ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року Справа № 922/6009/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т.Б. Дроботової - головуючого, І.В. Алєєвої, Л.І. Рогач (доповідача)за участю представників: позивачаОСОБА_4 предст дов. від 02.02.2015відповідача третьої особиБєлая І.М. предст. дов. від 30.04.2015 ОСОБА_6 - предст. дов. від 20.05.2015розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 у справі№ 922/6009/14 Господарського суду Харківської областіза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_7до Акціонерної компанії "Харківобленерго"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фізична особа - підприємець ОСОБА_8провідновлення електропостачанняВСТАНОВИВ:

23.12.2014 Фізична особа - підприємець ОСОБА_7 звернувся до господарського суду з позовом про зобов'язання відновити електропостачання за договором № 036581 на користування електричною енергією від 14.02.2003 між ОСОБА_7 та Акціонерною компанією "Харківобленерго" (в редакції заяви про уточнення до позовних вимог, т.1, а.с.50-53). Позовні вимоги мотивовано відсутністю передбачених законодавством та умовами договору підстав для його припинення, встановлення обставин чинності договору на користування електричною енергією від 14.02.2003 судовим рішенням, яке набрало законної сили, незаконністю позбавлення позивача права користуватися електричною енергією за укладеним договором та належним позивачу майном відповідно до положень статті 319 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, частини 1 статті 5 Закону України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України".

Відповідач відхилив позовні вимоги, вказавши, що договір з позивачем було розірвано; докази на підтвердження відповідного розірвання знищено у зв'язку зі закінченням строку їх зберігання, натомість, з дій позивача, який не здійснював платежі за договором та не надавав жодних даних про обсяги електропостачання з лютого 2004 року, вбачається, що позивач є обізнаним про припинення договірних правовідносин; електропостачання об'єкта, про який йдеться у позові, не припинялось та здійснюється на підставі договору, укладеного 02.04.2004 з третьою особою; позивач не звертався належним чином до відповідача за укладенням окремого договору про постачання електричної енергії після прийняття судового рішення про виділення приміщень позивачу зі спільної часткової власності.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.02.2015 у справі №922/6009/14 позов задоволено повністю; зобов'язано Акціонерну компанію "Харківобленерго" відновити електропостачання за договором № 036581 на користування електричною енергією від 14.02.2003 між ОСОБА_7 та Акціонерною компанією "Харківобленерго"; з відповідача на користь позивача стягнуто судові витрати.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, або, у разі, якщо суд не знайде підстав для задоволення позовних вимог, направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для усунення порушень норм процесуального права. Скаржник у касаційній скарзі посилається на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: суд дійшов висновку про припинення договору всупереч приписам статей 181, 193, 202 Господарського кодексу України, статей 604, 629, 651 Цивільного кодексу України; апеляційний суд невірно застосував статтю 364 Цивільного кодексу України, не врахувавши момент припинення договору за пунктом 3.3 та відсутність доказів реєстрації за позивачем нового об'єкта нерухомого майна за наслідками виділу частки зі спільної часткової власності; суд взяв до уваги докази, складені громадянином, а не підприємцем - стороною договору та учасником спору, зазначений лист надав відповідач, а його зміст не відповідає встановленим апеляційним судом обставинам; суд апеляційної інстанції не дослідив усі обставини та докази, надані сторонами.

Відповідач та третя особа без самостійних вимог на предмет спору відхилили касаційну скаргу, вказавши на законність та обґрунтованість постанови апеляційного господарського суду.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні (в тому числі в режимі відеоконференції) представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Місцевий господарський суд встановив, що 18.03.2002 позивач спільно з третьою особою за договором купівлі-продажу придбав у рівних частках: підвал - приміщення 29-30; 1-й поверх, - приміщення 10-21; 21а; 22-33; 33а; 34; 70; загальною площею 419,2 кв.м. у нежитловій будівлі літ. А-5, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, тобто, з 2002 року ОСОБА_8 разом з ОСОБА_7 користувався придбаними нежитловими приміщеннями на праві спільної часткової власності.

14.02.2003 позивач (споживач) та відповідач (енергопостачальна організація) уклали договір № 036851 на користування електричною енергією для забезпечення потреб електроустановки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, на підставі технічних умов від 05.04.2002 за №11/616, згідно з пунктом 2.1 якого енергопостачальна організація зобов`язується постачати споживачу електричну енергію як різновид товарної продукції в межах 35 кВт потужності, дозволеної для використання технічними умовами, згідно з визначеними споживачу цим договором умовами та обсягами постачання електроенергії за тарифами, що розраховуються в порядку, установленому Національною Комісією регулювання електроенергетики.

Відповідно до пункту 3.3 договору при припиненні господарської діяльності (ліквідації підрозділу, ланки, припиненні дії оренди та т.і., що, в свою чергу, потребує припинення дії договору або внесення змін в договір щодо обліку та розрахунків за спожиту електроенергію) споживач зобов'язується повідомити про це енергопостачальну організацію за 7 днів до наступу означених змін.

В разі відсутності заяви споживача про припинення дії договору (внесення змін щодо обліку та розрахунків за спожиту електроенергію) або надходження заяви після наступу означених змін, споживач сплачує всі нарахування по даній точці обліку, що здійснює енергопостачальна організація відповідно до Правил користування електричною енергією, включаючи підвищену оплату та пеню (незалежно від фактичного обсягу електроспоживання) за увесь час до надходження заяви та з урахуванням необхідного часу (7 днів) для вжиття необхідних технічних заходів енергопостачальною організацією по відключенню споживача.

Згідно з пунктом 4.6 договору, у разі несплати за електроенергію в термін, встановлений в пункті 4.4 цього договору, а також у разі несвоєчасної сплати інших платежів, передбачених цим договором (оплата підвищеної плати, пені, реактивної енергії та інші платежі), енергопостачальна організація має право припинити постачання електричної енергії споживачу, попередивши його про це письмово або телефонограмою не пізніше ніж за 2 доби.

Пунктом 7.2 договору встановлено що, у разі якщо споживач згідно з пунктом 3.3 договору не повідомив енергопостачальну організацію про припинення дії договору, цей договір припиняє свою дію та вважається розірваним з моменту укладання з новим власником об`єктів договору на користування електричною енергією.

Суд також встановив, що відповідач листом № 06-46Е/42юр-2641 від 23.01.2014 повідомив позивача, що 02.04.2004 Акціонерною компанією та Приватним підприємцем ОСОБА_8, укладений договір № 03-7060 про постачання електроенергії для забезпечення потреб електроустановки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, на підставі виконаних технічних умов від 18.12.2003 № 11/616, а договір № 036851 від 14.02.2003 припинено за пунктом 7.2 зазначеного договору і відповідно до пункту 6.18 Правил користування електричною енергією укладення договору з позивачем можливе тільки після припинення договору від 02.04.2004 № 03-7060, укладеного Акціонерною компанією "Харківобленерго" та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_8

Суд також встановив, що 02.04.2004 Акціонерною компанією "Харківобленерго" (відповідачем) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 укладено договір про постачання електричної енергії № 03-7060, за яким Акціонерна компанія "Харківобленерго" постачає електричну енергію ФОП ОСОБА_8, а той оплачує відповідачу її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами. Додатком № 3.1 до договору встановлено перелік місць встановлення розрахункових приладів та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію, а саме: АДРЕСА_1, 1-й поверх.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 17.04.2013 спільне майно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було розділено з виділенням часток з нерухомого майна, разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, які б засвідчували подальшу реєстрацію права власності на нерухоме майно згідно з пунктом 5.4 "Правил користування електричною енергією".

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.04.2014 по справі №922/306/14 за позовом ФОП ОСОБА_7 до АК "Харківобленерго", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_8, про визнання договору дійсним встановлено, що відповідно до пункту 7.9 договору № 036851 на користування електричною енергією від 14.02.2003 даний договір набирає чинності з моменту його укладення та вважається продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде заявлено однією зі сторін про відмову від цього договору або його перегляд, також у рішенні від 01.04.2014 по справі № 922/306/14 встановлено, що докази, які б свідчили про припинення дії договору № 036851 на користування електричною енергією від 14.02.2003 у відповідності до зазначених у ньому пунктів, відсутні.

Задовольняючи позов, суд погодився з доводами позивача, що до моменту отримання листа відповідача він не знав та не міг знати про невиконання його договору відповідачем, оскільки ним були виконані технічні умови № 11/616 від 05.04.2002 та сплачені необхідні платежі, за домовленістю з ФОП ОСОБА_8 та облаштуванням останнім магазину у спільному приміщенні, гроші надавалися ОСОБА_8 для внесення оплати за електроенергію на особовий рахунок ОСОБА_7, а з 2008 року його стосунки з ФОП ОСОБА_8 погіршилися, через що той чинив йому перешкоди у користуванні їхнім спільним майном, не впускав його всередину; 17.04.2013 Апеляційний суд Харківської області по справі № 2-886/11 виніс рішення, яким визначив, що права частина приміщення належить ОСОБА_7, і, отримавши доступ до приміщення, позивач виявив, що згідно з показаннями лічильника електроенергії, квитанції за електроенергію приходять на ім'я ОСОБА_8, електрична енергія використовується без його відома, реєстрацію права власності на виділену судом частину приміщення не оформляв та не отримував жодних повідомлень про розірвання чи припинення договору, таким чином, договір № 036851 на користування електричною енергією від 14.02.2003 не припинив свою дію та є діючим.

Відхиляючи доводи відповідача про існування за наслідком судового рішення про виділ часток двох різних об'єктів нерухомого майна,та необхідність укладання договору на надання послуг енергопостачання на виділені в приватну власність приміщення окремо щодо кожного зі споживачів, суд послався на відсутність реєстрації права відповідно до вимог закону; в акті № 13 від 09.12.2010 "Про вилучення та знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду", затвердженому 15.12.2010 головою правління С.В. Кириком, у опису згрупованих справ, вилучених для знищення, відсутні такі справи, які б містили договори з споживачами та листування, в тому числі, листування відповідача з позивачем з приводу розірвання вказаного договору та інші документи за період з 2000-2006 роки були знищені шляхом спалення.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, натомість, вказав, що 21.02.2003 ОСОБА_7 видав нотаріальне доручення ОСОБА_8, яке надавало останньому право бути представником в усіх відповідних підприємствах, установах та організаціях з питання отримання дозволу на реконструкцію приміщень по АДРЕСА_1, здачі приміщення в експлуатацію та інших дій, пов'язаних з цими питаннями. Також, надано право подавати від імені ОСОБА_7 заяви, документи, сплачувати необхідні платежі, скрізь розписуватися, тощо.

26.03.2003 ОСОБА_8 отримав рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 290 "Про надання ОСОБА_8 дозволу на реконструкцію нежитлових приміщень першого поверху по Салтівському шосе, 8 під магазин непродовольчих товарів з улаштуванням окремих входів", в якому вказано, що на ОСОБА_8 покладено певні обов"язки. Під час реконструкції нежитлових приміщень першого поверху по АДРЕСА_1, ОСОБА_8 18.12.2003 отримав технічні умови 11/616, відповідно до яких Харківські міські електромережі АК "Харківобленерго" підтверджують факт електропостачання приміщень за вищевказаною адресою з потужністю 35 кВт по III категорії електропостачання по існуючому вводу від ТП-616. 24.01.2004 державним інспектором охорони праці Харківської інспекції державного нагляду в енергетиці введені в експлуатацію електроустановки з дозволеною потужністю 35 кВт за технічними умовами № 11/616, виданими Харківськими міськими електромережами АК "Харківобленерго" ОСОБА_8 на підставі акта-допуску № 102 введення в експлуатацію електроустановки, відповідно до якого власником електроустановки пред'явлені: протоколи електричних вимірювань електроустановок і обладнання згідно з правилами і нормами, акт розмежування балансової належності, проектна схема електропостачання, виконавча документація при спорудженні електроустановок.

02.04.2004 Акціонерною компанією "Харківобленерго", постачальником, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8, споживачем, укладено договір про постачання електричної енергії № 03-7060, за яким відповідач постачає електричну енергію ФОП ОСОБА_8 у приміщення, а той оплачує відповідачу її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами. Докази такої сплати наявні в матеріалах справи.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 у справі № 922/2207/14 встановлено, що згідно з рішенням Московського районного суду м. Харкова від 24.12.2012, залишеним без змін Апеляційним судом Харківської області по справі № 2-886/11 від 17.04.2013, ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_8 виділено зі спільної часткової власності їхні частки в натурі у вигляді нежитлових приміщень у нежитловому будинку літ "А-5" за адресою: АДРЕСА_1, що відповідає їхнім ідеальним часткам, тобто 1/2 нежитлового будинку та зобов'язано ОСОБА_7 обладнати самостійними системами водопостачання, каналізації, опалення, електропостачання виділені зі спільної часткової власності нежитлові приміщення, належні ОСОБА_7 Також в зазначеній постанові встановлено, що внаслідок розподілу спільного майна ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_8 утворилися два різні об'єкти нерухомого майна, що в свою чергу свідчить про необхідність укладення договорів про надання послуг електропостачання на виділені в приватну власність приміщення окремо щодо кожного із споживачів.

Відповідач листом № 06-46Е/42юр-2641 від 23.01.2014 повідомив позивача, що 02.04.2004 ним та приватним підприємцем ОСОБА_8, укладений договір №03-7060 про постачання електроенергії для забезпечення потреб електроустановки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, на підставі виконаних технічних умов від 18.12.2003 № 11/616, а договір № 036851 від 14.02.2003 припинено за пунктом 7.2 зазначеного договору і відповідно до пункту 6.18 Правил користування електричною енергією, затверджених наказом Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996, укладення договору з позивачем можливе тільки після припинення договору від 02.04.2004 № 03-7060, укладеного Акціонерною компанією "Харківобленерго" та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_8

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.04.2014 у справі №922/306/14 за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_7 до Акціонерної компанії "Харківобленерго" (третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - ФОП ОСОБА_8.) про визнання договору про постачання електричної енергії № 036851 від 14.02.2003 дійсним у позові відмовлено, оскільки такий спосіб захисту, як визнання договору дійсним, не міститься в переліку способів захисту, які визначені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України. Разом з цим, Господарський суд Харківської області встановив, що докази, які б свідчили про припинення дії договору № 036851 від 14.02.2003, в матеріалах справи відсутні.

Докази повідомлення АК "Харківобленерго" відповідача про розірвання договору № 036851 від 14.02.2003 з надісланням позивачу повідомлення про таке розірвання відсутні, доводи відповідача про знищення всіх архівних документів з 2000 по 2006 рік шляхом спалення, що підтверджується копію Акта № 13 від 09.12.2010 "Про вилучення та знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду", не взято апеляційним судом до уваги, оскільки зі змісту вказаного акта вбачається, що в ньому відсутні відомості про те, які саме документи були знищенні шляхом спалення.

Також, рішенням Господарського суду Харківської області від 05.08.2014 у справі № 922/2207/14 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 до АК "Харківобленерго" та Фізичної особи підприємця ОСОБА_8 про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії № 03-7060 від 02.04.2004 в задоволенні позову відмовлено; постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 рішення Господарського суду Харківської області від 05.08.2014 року у справі №922/2207/14 залишено без змін; при цьому суди встановили, що договір № 036851 на користування електричною енергією від 14.02.2003 не виконується жодною із сторін цього договору з 2004 року, АК "Харківобленерго" не виставлялись рахунки на оплату, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_7, в свою чергу, не сплачує рахунки за електричну енергію з 2004 року, останній платіж здійснено позивачем 13.02.2004.

Суд визнав обставини, встановлені зазначеними судовими актами такими, що не доводяться знов при вирішенні справи № 922/6009/14 в силу частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції вказав, що за змістом встановлених обставин справи після виділу ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_8 їхніх часток у праві спільної часткової власності вказане право припинилось відповідно до частини 3 статті 364 Цивільного кодексу України і кожний з них після цього став споживачем електроенергії з новим правовим статусом стосовно приміщення, до якого така енергія постачається, у зв'язку з чим кожен з них був зобов'язаний укласти з енергопостачальною організацією окремий договір на постачання електричної енергії саме до того приміщення, яке відповідає виділеній йому в натурі частці; подальше виконання договору № 036851 на користування електричною енергією від 14.02.2003 на умовах, які в ньому містяться, є неможливим, так як зміна статусу власників приміщення (виділу кожному частки із права спільної часткової власності), до якого за цим договором здійснювалось постачання електроенергії, потребує нове розподілення потужностей щодо постачання електроенергії кожному із них. При цьому не здійснення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 реєстрації права власності на виділені частки не спростовує факту припинення права спільної часткової власності за рішенням суду.

Судова колегія зазначає, що за статтею 13 Цивільного кодексу цивільні права (в тому числі право власності) здійснюються особою у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, при цьому не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; водночас за статтею 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні прав і обов'язки. За змістом статей 25 та 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з постачальником; споживачі електричної енергії мають право на підключення до електричної мережі у разі виконання Правил користування електричною енергією.

За пунктом 1.2 Правил користування електричною енергією постачанням електричної енергії є надання електричної енергії споживачу за допомогою технічних засобів на підставі договору; договір про постачання електричної енергії є домовленістю двох сторін - постачальника та споживача. При цьому споживачем електричної енергії є юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

За абзацом 2 пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних прав і відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються щодо тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Сторони договору можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору протягом дії договору, що вбачається з статті 631 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, підставою для судового захисту за змістом статей 1, 2 Господарського кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України є порушене право позивача.

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до умов укладеного 02.04.2004 Акціонерною компанією "Харківобленерго" (відповідачем) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 договору про постачання електричної енергії № 03-7060 здійснюється постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок за адресою АДРЕСА_1, 1-й поверх, що відповідає ознакам об'єкту використання електричної енергії за договором №036851 на користування електричною енергією для забезпечення потреб електроустановки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Відтак, позивач не пояснив та не довів суду, в чому полягає його порушене право, що підлягало б захисту у обраний ним спосіб, не навів жодних доказів, що належне позивачу нерухоме майно не забезпечене електричною енергією.

Питання правовідносин між позивачем та третьою особою не стосуються предмету дослідження у даній справі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд, розглядаючи справу, розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, вірно застосував законодавство, що регулює спірні правовідносини сторін, а його висновки за наслідками розгляду справи є законними та обґрунтованими; підстав для скасування постанови з мотивів, наведених у касаційній скарзі не вбачається.

Доводи позивача про порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права не впливають на висновок суду касаційної інстанції про недоведеність змісту порушеного права позивача, що підлягало б судовому захисту саме в межах поданого позову відповідно до встановлених обставин справи; інших підстав для скасування судових рішень у касаційній скарзі не наведено.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 року у справі № 922/6009/14 Господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач