ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року Справа № 915/2240/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Алєєвої І.В., Рогач Л.І. (доповідача) за участю представників: позивачане з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)відповідачане з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)третьої особине з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 02.06.2015у справі№ 915/2240/14Господарського судуМиколаївської областіза позовомФізичної особи підприємця ОСОБА_4доПублічного акціонерного товариства "Баштанська сільськогосподарська МТС"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ "Кворум -Нафта"простягнення 89625, 27 грн

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Баштанська сільськогосподарська МТС" про стягнення за договором № 20 про надання послуг сільськогосподарською технікою від 03.05.2014 суми основної заборгованості 86015 грн, пені на суму 3610,27 грн та судового збору в сумі 1827 грн.

29.01.2015 позивач звернувся до господарського суду з клопотанням про припинення провадження у справі, оскільки сторони 28.01.2015 уклали мирову угоду, у зв'язку з чим позивач просив суд затвердити мирову угоду та винести відповідну ухвалу.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.01.2015 у справі № 915/2240/14 (суддя Мавродієва М.В.) мирову угоду від 28.01.2015, укладену між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством "Баштанська сільськогосподарська МТС" затверджено на таких умовах: 1) Боржник визнає і підтверджує:

- основну заборгованість за Договором № 20 про надання послуг сільськогосподарською технікою від 03.05.2014 в сумі 86015,00 грн. (вісімдесят шість тисяч п'ятнадцять грн. 00 коп.)

- пеню за Договором №20 про надання послуг сільськогосподарською технікою від 03.05.2014 в сумі 3610,27 грн. (три тисячі шістсот десять грн. 27 коп.)

- судовий збір в сумі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.)

Тобто, на загальну суму 91452, 27 грн. (дев'яносто одна тисяча чотириста п'ятдесят дві грн. 27 коп.).

2) Предметом цієї Мирової угоди є погашення Відповідачем в добровільному порядку заборгованості перед Позивачем майном, оскільки в силу свого фінансового становища Відповідач не має змоги повернути суму зобов'язання в грошовому вигляді.

3) Згідно з цією Мировою угодою Відповідач передає, а Позивач приймає за актом приймання-передачі рухоме майно, що належить на праві власності ПАТ "Баштанська сільськогосподарська МТС", а саме:

№ п/пНазваРинкова вартість (без ПДВ), грн.1Культиватор КПШ 8,4, 2004 р.в., інвентарний №1043952082Трактор ХТЗ 17021, 1999 р.в., реєстраційний № 4919 ОЭ, № двигуна 00329865203793Обприскувач ОП 2000, 2002 р.в., інвентарний № 51162004Культиватор крив 5,6, 2002 р.в., інвентарний № 6323005Культиватор КРН5,6 - 0 2,1999 р.в., інвентарний № 1043626206Сівалка СУПН 8, 1999 р.в., інвентарний № 8416687Сівалка СЗ 3,6, 1999 р.в., інвентарний № 2814158Сівалка СЗ 3,6, 1999 р.в., інвентарний № 2914159Сепаратор САД 1001, 2008 р.в., інвентарний № 104752015010Каток 3-секційний КТП 7,8, 2002 р.в., інвентарний № 57240011Культиватор КПСП4,2, 2006 р.в., інвентарний № 10444120012Культиватор КПСП4,2, 2006 р.в., інвентарний № 10445120013Борона дискова БДВП 4,2 1999 р.в., інвентарний номер №42 228014Борона дискова БДВП 4,2 1999 р.в., інвентарний номер №43 223015Сівалка СЗ 5,4, 2002 р.в., інвентарний № 60495016Агрегат комбінований АГ 6, 1999 р.в., інвентарний № 41245017КТЗ ЗИЛ 130, 1976 р.в., реєстраційний № НОМЕР_1, № шасі НОМЕР_23385

Разом:91450

4) Відповідач бере на себе зобов'язання передати Позивачеві вказане у п.3 майно у 5-ти денний строк після прийняття судом рішення про затвердження Мирової угоди.

5) Сторони підтверджують, що після передачі рухомого майна зазначеного у п.3 Мирової угоди Відповідачем на користь Позивача, грошові зобов'язання Відповідача за цією мировою угодою вважаються припиненими, а сума боргу, вказана в п.1 цієї Мирової угоди, такою, що погашена.

6) У разі невиконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань перед Позивачем, а саме не передання в натурі за актом прийому-передачі майна Позивач має право звернутися до Державної виконавчої служби з заявою про примусове виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області про затвердження Мирової угоди в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

7) Право власності у Позивача на зазначене у Мировій угоді майно виникає з моменту передачі вказаного майна та підписання акту прийому-передачі.

8) У випадку невиконання, або неналежного виконання зобов'язань за Мировою Угодою Сторони несуть відповідальність у відповідності до чинного законодавства України. У випадках, не передбачених цією Мировою угодою, Сторони керуються чинним законодавством України.

9) Сторони підтверджують, що укладення та виконання умов даної Угоди не порушує прав третіх осіб. Провадження у справі припинено (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 20.02.2015).

До апеляційного суду, в порядку статті 91 Господарського процесуального кодексу України, як особа, права якої порушено, звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Кворум - Нафта" з апеляційною скаргою, в якій просило суд скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 29.01.2015 у справі № 915/2240/14 повністю. Скарга мотивована тим, що судом при винесенні ухвали порушено вимоги матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про виконавче провадження" статей 3, 23, 38 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", статті 78 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд неправомірно затвердив мирову угоду, яка задовольняє не грошові вимоги, що є предметом спору у цій справі, а майнові - рухоме майно, крім того, скаржник є стягувачем у зведеному виконавчому провадженні, заборгованість станом на момент звернення не погашена, а предметом мирової угоди є майно, на яке накладено арешт в рамках зведеного виконавчого провадження до прийняття оскаржуваної ухвали, та за рахунок якого можуть бути задоволені вимоги не лише скаржника, але й інших кредиторів.

Ухвалою від 02.06.2015 Одеський апеляційний господарський суд залучив Товариство з обмеженою відповідальністю "Кворум - Нафта" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 у справі № 915/2240/14 (судді Мацюра П.Ф.- головуючий, Лисенко В.А., Ліпчанська Н.В.) апеляційну скаргу задоволено, ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 29.01.2015 скасовано, справу передано до Господарського суду Миколаївської області для здійснення процесуальних дій по справі у відповідності з Господарським процесуальним кодексом України.

Не погоджуючись з висновком суду апеляційної інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати прийняту постанову, провадження у справі припинити. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог статей 4-2, 26, 27, 32, 78, 84, 103 Господарського процесуального кодексу України, статей 11, 202-205, 509, 600 Цивільного кодексу України, Закону України "Про виконавче провадження", статті 7 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"; скаржник стверджує, що все майно, яке передано позивачу за затвердженою мировою угодою від 28.01.2015, було вільним від обтяжень та заборон, державним виконавцем не було проведено передбачених законодавством заходів обтяження майна, будь-які застереження щодо рухомого майна відсутні, як і докази на підтвердження заборони щодо майна. Скаржник вважає, що апеляційний суд не зазначив норми, яким суперечить укладена сторонами мирова угода, в тексті якої визначено спосіб погашення заборгованості та спосіб виконання зобов'язання, та яка укладається з метою припинення спору на умовах, погоджених сторонами на власний розсуд; суд не визначив процесуальний статус заявника апеляційної скарги у даній справі.

Сторони не скористались процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції своїх представників.

Третя особа у відзиві заперечила доводи касаційної скарги, з вимогою залишити скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За пунктом 7 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України суд господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом. Згідно з приписами частин другої та третьої статті 78 Господарського процесуального кодексу України до прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору.

Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання.

Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін. Умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета.

Затвердження господарським судом мирової угоди сторін з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження у справі.

Переглядаючи ухвалу місцевого господарського суду в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції встановив, що скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кворум-Нафта" є стягувачем у зведеному виконавчому провадженні щодо майна Публічного акціонерного товариства "Баштанська сільськогосподарська МТС" та дійшов висновку, що передача майна за мировою угодою поза межами виконавчого провадження порушує права кредиторів відповідача.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що не заперечуючи обставин наявності зведеного виконавчого провадження, відповідач послався на невідповідність копії Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 40509998 від 23.04.2015 про публічне обтяження всього рухомого майна Публічного акціонерного товариства "Баштанська сільськогосподарська МТС" вимогам щодо належності доказів, оскільки в ньому не визначено індивідуально майно, на яке накладено арешт державною виконавчою службою, а за вимогами статті 7 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відсутність опису предмету, на яке накладено обтяження, у правочині, спричиняє недійсність відповідного обтяження.

Разом з тим, порядок здійснення арешту майна в процесі виконавчого провадження та вимоги щодо змісту документу, яким здійснюється арешт, передбачено статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження" (з відповідними змінами та доповненнями); матеріали справи не містять доказів оскарження відповідачем дій державного виконавця щодо накладення арешту на його майно з підстав порушення змісту прийнятої постанови чи порядку повідомлення сторін виконавчого провадження; також відсутні докази, що дану мирову угоду подано місцевому господарському суду для визнання в порядку статті 12 Закону України "Про виконавче провадження".

Вказані обставини спростовують висновки місцевого господарського суду, що укладення та виконання умов даної мирової угоди не порушує прав третіх осіб.

Суд апеляційної інстанції цілком правомірно зазначив, що господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами.

Щодо доводів касаційної скарги стосовно свободи договору, слід зазначити, що мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні і визнавати недійсною у позовному провадженні, оскільки порядок її укладання та затвердження регламентовано відповідними положеннями Господарського процесуального кодексу України.

Приписами частини першої статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено право сторін у справі, прокурорів та третіх осіб, осіб, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Також таке право сторін передбачено і на оскарження ухвали, визначеної у переліку частини першої статті 106 вказаного Кодексу, що спростовує доводи касаційної скарги про безпідставне залучення скаржника в якості третьої особи.

Інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на помилковому тлумаченні змісту матеріального та процесуального права та не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанцій.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський суд в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував правовідносини, що виникли та існували між сторонами; висновки апеляційного суду щодо невідповідності ухвали суду першої інстанції вимогам чинного законодавства належним чином відображено в постанові суду; прийнята апеляційним судом постанова відповідає вимогам статті 105 Господарського процесуального кодексу України та вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення, підстав для її скасування з мотивів, зазначених у касаційній скарзі, не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1115, 1117, пунктом 1 частини 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 у справі №915/2240/14 Господарського суду Миколаївської області залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач