Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Постанова ВГСУ від 08.12.2015 року у справі №917/1037/15 Постанова ВГСУ від 08.12.2015 року у справі №917/1...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року Справа № 917/1037/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Куровського С.В.розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Агрофірма "Покровська"на постанову та рішення Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2015 року господарського суду Полтавської області від 03.08.2015 рокуу справі господарського суду№ 917/1037/15 Полтавської областіза позовомТОВ "Агрофірма "Покровська"доТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод"простягнення 5 101 589, 93 грн.у судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "Агрофірма "Покровська" в особі ліквідатора Власової С.А.: Анохін В.О. (довіреність від 17.09.2015 року),ТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод":не з'явилися.В С Т А Н О В И В :

13.05.2015 року ТОВ "Агрофірма "Покровська" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до ТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод" (далі - відповідача) про стягнення заборгованості за договором №4/0912/1 на купівлю-продаж цукрових буряків урожаю 2012 року від 04.09.2012 року з урахуванням інфляційного збільшення боргу і 3% річних на загальну суму 5 101 589, 93 грн.; витрати зі сплати судового збору на суму 73 080 грн. покласти на відповідача (а.с. 2-32).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.08.2015 року (суддя Тимощенко О.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 106 - 111).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення першої інстанції від 03.08.2015 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, мотивуючи порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та неповнотою дослідження фактичних обставин справи.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2015 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Черленяк М.І., судді: Ільїн О.В., Хачатрян В.С.) апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення господарського суду Полтавської області від 03.08.2015 року у даній справі - без змін (а.с. 154 - 158).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 21.09.2015 року та рішення суду першої інстанції від 03.08.2015 року, прийняти у справі нове рішення про задоволення позовних вимог, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій положень статті 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 21.09.2015 року та рішення суду першої інстанції від 03.08.2015 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника позивача Анохіна В.О., дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до аналогічних положень статті 203 ГК України та статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Також, за вимогами частини 2 статті 601 ЦК України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом названих правових норм залік можливий лише при наявності сукупності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; однорідні, зокрема, можна зарахувати грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав строк їх виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 32, частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 04.09.2012 року між ТОВ "Агрофірма "Покровська" (позивач, продавець) та ТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод" (відповідач, покупець) укладено договір №4/0912/1 на купівлю-продаж цукрових буряків урожаю 2012 року з додатками (а.с. 9 - 14), відповідно до якого, продавець (позивач) зобов'язався посіяти та виростити цукрові буряки на площі 1198,86 га., передати їх покупцю (відповідачу) в кількості 47 954,4 тонн в заліковій вазі; оплата відповідачем за здані цукрові буряки здійснюється таким чином: 90% вартості цукрового буряка оплачується на підставі рахунку продавця до 31.12.2012 року, а остаточний розрахунок проводиться покупцем після завершення виробничого сезону в термін до 01.02.2013 року, але не раніше підписання Акта звірки взаєморозрахунків. Засвідчена копія договору наявна а матеріалах справи (а.с. 9-12). Договір з боку покупця - ТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод" підписано директором ОСОБА_6

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору позивачем (продавцем) реалізовано відповідачу (покупцю) буряки у кількості 14 661 527 кг на загальну суму 5 981 903, 30 грн. (а.с. 15 - 19).

Судами встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати цукрових буряків виконав частково, сплативши лише 1 962 000 грн., що підтверджується випискою по рахунку (а.с. 20).

Суди встановили, що позивачем на адресу відповідача 06.04.2015 року направлено вимогу про сплату боргу на суму 3 421 712, 97 грн. та 598 190, 33 грн., акт звірки взаєморозрахунків та рахунками на оплату за договором №4/0912/1, однак відповіді на направленні документи з боку відповідача на адресу позивача не надходило. Вимогою про сплату боргу позивачем на підставі статті 625 ЦК України нарахована до стягнення з відповідача інфляційні на суму 1 743 360, 75 грн. та 3% річних в сумі 240 457, 36 грн. за період прострочення - з 01.01.2013 року по 05.05.2015 року, на загальну суму 5 101 589, 93 грн. (а.с. 23 - 29).

Судами встановлено, що 28.02.2013 року між позивачем та відповідачем укладено Правочин про припинення зобов'язання зарахуванням на суму 3 907 913, 22 грн. (а.с. 49 - 50).

Предметом такого правочину визначено проведення заліку зустрічних однорідних вимог позивача до відповідача за договором №04/09/12/1 від 04.09.2012 року на суму 3 907 913, 22 грн. за вирощений та поставлений відповідачу цукровий буряк, а з боку відповідача до позивача зазначено про наявність заборгованості позивача перед відповідачем за передані йому товарно-матеріальні цінності на суму 2 552 809, 72 грн. за договором №04/09/12/1 від 04.09.2012 року та заборгованість позивача перед відповідачем за передані йому товарно-матеріальні цінності на суму 1 355 103, 50 грн. за договором №13/09/12/1 від 13.09.2012 року (пункт 1.3 Правочину).

Також, судами встановлено, що відповідач направив на адресу позивача заяву №76 від 16.05.2013 року про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 111 990, 08 грн. (а.с. 79), які виникли на підставі договору №5/1112/33 від 01.11.2012 року про відступлення права вимоги між ПП "Агростар-Полтава" (первісний кредитор), позивачем - ТОВ "Агрофірма "Покровська" та відповідачем - ТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод", за яким відповідач одержав право замість первісного кредитора ПП "Агростар-Полтава", вимагати від ТОВ "Агрофірма "Покровська" сплати грошових коштів в розмірі 111 990, 08 грн. (а.с. 51 - 52).

Господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за договором вирощування та купівлі-продажу цукрових буряків №4/0912/1, виходив з того, що Правочин про припинення зобов'язання зарахуванням від 28.02.2013 року та договір про відступлення права вимоги №5/1112/33 від 01.11.2012 року із заявою відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог №76 від 16.05.2013 року є належними та достатніми доказами в обґрунтування припинення грошових зобов'язань позивача зарахуванням зустрічних грошових вимог відповідача до позивача.

Переглядаючи справу, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції за змістом оскаржуваного рішення від 03.08.2015 року та не знайшов правових підстав для його зміни чи скасування.

При цьому, апеляційним судом спростовано доводи позивача за його апеляційною скаргою з посиланням на недійсність правочину про зарахування зустрічних вимог за Правочином про припинення зобов'язання зарахуванням від 28.02.2013 року та недійсність зустрічного зарахування на суму 111 990, 08 грн. за поданою відповідачем заявою №76 від 16.05.2013 року з посиланням на статтю 204 ЦК України, яка визначає презумпцію правомірності правочину, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Також, апеляційним судом зазначено про правомірність зустрічного зарахування заборгованості до моменту затвердження реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство позивача №917/324/13-г до моменту затвердження реєстру вимог кредиторів ухвалою суду від 09.08.2013 року без дослідження моменту порушення провадження у справі про банкрутство боржника та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з обґрунтованістю та законністю висновків судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Правочин про припинення зобов'язання зарахуванням від 28.02.2013 року та односторонній правочин зустрічного зарахування на суму 111 990, 08 грн. за поданою відповідачем заявою №76 від 16.05.2013 року є пов'язаними з предметом спору про стягнення спірної суми в даному позовному провадженні, як угоди, які на думку відповідача, припиняють його зобов'язання по предмету спору.

Відтак, посилання судів на статтю 204 ЦК України в обґрунтування дійсності зазначених правочинів є невірними, оскільки суди у даній справі наділені відповідно до пункту 1 частини 1 статті 83 ГПК України компетенцією, яка дозволяє визнати недійсними пов'язані з предметом спору угоди, незалежно від доповнення позивачем своїх вимог про визнання їх недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Спеціального витягу з ЄДР станом на 20.05.2015 року відповідач ТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод" (ідентифікаційний код: 00687286) є правонаступником ліквідованого Міжгосподарського комбікормового заводу з 16.03.2006 року та його керівником є директор ОСОБА_7 (а.с. 34 - 39).

Разом з тим, Правочин про припинення зобов'язання зарахуванням від 28.02.2013 року підписано від відповідача директором ОСОБА_6, Договір відступлення прав вимоги №5/1112/33 від 01.11.2012 року підписано ОСОБА_6, заява про зарахування зустрічних однорідних вимог №76 від 16.05.2013 року за договором про відступлення вимоги №5/1112/33 від 01.11.2012 року від імені відповідача підписана директором ОСОБА_7 (а.с. 49 - 50, 51 - 52, 79).

Отже, зважаючи на відсутність у Спеціальному витязі з ЄДР інформації про зміну керівництва відповідача, судами не перевірено компетентності фізичних осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на момент укладення зазначених правочинів на вчинення дій від імені відповідача як керівників юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається, що за Договором про відступлення права вимоги №5/1112/33 від 01.11.2012 року (пункт 3 Договору) відповідачу передано право вимоги до боржника за рядом видаткових накладних, які відсутні у матеріалах справи, як докази існування вимог первісного кредитора до боржника (позивача у даній справі). Відтак, судами порушено вимоги статей 514, 517 ЦК України, згідно яких новий кредитор доказує наявність у нього прав первісного кредитора оригіналами документів, що засвідчують права, які передаються.

Суди на зазначене уваги не звернули та дійшли передчасного висновку про обґрунтованість одностороннього правочину із зарахування зустрічних вимог до боржника на суму 111 990, 08 грн.

Також, судами не досліджено в повній мірі правового статусу позивача, як юридичної особи, що перебуває у процедурі банкрутства, що має значення для прийняття рішення про можливість зустрічного зарахування існуючих до нього вимог, виходячи з особливостей задоволення конкурсних вимог кредиторів боржника у справі про банкрутство. Згідно ухвали суду від 09.08.2013 року (про визнання вимог кредиторів за Законом про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року) у справі №917/324/13-г про банкрутство ТОВ "Агрофірма "Покровська" вбачається здійснення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство 22.03.2013 року та затвердження реєстру вимог кредиторів позивача 09.08.2013 року (а.с.98), а за ухвалою суду від 20.04.2014 року вбачається введення ліквідаційної процедури боржника постановою суду від 26.11.2013 року (а.с. 94).

Разом з тим, суди не дослідили обставин моменту порушення провадження у справі про банкрутство позивача та введення мораторію на задоволення вимог його конкурсних кредиторів відповідно до ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, яка є загальновідомою, провадження у справі №917/324/13-г про банкрутство ТОВ "Агрофірма "Покровська" порушено ухвалою суду 07.03.2013 року та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника згідно зі статтею 19 Закону про банкрутство.

Відтак, висновки судів про можливість та правомірність зарахування зустрічних вимог ТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод" на суму 111 990, 08 грн. до позивача, як до боржника у справі про банкрутство, суперечать вимогам статей 19, 23 Закону про банкрутство, яким введено мораторій на задоволення вимог кредиторів , які виникли до моменту порушення справи про банкрутство, та визначено спеціальну процедуру задоволення таких вимог після формування реєстру вимог кредиторів.

Колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне зазначити, що рішення суду, як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав та свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права, у зв'язку з чим суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі.

Пунктами 1, 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 року роз'яснено про те, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийняті у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій необхідно скасувати, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, дослідити обставини укладення Правочину про припинення зобов'язання зарахуванням від 28.02.2013 року компетентними посадовими особами від імені позивача та відповідача у справі; дослідити обґрунтованість належними документами зустрічних зобов'язань відповідача на суму 2 552 809, 72 грн. за договором №04/09/12/1 від 04.09.2012 року за передані товарно-матеріальні цінності та момент їх перетворення у грошові, з врахуванням умов укладеного договору; дослідити обґрунтованість належними документами зустрічних зобов'язань відповідача на суму 1 355 103, 50 грн. за договором №13/09/12/1 від 13.09.2012 року за передані товарно-матеріальні цінності та момент їх перетворення у грошові, з врахуванням умов укладеного договору; прийняти до уваги висновки касаційного суду про можливість зарахування зустрічних вимог відповідача до позивача на суму 111 990, 08 грн., щодо якого здійснюється процедура банкрутства відповідно до статей 19, 23 Закону про банкрутство, та з огляду на встановлене дійти висновку про можливість задоволення позовних вимог ТОВ "Агрофірма "Покровська" до ТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод" по предмету даного спору.

Колегія суддів касаційного суду зазначає, що ліквідатор позивача вправі заявити вимогу про визнання недійсним правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника у справі про банкрутство відповідно до статті 20 Закону про банкрутство та пункту 7 частини 1 статті 12 ГПК України.

Відтак, при новому розгляді справи судам належить перевірити чи не заявлялися вимоги про визнання недійсним Правочину про припинення зобов'язання зарахуванням від 28.02.2013 року ліквідатором позивача у справі про банкрутство №917/324/13-г та прийняти до уваги результат їх розгляду у випадку заявлення вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ТОВ "Агрофірма "Покровська" задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2015 року та господарського суду Полтавської області від 03.08.2015 року у справі №917/1037/15 скасувати, справу №917/1037/15 передати на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

С.В. Куровський

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст