ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року Справа № 911/3575/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Куровського С.В. - доповідача,за участю представників:

ТОВ "УніКредит Лізинг" - Просалової О.С.,

ПАТ "ОТП Банк" - Ігнатенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Укрхарчопромкомплекс"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015

та ухвалу господарського суду Київської області від 10.08.2015

у справі № 911/3575/14 господарського суду Київської області

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Укрхарчопромкомплекс"

про визнання банкрутом,

встановив:

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.08.2015 порушено провадження у даній справі про банкрутство ТОВ "Укрхарчопромкомплекс"; введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Укрхарчопромкомплекс"; призначено розпорядником майна ТОВ "Укрхарчопромкомплекс" арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича та вирішено інші процесуальні питання.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015 (колегія суддів у складі: Доманська М.Л. - головуючий, Гарник Л.Л., Пантелієнко В.О.) ухвалу господарського суду Київської області від 10.08.2015 залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ "Укрхарчопромкомплекс" просить скасувати вказані вище постанову суду апеляційної інстанції від 30.09.2015 та ухвалу суду першої інстанції від 10.08.2015 та припинити провадження у справі. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 1, 7, 8, 9, 14, 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". ст.43 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, заслухавши пояснення представників сторін, переглянувши у касаційному порядку оскаржувані судові рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наявність для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

З матеріалів справи вбачається, що 18.08.2014 ТОВ "УніКредит Лізинг" звернулося до господарського суду Київської області з заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ "Укрхарчопромкомплекс", у зв'язку з тим, що останній не спроможний сплатити заборгованість в розмірі 1403115,02 грн.

На підтвердження кредиторських вимог ТОВ "УніКредит Лізинг" надано рішення господарського суду Київської області від 26.06.2012 у справі №23/054-12, яким на користь заявника стягнуто солідарно з ТОВ "Аляска ЛД" та ТОВ "Укрхарчопромкомплекс" 1 258 961,75грн. заборгованості, 72 345,09 грн. пені, 12 179,34 грн. інфляційних втрат, 26 138,84 грн. 3% річних та 27 400,00 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення господарського суду Київської області видано наказ від 04.10.2012.

Виконавче провадження з примусового виконання рішення господарського суду Київської області від 26.06.2012 у справі № 23/054-12 відкрито постановою відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції від 20.12.2013 за № 40849093.

В процесі виконавчого провадження зазначений наказ 04.10.2012 не виконано, що підтверджується листом відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції від 22.09.2014 №486/7.

Оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції від 10.08.2015 порушено провадження у даній справі про банкрутство ТОВ "Укрхарчопромкомплекс"; введено процедуру розпорядження майном; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Гусара І. О. При цьому, суд визнав надані ініціюючим кредитором матеріали (рішення суду у справі №23/054-12 та наказ, виданий на його виконання) достатніми для порушення провадження у справі про банкрутство та ТОВ "Укрхарчопромкомплекс".

Апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції, зазначивши, що в матеріалах справи відсутні докази повного чи часткового виконання боржником судового рішення, яке набрало законної сили.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про обґрунтованість та безспірність грошових вимог ініціюючого кредитора зроблені без встановлення всіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

За змістом приписів статей 12 - 16 Закону прийняття заяви про порушення справи про банкрутство і порушення провадження у справі про банкрутство є відокремленими одна від одної процесуальними діями.

Питання про порушення провадження у справі про банкрутство вирішується господарським судом виключно у підготовчому засіданні.

Завдання підготовчого засідання господарського суду у справі про банкрутство полягає у перевірці обґрунтованості заяви кредитора або боржника щодо наявності ознак неплатоспроможності, а заяви боржника - також і загрози його неплатоспроможності.

Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження (ч. 3 ст. 16 Закону).

Як було вказано вище, кредиторські вимоги ТОВ "УніКредит Лізинг" ґрунтуються рішенні господарського суду Київської області від 26.06.2012 у справі №23/054-12 про стягнення на користь заявника солідарно з ТОВ "Аляска ЛД", ТОВ "Укрхарчопромкомплекс" 1258961,75грн. заборгованості, 72345,09 грн. пені, 12179,34 грн. інфляційних втрат, 26138,84 грн. 3% річних та 27400,00 грн. судового збору, на виконання якого видано наказ від 04.10.2012, на підставі якого постановою ВДВС Васильківського міськрайонного управління юстиції від 20.12.2013 відкрито виконавче провадження № 40849093 з примусового виконання рішення суду.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що на дату звернення із заявою про визнання боржника банкрутом, ухвалою господарського суду Київської області від 16.12.2014 наказ господарського суду Київської області від 04.10.2012 №23/054-12 визнано таким, що не підлягає виконанню, в частині солідарного стягнення з ТОВ "Аляска ЛД" та ТОВ "Укрхарчпромкомплекс" на користь ТОВ "УніКредит Лізинг" заборгованості за договором поруки, з огляду на те, що ліквідація (припиненням юридичної особи) ТОВ "Аляка ЛТД" є підставою для припинення основного зобов'язання за договором фінансового лізингу, що в свою чергу є підставою для припинення зобов'язань ТОВ "Укрхарчопромкомплекс" за договором поруки.

Крім того, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ТОВ "Аляска ЛД", яке являється основним боржником у справі №23/054-12, припинено на підставі ухвали господарського суду м. Києва від 18.03.2015 у справі № 910/11251/13 про ліквідацію банкрута - ТОВ "Аляска ЛД" як юридичної особи у зв'язку з банкрутством.

За частиною першою ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Статтею 609 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Згідно із частиною п'ятою ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до пункту 9 частини другої ст. 129 Конституції України, ст.14 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Однак, суди попередніх інстанцій, вказавши про обґрунтованість вимог заявника та наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Укрхарчопромкомплекс", не з'ясували існування саме на дату звернення із відповідною заявою обставин щодо наявності (відсутності) у ТОВ "Укрхарчпромкомплекс" обов'язку як поручителя щодо виконання зобов'язання за основним зобов'язанням внаслідок ліквідації юридичної особи - боржника за цим зобов'язанням, який виник з рішення суду, а не лише з договору поруки, з урахуванням зазначених норм матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.4-7 ГПК України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів вважає, що питання правомірності порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Укрхарчопромкомплекс" є передчасним та потребує додаткового дослідження доказів.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2014 та ухвала господарського суду Київської області від 02.10.2014 підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду Київської області.

При новому розгляді суду необхідно врахувати викладене, належним чином перевірити наявність правових підстав для порушення даної справи про банкрутство та розглянути справу з дотриманням норм чинного законодавства.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхарчопромкомплекс задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015 та ухвалу господарського суду Київської області від 10.08.2015 по справі №911/3575/14 скасувати.

Справу №911/3575/14 направити на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Катеринчук Л.Й.

Куровський С.В.