ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року Справа № 920/1164/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Васищак І.М. і Палій В.В. (доповідач)

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСУМИЛІФТ", м. Суми,

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.10.2015

зі справи № 920/1164/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСУМИЛІФТ" (далі - ТОВ "УКРСУМИЛІФТ"), м. Суми,

до комунального підприємства "СУМИЖИТЛО" Сумської міської ради (далі - КП "СУМИЖИТЛО"), м. Суми,

про стягнення 1 406 836,62 грн.

Судове засідання проведено за участю представників:

ТОВ "УКРСУМИЛІФТ" - Стоколос В.В. предст. (дов. від 07.12.2015)

КП "СУМИЖИТЛО" - Михайлішин П.А. предст. (дов. від 16.11.2015)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "УКРСУМИЛІФТ" звернулося до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з КП "СУМИЖИТЛО" 1 406 836,62 грн. заборгованості за договором підряду від 01.02.2012 № 2 (далі -Договір).

Рішенням господарського суду Сумської області від 06.08.2015 у справі № 920/1164/15 (суддя Джепа Ю.А.) позов задоволено повністю з посиланням на фактичне виконання позивачем робіт за Договором та наявність заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 (судді Івакіна В.О. - головуючий, Бандаренко В.П., Камишева Л.М.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові. Постанову апеляційного господарського суду мотивовано недоведеністю позивачем факту виконання робіт за Договором та відсутністю у відповідача обов'язку з оплати таких робіт.

ТОВ "УКРСУМИЛІФТ", посилаючись на порушення апеляційною інстанцією норм матеріального та процесуального права, просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу КП "СУМИЖИТЛО" просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду -без змін.

Сторони у відповідності до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 01.02.2012 між КП "СУМИЖИТЛО" як замовником та ТОВ "УКРСУМИЛІФТ" як підрядником укладено Договір, відповідно до умов якого (в редакції додаткового договору від 03.09.2013 № 9) замовник доручає, а підрядник приймає на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтів та систем диспетчеризації на об'єктах замовника, визначених додатками № 1 та № 2, які є невід'ємною частиною цього договору;

- відповідно до пунктів 7.1 та 7.2 Договір вступає в силу з 01.02.2012 і діє по 01.07.2013. Якщо за два місяці до закінчення терміну дії договору ні одна зі сторін не заявить про припинення його дії, то договір вважається продовженим ще на один рік;

- оскільки заяв про припинення дії договору від жодної зі сторін не надходило, останній діяв до 01.07.2014 з подальшою пролонгацією;

- Договір не було розірвано його сторонами у передбаченому законодавством порядку, а його чинність підтверджена судовими рішеннями у справах № 920/1426/14, № 920/1958/13 та № 920/475/14, які набрали законної сили;

- в подальшому перелік ліфтів, які обслуговує підрядник збільшувався і змінювався, про що сторонами укладалися відповідні додаткові договори;

- згідно з пунктом 2.1 Договору (в редакції додаткового договору від 03.09.2013 № 9) розмір щомісячної оплати за обслуговування кожного ліфта визначається згідно з Додатком № 1 та Додатком № 2 до цього договору;

- сторонами підписано Додаток 1 та Додаток № 2 до Договору;

- 01.03.2012 сторонами укладено додатковий договір № 2 до Договору, яким внесено зміни до порядку приймання виконаних робіт та здійснення оплати, а саме згідно з пунктом 2 додаткового договору № 2 сторони домовились викласти розділ 5 Договору в наступній редакції:

"5.1 до двадцять дев'ятого числа поточного місяця підрядник зобов'язаний надавати попередній реєстр по нарахуванням за поточний місяць до планово-економічного відділу замовника, який перевіряє врахування підрядником днів простою ліфтів, фактичного виконання технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації, та здійснює відповідні коригування відповідно до пункту 3 частини другої статті 22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Підрядник повинен надати замовнику акти виконаних робіт побудинково з зазначенням їх вартості, відкоригованої на дні простою ліфтів з врахуванням фактичного здійснення технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації, не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітним.

При цьому, акти виконаних робіт на об'єктах (будинках), де створені будинкові комітети, ЖБК та ОСББ, подаються підрядником виключно за наявності їх погодження з головами (уповноваженими представниками) будинкових комітетів, ЖБК та ОСББ.

Замовник шляхом листування постійно надає оновлені списки будинкових комітетів, ЖБК та ОСББ підряднику.

5.2. Замовник підписує акти виконаних робіт, подані підрядником з дотриманням вимог, встановлених пунктом 5.1 цього договору до десятого числа місяця, наступного за звітним.

5.3. Замовник здійснює повний розрахунок за виконані підрядником роботи до 30 (тридцятого) числа поточного місяця в межах коштів, сплачених споживачами, з урахуванням коштів по пільгам та субсидіям, що користуються послугами замовника на об'єктах, які обслуговує підрядник відповідно до умов цього договору.

5.4. У разі несвоєчасного надання належним чином оформлених актів виконаних робіт, замовник має право на додаткове відтермінування платежу за виконані роботи в 15 (п'ятнадцять) банківських днів";

- за твердженням підрядника, у березні-червні 2014 року підрядник виконував роботи по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів на об'єктах замовника, погоджених сторонами;

- підрядником на адресу замовника направлені для підписання акти приймання виконаних робіт (надання послуг) за березень-червень 2014 року на загальну суму 1 406 836,62 грн., а саме:

· підрядник відповідно до умов договору склав акти виконаних робіт за березень 2014 року та направив їх на адресу замовника супровідним листом від 02.04.2014 № 60;

· КП "СУМИЖИТЛО" листом від 09.04.2014 № 1020/15.01-04 повернуло на адресу ТОВ "УКРСУМИЛІФТ" акти не підписаними, зазначивши, що вважає Договір розірваним з 15.10.2013;

· листом від 30.04.2014 № 78 ТОВ "УКРСУМИЛІФТ" направило акти виконаних робіт на адресу КП "СУМИЖИТЛО" повторно. Акти замовником не підписані;

· ТОВ "УКРСУМИЛІФТ" також направлені на адресу КП "СУМИЖИТЛО" акти виконаних робіт за квітень 2014 року згідно з супровідним листом від 30.04.2014 № 77; за травень 2014 року згідно з супровідним листом від 02.06.2014 № 90; за червень 2014 року згідно з супровідним листом від 02.07.2014 № 106. На вищевказані листи відповіді від замовника чи підписаних актів виконаних робіт на адресу ТОВ "УКРСУМИЛІФТ" не надходило.

Причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з КП "СУМИЖИТЛО" вартості підрядних робіт за Договором.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до приписів статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатись на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно зі статтею 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частинами першою та другою статті 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи.

Задовольняючи позов суд першої інстанції залишив поза увагою те, що сторони у договорі визначили акт приймання-передачі виконаних робіт суттєвим елементом встановлених між ними правовідносин, а тому договір як джерело матеріального права при вирішенні спору підлягав застосуванню у повному обсязі згідно зі статтями 6, 11 ЦК України.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції, відмовляючи в позові та зазначаючи про те, що позивачем не надано доказів погодження актів виконаних робіт з головами (уповноваженими представниками) будинкових комітетів, ЖБК та ОСББ, як того вимагають умови Договору, не встановив: чи повідомляв відповідач позивача про будинкові комітети, ЖБК та ОСББ, з головами (уповноваженими представниками) яких необхідно погоджувати акти виконаних робіт; причини, за яких таке погодження не відбувалося у кожному конкретному випадку (з огляду на твердження позивача про те, що будинкові комітети, ЖБК та ОСББ існують лише у 2% від загальної кількості будинків, які обслуговував позивач).

Крім того, суди не дослідили, чи надавалися підрядником замовнику попередні реєстри по нарахуванням за поточні місяці, для здійснення останнім перевірки врахування підрядником днів простою ліфтів, фактичного виконання технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації, а також здійснення коригувань відповідно до пункту 3 частини другої статті 22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Суд апеляційної інстанції у вирішенні спору також виходив з того, що надані позивачем докази в підтвердження виконання робіт не є первинним документами, відповідно не можуть бути доказами на підтвердження виконання позивачем робіт по обслуговуванню ліфтів за березень-червень 2014 року.

Згідно з частиною першою статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною першою статті 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиливши подані позивачем докази на підтвердження виконання робіт по обслуговуванню ліфтів за березень-червень 2014 року, суд апеляційної інстанції не навів приписів законодавства, яким вони, на думку суду, не відповідають; не зазначив доказів відповідача на їх спростування та не надав оцінку згаданим доказам у сукупності з іншими обставинами справи.

Не встановивши, таким чином, обставин, які являють собою істотні складові предмета доказування в даній справі, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (частина друга статті 1115 ГПК України).

Відповідно до статті 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСУМИЛІФТ" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Сумської області від 06.08.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 зі справи № 920/1164/15 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Васищак

Суддя В. Палій