ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2015 року Справа № 916/773/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого, Гоголь Т.Г., Рогач Л.І.за участю представників: позивачаДоніна Л.А. представн. довір. від 01.12.2014 Донін М.В. представн. дов. від 01.12.2014відповідачівне з'явилися (про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином) третьої особине з'явився (про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Одеської міської ради та Фізичної особи підприємця ОСОБА_6 на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 27.08.2015у справі№ 916/773/15-гГосподарського судуОдеської областіза позовомСпоживчого кооперативу "Катюша" до- Фізичної особи підприємця ОСОБА_6 - Комунального підприємства "Одесатранспарксервіс"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Одеська міська радапровідновлення становища яке існувало до порушення прав, шляхом виселення,
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2015 року Споживчий кооператив "Катюша" звернувся до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 та Комунального підприємства "Одестранспарксервіс" про відновлення становища, яке існувало до порушення права СК "Катюша" на автостоянку "Олімп-2", розташовану на земельній ділянці площею 0,4317 га забудованих земель за адресою: АДРЕСА_1, шляхом виселення відповідачів із вказаного об'єкта нерухомості. Позов мотивовано незаконним захопленням відповідачами автостоянки "Олімп-2", що перешкоджає позивачеві у його користуванні автостоянкою, яка розміщена на земельній ділянці, переданій позивачу у користування на підставі договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 09.10.2000, статями 19, 41, 68 Конституції України, статями 22, 24 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року), статями 95, 152 чинного Земельного кодексу України, статями 15, 16, 321, 386, 387, 396 Цивільного кодексу України.
Відповідач проти позову заперечував, вважаючи себе належним користувачем автостоянки на підставі укладеного з уповноваженим органом місцевої ради - Комунальним підприємством "Одесатранспарксервіс" договору балансоутримання місць для паркування № 18/К-КР-2015/03-01 від 05.02.2015; вказав, що документи, надані позивачем на доказ належного землекористування, не відповідають нормам чинного законодавства; не відображають реального місцезнаходження земельної ділянки та дійсну кількість місць для паркування.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.05.2015 (суддя Желєзна С.П.), позов задоволено частково; виселено ФОП ОСОБА_6 із автостоянки "Олімп-2", що розташована на земельній ділянці площею 0,4317 га забудованих земель за адресою: АДРЕСА_1; провадження у справі № 916/773/15-г в частині позовних вимог СК "Катюша", пред'явлених до КП "Одестранспарксервіс" припинено на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на користь позивача судовий збір в сумі 3045,00 грн.; скасовано заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.03.2015.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 (судді: Туренко В.Б. - головуючий, Поліщук Л.В., Лашин В.В.) вказане рішення залишено без змін з підстав його законності та обґрунтованості.
Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Одеська міська рада подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: суди залишили поза увагою, що позивач створений відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про кооперацію", а здійснення ним підприємницької діяльності з надання послуг для необмеженої кількості осіб суперечить частині 5 статті 23 Закону України "Про кооперацію"; не враховано статтю 268-1 Податкового кодексу України, щодо необхідності сплати збору за місця для паркування транспортних засобів для законного використання земельної ділянки під відповідне цільове призначення; невірно застосовано норми Земельного кодексу України та не застосовано норми Закону України "Про оренду землі" щодо форми укладеного з позивачем договору; суди при задоволенні позову фактично вирішили питання розпорядження земельною ділянкою, що віднесено до виключної компетенції Одеської міської ради; всупереч статті 43 Господарського процесуального кодексу України суди не надали оцінки наявним в матеріалах справи доказам, необґрунтовано відмовили у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної справи у іншому провадженні.
Фізична особа підприємець ОСОБА_6 також подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просив рішення та постанову у даній справі скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про невідповідність висновків судів попередніх інстанцій щодо правової природи підписаного позивачем договору фактичним обставинам справи, в зв'язку з чим неправильно застосовано статтю 24 Земельного кодексу України, розділ ІІ Закону України "Про оренду землі", не враховано наслідки недодержання вимог щодо нотаріальної форми договору на право тимчасового користування земельною ділянкою (втому числі на умовах оренди) за змістом статей 47 та 48 Цивільного кодексу Української РСР; в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд не виклав у тексті судового рішення всі доводи та докази, на які покликався відповідач, суди першої та апеляційної інстанції необґрунтовано відмовили у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі за наявності підстав, передбачених статтею 79 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач у відзивах на касаційні скарги заперечив їх доводи, як безпідставні.
В судовому засіданні від 01.12.2015, в якому були присутні представники позивача, відповідача та третьої особи було оголошено про відкладення розгляду справи на 08.12.2015 на 12.00год, про їх належне повідомлення про час та місце наступного судового засідання сторони розписалися в судовому документі; ухвалою від 07.12.2015 виправлено описку, допущену в ухвалі від 01.12.2015.
В судове засідання, яке відбулося 08.12.2015 о 12.00 год., представники відповідачів та третьої особи не з'явилися; представники позивача підтримали свої заперечення щодо касаційної скарги.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників позивача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційні скарги Одеської міської ради та Фізичної особи підприємця ОСОБА_6 не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судова колегія зазначає, що за змістом статті 1 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, особа звертається до господарського суду за захистом свого порушеного (невизнаного, оспорюваного) права та охоронюваного законом інтересу у спосіб, який визначено законом або договором; статтею 152 Земельного кодексу України, який здійснює регулювання земельних відносин, передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав на землю, а власник чи землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, застосування інших, передбачених законодавством способів.
Статтею 396 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, в тому числі і від власника цього майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу, а статтею 391 Цивільного кодексу України надано право вимагати усунення порушень у здійсненні законного права користуватися та розпоряджатися майном.
Таким чином, для правильного вирішення даного спору судам належало встановити зміст правового титулу позивача щодо спірного майна, наявність чи відсутність у відповідачів підстав для здійснення дій, які, на думку позивача, порушують його право, а також перевірити відповідність обраного способу захисту порушеного права способам, передбаченим законодавством.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням виконкому Київської райради народних депутатів від 01.07.1994 № 681 для володільців інвалідного транспорту організовано 2 автостоянки: "Олімп" на 270 місць, "Вільямса-16" на 270 місць.
Споживчий кооператив "Катюша" зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 09.07.1999, 05.07.2011 з присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи - 24765204, згідно витягу та виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до пункту 1.1 Статуту СК "Катюша", зареєстрованого Київською районною адміністрацією Одеського міськвиконкому 09.07.1999 за № 04056782Ю0010260, з урахуванням змін, зареєстрованих 21.02.2000 за № 04056782Ю0010026, Споживчий кооператив "Катюша" є правонаступником Приватного підприємства "Катюша", зареєстрованого Київською райадміністрацією Одеського міськвиконкому 12.03.1997, реєстраційний номер 75. Основною метою кооперативу є організація та координація спільної діяльності членів кооперативу по зберіганню приватного автотранспорту, експлуатація та обслуговування автостоянок на закріплених земельних ділянках.
Актом інвентаризації, встановлення та узгодження меж земельної ділянки в натурі від 11.04.2000 комісією встановлено в натурі межі земельної ділянки, що фактично використовується під автостоянку "Олімп-2", площею 0,4317 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Суди також встановили, що рішенням Таїровської селищної ради від 30.05.2000 № 5 вирішено видати договори на право тимчасового довгострокового користування строком на 25 років, але не пізніше реконструкції району земельними ділянками, СК "Катюша" загальною площею 1,2673 га забудованих земель під експлуатацію та обслуговування відкритих автостоянок на території Таїровської селищної ради, в тому числі: відкрита автостоянка "Олімп-2" площею 0,4317 га забудованих земель за адресою: АДРЕСА_1; відтак, 09.10.2000 на виконання вищезазначеного рішення Таїровською селищною радою (Рада народних депутатів або власник землі) та Споживчим кооперативом "Катюша" (Землекористувач) укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) б/н, згідно умов якого Рада депутатів надала, а Землекористувач прийняв в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,4317 га забудованих земель згідно з планом землекористування, що додається. Земельна ділянка надана на умовах тимчасового довгострокового користування строком на 25 років для експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки "Олімп-2" в АДРЕСА_1. Плата за землю вноситься землекористувачем щорічно у вигляді земельного податку. Договір набуває чинності з моменту його реєстрації. Договір укладений за типовою формою, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.1993 № 197 "Про форму договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди)", зареєстрований в Книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 06.11.2000 за № ТІ-53 Радою народних депутатів Овідіопольського району Одеської області.
Постановою Верховної Ради України від 07.02.2002 № 3064-ІІІ "Про зміну меж міста Одеси Одеської області" включено у межі міста Одеси Одеської області, зокрема 1078,0 гектара Таїровської селищної ради Овідіопольського району.
Виконавчий комітет Одеської міської ради видав Споживчому кооперативу "Катюша" паспорт тимчасового платного об'єкта зберігання чи відстою транспортних засобів у АДРЕСА_1, зареєстрований 07.05.2003 серія А/С №0/013 автостоянка "Олімп-2", узгоджений заступником начальника управління транспортного комплексу міста, головою Київської районної адміністрації, начальником ДАІ Управління внутрішніх справ м. Одеси, начальником служби по організації та роботі парковок і автостоянок управління транспортного комплексу міста, інженером Південного району електричних мереж, заступником начальника Одеської державної інспекції охорони праці в машинобудуванні, енергетиці і невиробничій сфері.
Суди також встановили, що рішенням Одеської міської ради № 1534-VI від 22.11.2011 створено Комунальне підприємство "Одестранспарксервіс", зареєстроване в ЄДР 10.01.2012 з ідентифікаційним кодом 38018133, відповідно до змісту спеціального витягу та виписки з ЄДР. Рішенням Одеської міської ради від 27.08.2014 № 5286-VI "Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у новій редакції" автомобільна стоянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (194 місця, займана площа - 2425 кв.м.) увійшла до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси (спеціально відведені автостоянки), додаток № 2 до вказаного рішення.
24.10.2014, 27.10.2014 та 05.02.2015 Комунальним підприємством "Одестранспарксервіс" (Уповноважена особа) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_6 (Оператор) укладено договір балансоутримання місць для паркування № К-КР-2014/03-01, № 119/К-КР-2014/03-01 та № 18/К-КР-2015/03-01 відповідно, згідно з умовами яких Уповноважена особа надає право Оператору організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування (спеціальна відведена автостоянка) загальною площею 2612,50 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (2612,5 кв.м.). Оператор здійснює обслуговування (експлуатацію) місць для паркування з метою надання послуг паркування та перерахування збору за місця для паркування транспортних засобів у розмірі та порядку, передбаченому Розділом 3 цього договору.
05.02.2015 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору від 05.02.2015 № 18/К-КР-2015/03-01.
Підставою звернення до суду є позбавлення позивача права щодо користування належним йому майном внаслідок дій Фізичної особи підприємця ОСОБА_6 з використання автостоянки та вчинення ним перешкод позивачу у користуванні автостоянкою.
Задовольняючи позовні вимоги у відповідній частині, господарські суди дійшли висновку про виникнення у позивача права на використання належного йому майна та наданої земельної ділянки з огляду на чинність договору від 09.10.2000 та про незаконне порушення цих прав позивача діями Фізичної особи підприємця ОСОБА_6, оскільки факт укладення договорів на балансоутримання місць для паркування на автомобільній стоянці не може обмежувати прав позивача та не надає відповідачу права зайняти земельну ділянку. В частині припинення провадження на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України суд виходив з того, що обраний у справі спосіб захисту - виселення відповідачів стосується лише тих осіб, які фактично займають спірну земельну ділянку, а Комунальне підприємство "Одестранспарксервіс" не є такою особою, між сторонами відсутній спір з приводу виселення останнього. Суди також розглянули клопотання про зупинення провадження у справі на підставі частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України та відмовили в їх задоволенні з підстав, викладених у судових рішеннях.
Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII (в редакції, чинній на час укладення договору на право тимчасового користування від 09.10.2000) земельні відносини в Україні регулюються цим Кодексом та іншими актами законодавства України і Республіки Крим, що видаються відповідно до нього. Згідно зі статтею 7 зазначеного Кодексу користування землею може бути постійним або тимчасовим; постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку; тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до двадцяти п'яти років. У разі виробничої необхідності ці строки може бути продовжено на період, що не перевищує одного строку відповідно короткострокового або довгострокового тимчасового користування. Користування землею на умовах оренди для сільськогосподарських цілей повинно бути, як правило, довгостроковим; У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям; громадським об'єднанням; релігійним організаціям; промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям; організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу, для потреб оборони; для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам; житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам; спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам. У тимчасове користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для городництва, сінокосіння і випасання худоби, ведення селянського (фермерського) господарства; промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям; громадським об'єднанням; релігійним організаціям; організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу, для потреб оборони;сільськогосподарським підприємствам і організаціям; житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам; спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних та фізичних осіб. У тимчасове користування із земель, що перебувають у колективній і приватній власності, земля може надаватись відповідним власникам цієї землі за договором, який реєструється у сільській, селищній, міській Раді народних депутатів: громадянам України для городництва, сінокосіння і випасання худоби; промисловим, транспортним та іншим підприємствам, установам і організаціям для несільськогосподарських потреб. У випадках, передбачених законодавством України і Республіки Крим, земля може надаватися в користування іншим організаціям та особам. Продовження строку користування земельними ділянками, наданими із земель, що перебувають у державній власності, провадиться Радами народних депутатів, які надали їх у користування. Продовження строку користування земельними ділянками, наданими із земель, що перебувають у колективній і приватній власності, провадиться власником цієї землі шляхом укладання нового договору.
За статтею 8 Земельного кодексу України у тимчасове користування на умовах оренди земля надається громадянам України, підприємствам, установам і організаціям, громадським об'єднанням і релігійним організаціям, спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних осіб і громадян, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам, а також іноземним державам, міжнародним організаціям, іноземним юридичним особам та фізичним особам без громадянства. Орендодавцями землі є сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів і власники землі. Земля може надаватися в оренду в короткострокове користування - до трьох років (для випасання худоби, сінокосіння, городництва, державних та громадських потреб) і довгострокове - до п'ятдесяти років. Умови, строки, а також плата за оренду землі визначаються за угодою сторін і обумовлюються в договорі.
Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.
Статтею 24 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформлюється договором; форма договору і порядок його реєстрації встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відтак, господарські суди України дійшли вірного висновку, що Земельний кодекс України від 18.12.1990 № 561-XII передбачав дві форми договірного землекористування: тимчасове землекористування та тимчасове землекористування на умовах оренди.
Закон України "Про оренду землі", який набрав чинності 22.10.1998, врегулював правовідносини з орендного користування земельною ділянкою, встановивши істотні умови, порядок укладення та оформлення договорів оренди землі. За діючим на момент укладення договору Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 № 2073, державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки. Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком. Книга записів державної реєстрації договорів оренди землі ведеться окремо в розрізі кожної сільської, селищної, міської ради, а також у розрізі Київської, Севастопольської міської державної адміністрації. Книга прошнуровується, засвідчується підписами сільського, селищного, міського голови та начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів і скріплюється печатками. Датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації.
Разом з тим суди дослідили, що зі змісту рішення органу місцевого самоврядування не вбачається надання позивачу земельної ділянки в тимчасове користування на умовах оренди; відповідно, правовідносини сторін опосередковані договором на право тимчасового користування земельною ділянкою (в тому числі на умовах оренди), укладеним відповідно до форми, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.1993 N 197 та погодженим в порядку, визначеному на час укладення договору законодавством; на земельній ділянці у встановленому порядку створено та розміщено об'єкт (автостоянка) відповідно до її цільового призначення. На даний час договір на підставі якого позивач отримав у користування автостоянку не визнано недійсним у судовому порядку, як і позивача не позбавлено (у законний спосіб) права користування.
Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За приписами частин першої та другої статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх дій особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Виходячи з змісту договору, повноважень, кола сторін договору та правової природи договору на балансоутримання місць на автомобільній стоянці, колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, що укладення договорів на балансоутримання місць на автомобільній стоянці, яка перебуває у користуванні позивача, не може обмежувати позивача у праві на використання земельної ділянки, що ґрунтується на чинному договорі.
Доводи касаційних скарг щодо порушення позивачем порядку здійснення господарської діяльності, порушення вимог чинного законодавства при його створенні як юридичної особи не стосуються розгляду даного спору. Вказуючи на поширення на правовідносини з тимчасового користування земельною ділянкою приписів, які застосовуються саме до орендних правовідносин, відповідач та третя особа не враховують існування правового режиму тимчасового користування земельною ділянкою, відмінного від орендного, відповідно до наведених вище положень Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII.
Доводи касаційних скарг щодо порушення судами норм процесуального права, а саме частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України не може бути взято до уваги, оскільки скаржники не обґрунтували неправомірності висновків господарських судів про можливість встановлення обставин щодо законності укладеного позивачем договору про тимчасове користування земельною ділянкою в межах розгляду даної справи.
Розглядаючи справу у спорі між господарюючими суб'єктами про захист права на користування об'єктом, розташованим на земельній ділянці, суди не вирішували питання, які належать до компетенції Одеської міської ради, діяли в межах своїх функцій зі здійснення судочинства, відповідно до предмету та підстав позову, передбаченого законодавчо способу захисту права.
Посилаючись на інші допущені судами процесуальні порушення, скаржники залишили поза увагою, що такі обставини не впливають на вірність висновків господарських судів про задоволення позовних вимог та не можуть бути підставою для скасування судових рішень.
Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди, розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, застосували положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а їх висновки за наслідками розгляду позову та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.
Підстав для скасування судових рішень з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 частини 1 статті 1119, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги Одеської міської ради та Фізичної особи підприємця ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 у справі № 916/773/15-г Господарського суду Одеської області та рішення Господарського суду Одеської області від 18.05.2015 залишити без змін
Головуючий Т. Дроботова
Судді Т. Гоголь
Л. Рогач
page
telegram
viber
youtube
