача, внаслідок чого у відповідача-1 виникла заборгованість за Договором на суму 27 684,22 грн., що і стало підставою для звернення позивача з відповідними вимогами.

У відповідності зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача-1 на користь позивача основної заборгованості в розмірі 27 684,22 грн.

При цьому, господарським судом апеляційної інстанції було підставно відхилено посилання відповідача-1 на те, що відповідно до складеного між сторонами акту взаєморозрахунків його заборгованість за договором складає 23 385,91 грн., зважаючи на те, що надана ПАТ "Запоріжтрансформатор" суду копія акту звірки розрахунків сторін не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки не містить дату його складання, відомостей щодо розрахунків сторін за Договором поставки від 03.07.2009 р. № 1000782, зокрема в акті не зазначено, на підставі яких первинних та платіжних документів його складено із зазначенням їх номерів та дати.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, місцевий та апеляційний господарські суди правомірно та обґрунтовано стягнули з ПАТ "Запоріжтрансформатор" на користь ТОВ "Блаукат" 3 % річних в сумі 927,28 грн. та збитки від інфляції у розмірі 6 299,12 грн.

Водночас, скасовуючи рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2015 р. в частині стягнення з відповідача-1 на користь позивача суми пені, Харківський апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні даної вимоги, враховуючи те, що умовами укладеного між сторонами договору поставки за умови прострочення виконання зобов'язання в частині оплати товару було передбачено стягнення пені в розмірі 0,1 % від ціни невиконаного зобов'язання, що перевищує визначений законом допустимий розмір пені, яка може бути стягнута (ч. 2 ст. 343 ГК України, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"), а також зважаючи на неправильний розрахунок позивачем розміру пені (порушення вимог ч. 6 ст. 232 ГК України).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та з'ясовано судами, 28.09.2013 р. між ТОВ "Блаукат" (кредитором) та ТОВ "Індастріал-Сервіс" (поручитель) укладено договір поруки б/н, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання ПАТ "Запоріжтрансформатор" за зобов'язаннями, що виникли за договором поставки № 1000782 від 03.07.2009 р., який був укладений між кредитором та боржником.

Пунктами 2.1., 2.2. Договору поруки передбачено, що поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за неналежне виконання боржником забезпеченого зобов'язання.

Відповідно до п. 2.3. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за невиконання зобов'язання боржником згідно з основним договором в сумі, що дорівнює 500 грн.

Згідно з п. 3.2. договору поруки поручитель не пізніше 5-ти робочих днів після одержання повідомлення, зобов'язаний вжити заходів щодо виконання зобов'язання за основним договором, в т.ч. по поверненню сплачених грошових коштів за товар.

Так, відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Порука кількох осіб може бути визначена як спільна у разі укладення договору поруки декількома поручителями та встановлення умовами договору волевиявлення цих осіб щодо спільного забезпечення зобов'язання. Лише у такому випадку поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою (спільна порука).

В свою чергу, кредитор має право пред'явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Господарський суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 заборгованості, посилався на те, що на виконання умов договору поруки, позивач 18.12.2014 р. звернувся до ТОВ "Індастріал-Сервіс" з вимогою про повернення грошових коштів за товар, але ТОВ "Індастріал-Сервіс" грошові кошти не повернув та не вжив заходів щодо їх повернення, а отже, наявні підстави для відповідного стягнення з відповідачів солідарно грошових коштів в сумі 500 грн.

Водночас, апеляційний господарський суд дійшов протилежного висновку, скасувавши в цій частині рішення місцевого господарського суду, з чим погоджується і суд касаційної інстанції, оскільки в позовній заяві було заявлено до стягнення заборгованість відповідача-1 за договором поставки від 03.07.2009 р. № 1000782 з оплати поставленого товару за накладними № 765 від 19.09.2013 р. та № 1058 від 26.12.2013 р. в сумі 27 684,22 грн. і саме цю заборгованість було повністю стягнуто з ПАТ "Запоріжтрансформатор" в резолютивній частині рішення, при цьому, ПАТ "Індастріал-Сервіс" за договором поруки відповідає за невиконання першим відповідачем основного зобов'язання за вказаним договором поставки в межах 500 грн., а тому судом вірно було зазначено, вказана сума забезпечення основного зобов'язання не може виходити за межі основного боргу і бути повторно стягнута.

Враховуючи вищевикладене, Харківський апеляційний господарський суд обґрунтовано та правомірно скасував частково рішення господарського суду Харківської області як таке, що прийнято з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені та солідарного стягнення з відповідачів заборгованості в розмірі 500 грн., з огляду на що постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.04.2015 р. у справі № 922/721/15 залишити без змін.

Головуючий суддя І.А. Плюшко

Суддя С.С. Самусенко

Суддя (доповідач) В.І. Татьков