ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року Справа № 922/1677/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Воліка І.М., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк"на рішення та постановугосподарського суду Харківської області від 08.06.2015 Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 у справі№ 922/1677/15 господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Реал-Агроекспорт"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне підприємство "Реал-Ком"простягнення 2 384 455,28 грн.,за участю представників: від позивачаМитюк С.П.від відповідачане з'явивсявід третьої особине з'явився

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Український Бізнес Банк" (далі - ПАТ "Укрбізнесбанк") звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал-Агроекспорт" (далі - ТОВ "Реал-Агроекспорт"), як з солідарного боржника, заборгованості за кредитним договором № 12-14-Хрк від 15.08.2014 у розмірі 2 384 455,28 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.06.2015 у справі № 922/1677/15 (суддя Чистякова І.О.) у задоволенні позову ПАТ "Укрбізнесбанк" відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 (колегія суддів у складі: Істоміна О.А. - головуючий, Барбашова С.В., Плужник О.В.) рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2015 у справі № 922/1677/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 08.06.2015 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 у справі № 922/1677/15, ПАТ "Укрбізнесбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрбізнесбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені рішення та постанову і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "Укрбізнесбанк" задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.11.2015 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "Укрбізнесбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрбізнесбанк" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 08.12.2015 о 10 год. 55 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач та третя особа передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористалися.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 15.08.2014 між ПАТ "Укрбізнесбанк" (Банк) та Приватним підприємством "Реал-Ком" (далі - ПП "Реал-Ком") (Позичальник) було укладено кредитний договір № 12-14-Хрк (далі - Кредитний договір), за умовами якого Банк надає Позичальнику у тимчасове користування довгостроковий кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 2 877 700,00 грн. на поповнення оборотних коштів, розрахунки з постачальниками та підрядниками, оплату послуг, товарів, інших фінансово-господарських операцій та погашення простроченої заборгованості за кредитним договором № 2-14-Хрк від 24.01.2014, строком до 30.06.2015 зі сплатою 23,75% річних.

Відповідно до положень п. 4.6 Кредитного договору у разі невиконання зобов'язання щодо зменшення суми ліміту кредитування згідно з графіком погашення та/або невиконання зобов'язання щодо повного остаточного погашення кредиту до 30.06.2015 включно, Позичальник сплачує Банку проценти у розмірі 47,50% річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення.

У п. 5.3 Кредитного договору передбачено, що Банк має право вимагати від Позичальника дострокового розірвання Кредитного договору та/або дострокового погашення суми кредиту, процентів, комісій, неустойки та збитків.

У забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 15.08.2014 між ПАТ "Укрбізнесбанк" та ТОВ "Реал-Агроекспорт" (Поручитель) було укладено договір поруки № 12-14-ХРК/ПОР 2 (далі - Договір поруки), відповідно до умов якого Поручитель зобов'язався солідарно нести відповідальність перед Банком за виконання зобов'язань за кредитним договором № 12-14-Хрк від 15.08.2014, укладеним між ПАТ "Укрбізнесбанк" та ПП "Реал-Ком" на суму 2 877 700,00 грн. зі сплатою 23,75% річних, а також комісії, пені, штрафів згідно з умовами Кредитного договору, із встановленим строком погашення до 30.06.2015.

Згідно з п. 4.1 Договору поруки у разі невиконання або неналежного виконання ПП "Реал-Ком" зобов'язань за Кредитним договором, Боржник і Поручитель відповідають перед Банком як солідарні боржники.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як встановили суди попередніх інстанцій, Банком свої зобов'язання за Кредитним договором виконано у повному обсязі належним чином, тоді як Позичальник свої зобов'язання за Кредитним договором у повному обсязі не виконав, відсутність заборгованості за вказаним договором не спростував.

У зв'язку з неналежним виконанням Позичальником зобов'язань за Кредитним договором, ПАТ "Укрбізнесбанк", скориставшись правом вимагати дострокового повернення сум кредиту та процентів, передбаченим п. 5.3 Кредитного договору, звернувся до господарського суду з позовом у даній справі до відповідача як Поручителя Позичальника за Кредитним договором про стягнення заборгованості за Кредитним договором, яка станом на 13.03.2015 складає 2 384 455,28 грн., з яких: поточна заборгованість за кредитом - 2 226 512,48 грн.; поточна заборгованість за відсотками - 17 385,12 грн.; прострочена заборгованість за відсотками - 140 557,68 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що подання позову про захист порушеного права є передчасним, оскільки позивачем не надано доказів надсилання ним як Кредитором вимоги до відповідача як Поручителя про погашення заборгованості за Кредитним договором, як це передбачено нормами ЦК України та умовами Договору поруки.

Проте, такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, згідно з п. 2.1 Договору поруки Поручитель зобов'язався у разі невиконання або неналежного виконання Боржником своїх зобов'язань перед Банком за Кредитним договором, в триденний термін з моменту отримання письмового повідомлення Банку про це погасити заборгованість Боржника по сумі платежів (сума кредиту, відсотків за користування кредитом та комісій) і штрафним санкціям у разі їх застосування до Боржника.

Вимога кредитора до поручителя полягає в реальному виконанні зобов'язання за боржника, оскільки така вимога може бути заявлена лише в разі невиконання боржником своїх зобов'язань та настання строку виконання основного зобов'язання.

Звертаючись до господарського суду з позовом до Поручителя - ТОВ "Реал-Агроекспорт" про стягнення заборгованості за Кредитним договором, позивач реалізував тим самим своє право на пред'явлення вимоги до Поручителя, передбачене п. 2.1 Договору поруки.

Правова позиція щодо тлумачення терміну "пред'явлення вимоги" до поручителя в розумінні чинного законодавства міститься в постановах Верховного Суду України від 17.09.2014 у справі № 6-170цс13 та у справі № 6-53цс14, згідно з якою словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної заяви, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Тобто, в розумінні чинного законодавства звернення кредитора із відповідним позовом до поручителя слід вважати пред'явленням письмової вимоги до нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 11128 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Однак, суди попередніх інстанцій при вирішенні спору у даній справі не врахували викладеного, у зв'язку з чим дійшли помилкового висновку про передчасність поданого позивачем позову через відсутність доказів попереднього звернення Кредитора з вимогою до Поручителя про погашення заборгованості за Кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, "основне зобов'язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.

Як встановлено судами, боржник - ПП "Реал-Ком" (а відтак і Поручитель) первинно взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту до 30.06.2015 з відповідними процентами.

Як вже було зазначено, у п. 5.3 Кредитного договору сторони передбачили право Банку вимагати від Позичальника дострокового погашення суми кредиту, процентів, комісій, неустойки та збитків.

У зв'язку з простроченням Боржником виконання зобов'язань за Кредитним договором Кредитор використав передбачене п. 5.3 Кредитного договору право на дострокове погашення всієї суми кредиту та пов'язаних із ним платежів, звернувшись у березні 2015 року до господарського суду з відповідною позовною вимогою до Поручителя у даній справі.

Однак, господарські суди попередніх інстанцій, обмежившись висновком про передчасність пред'явлення даного позову, залишили поза увагою обставини виконання зобов'язань за Кредитним договором, не з'ясували розміру заборгованості за Кредитним договором.

Враховуючи встановлені ст. 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають права касаційній інстанції встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну правову оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 та рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2015 у справі № 922/1677/15 скасувати.

Справу № 922/1677/15 передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

С.Р. Шевчук