ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року Справа № 911/2277/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"на ухвалувід 22.09.2015господарського суду Київської області та на постанову від 19.10.2015Київського апеляційного господарського судуза скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українищодо винесення постанови від 14.07.2015 про стягнення з боржника виконавчого збору в межах виконавчого провадження з примусового виконання рішенняу справі№ 911/2277/14 господарського суду Київської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"до1) Відкритого акціонерного товариства "БІГ Енергія", 2) Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль",за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сорпо Інвест", 2) Публічного акціонерного товариства "Есттерра", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокінвестгруп",провизнання недійсним договорівВ судове засідання прибули представники сторін:позивачаПономаренко О.В. (дов. від 03.09.2015 № 76);відповідача-1не з'явились;відповідача-2Щиголь М.В. (дов. від 23.07.2015 № 01-22/6-226);третьої особи-1не з'явились;третьої особи-2не з'явились;третьої особи-3не з'явились;представника ВДВСне з'явились;ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року відповідач (боржник) - Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (надалі - ДП "МА "Бориспіль") звернулося до господарського суду зі скаргою (вих. № 35-22/1-511 від 24.07.2015) на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі - ВПВР ДДВС) щодо винесення постанови від 14.07.2015 (серії ВП №46012920) про стягнення з боржника виконавчого збору в межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення у справі № 911/2277/14, в якій просив господарський суд:

- визнати незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Артемчука Т.В. щодо винесення постанови від 14.07.2015 серії ВП № 46012920 про стягнення з боржника виконавчого збору;

- скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 14.07.2015 ВП №46012920 про стягнення з боржника виконавчого збору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.09.2015 у справі № 911/2277/14 (суддя Конюх О.В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 (колегія суддів: Коршун Н.М. - головуючий, судді - Дикунська С.Я., Алданова С.О.), у задоволенні скарги ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 04.06.2015 про арешт коштів боржника (ВП №46012920) при виконанні постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 на підставі наказу господарського суду Київської області від 21.11.2014 № 911/2277/14 відмовлено.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, відповідач-2 - ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 та ухвалу господарського суду Київської області від 22.09.2015 скасувати, і винести нове рішення про задоволення скарги на дії державної виконавчої служби. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що судами порушено норми процесуального та матеріального права, і зокрема, ст. ст. 6, 28 Закону України "Про виконаче провадження", підпункту 3.7.1. пункту 3.7. Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, з урахуванням яких суди не надали належної правової оцінки порушенням допущеним державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Сторони не скористалися правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзиви на касаційну скаргу відповідача-2 до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваних судових актів.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 ст. 1212 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Судами встановлено, що на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 у справі № 911/2277/14, господарським судом Київської області видано наказ № 911/2277/14 від 21.09.2014 про примусове виконання рішення шляхом стягнення з боржника - ДП "МА "Бориспіль" на користь стягувача - ПАТ "Родовід Банк" грошових коштів у загальному розмірі 120 301 864,67 грн., з поточного рахунку ДП "МА "Бориспіль" №26003005001494 в ПАТ "Родовід Банк", в тому числі шляхом здійснення договірного списання коштів, а у випадку недостатності коштів - з будь-яких інших рахунків ДП "МА "Бориспіль" та за рахунок іншого рухомого та нерухомого майна ДП "МА "Бориспіль", виявлених державним виконавцем під час виконання рішення.

Постановою від 14.01.2015 про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем Відділу ПВР ДВС України відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Київської області від 21.09.2014 №911/2277/14 та запропоновано боржнику самостійно виконати вимоги виконавчого документа у строк до семи днів з моменту винесення постанови.

У строк наданий для самостійного виконання рішення боржником сплачено частину боргу у сумі 112437878,58 грн.

Постановою від 21.01.2015 про стягнення з боржника виконавчого збору, головним державним виконавцем відділу ПВР ДВС України стягнуто з боржника - ДП "МА "Бориспіль" виконавчий збір у розмірі 786 398,61 грн., оскільки рішення суду боржником в повному обсязі та у строк, встановлений для добровільного виконання, не виконано у повному обсязі, залишок боргу - 7863986,09 грн.

Втім, вищезазначену постанову боржником оскаржено до суду, і ухвалою господарського суду Київської області від 03.03.2015 у справі № 911/2277/14, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2015, визнано незаконними дії органу державної виконавчої служби щодо прийняття відділом ПВР ДВС України постанови від 21.01.2015 про стягнення з боржника виконавчого збору, постанову скасовано як винесену передчасно, з огляду на те, що термін на добровільне виконання вимог виконавчого документа закінчився 22.01.2015.

В подальшому, залишок боргу у сумі 7863986,09 грн., який не було сплачено боржником у строк встановлений для добровільного виконання, стягнуто з останнього в порядку примусового виконання рішення суду, тому постановою від 14.07.2015 про стягнення виконавчого збору, державним виконавцем відділу ПВР ДВС України стягнуто з боржника - ДП "МА "Бориспіль" виконавчий збір у розмірі 786 398,61 грн.

27.07.2015 боржник - ДП "МА "Бориспіль" звернулось до господарського суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу ПВР ДВС України про визнання незаконними дій державного виконавця щодо прийняття постанови від 14.07.2015 про стягнення з боржника виконавчого збору та скасування цієї постанови (ВП №46012920), обгрунтовуючи свої вимоги тим, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю, що і було зроблено постановою від 21.01.2015; втім зазначена постанова була винесена передчасно, до закінчення терміну на добровільне виконання, у зв'язку з чим скасована у судовому порядку; оскільки постанову від 14.07.2015 про стягнення виконавчого збору винесено повторно та не в строки визначені законодавством, тому така постанова винесена з порушенням Закону України "Про виконавче провадження" та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні скарги на дії державної виконавчої служби, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що постановою від 14.01.2015 про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 21.11.2014 у справі № 911/2277/14, боржника попереджено, що у разі невиконання рішення добровільно у встановлені законом строки, розпочинається примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору та інших витрат, пов'язаних з його виконанням. Разом з тим, постанову від 21.01.2015 про стягнення судового збору, правомірно було скасовано у судовому порядку, з огляду того, що її винесено до закінчення строку на добровільне виконання, і з набранням рішенням суду законної сили, дана постанова перестала існувати як юридичний факт, тому є безпідставними посилання боржника щодо винесення повторної постанови про стягнення виконавчого збору.

Водночас, враховуючи те, що рішення суду боржником добровільно у повному обсязі виконано не було і залишок заборгованості у сумі 7863986,09 грн. державним виконавцем стягнуто в порядку примусового виконання рішення, тому винесення державним виконавцем постанови від 14.07.2015 про стягнення виконавчого збору з боржника - ДП "МА "Бориспіль" у розмірі 786 398,61 грн. є правомірним виходячи з наступного.

В пункті 3.7. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (надалі - Інструкція), передбачено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 28 Закону

Відповідно до частини 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом 3.7.1. Інструкції, постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

В пунктах 3.7.2., 3.7.3. Інструкції визначено, що якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

За встановлених обставин та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, суди дійшли висновку, що Законом та Інструкцією визначено момент, коли у державного виконавця виникає обов'язок (а не право) винести постанову про стягнення з боржника виконавчого збору - при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після спливу строку, встановленого для самостійного виконання рішення суду; та умову, за настанням якої у державного виконавця виникає такий обов'язок - у випадку невиконання рішення боржником самостійно у встановлений для цього строк.

Отже, за змістом наведених правових норм постанова про стягнення з боржника виконавчого збору може бути винесена у будь-який час протягом здійснення виконавчого провадження після завершення строку для самостійного виконання рішення, чим спростовується посилання боржника про те, що право державного виконавця винести постанову про стягнення виконавчого збору діє лише один день і вичерпується із спливом цього єдиного дня (наступного після спливу строку для добровільного виконання).

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обгрунтованими висновки господарських судів попередніх інстанцій, що дії державного виконавця при винесенні постанови від 14.07.2015 про стягнення з боржника виконавчого збору є правомірними.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а господарськими судами попередніх інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято судові рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити її без змін.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що ухвала місцевого господарського суду та постанова, якою вона залишена в силі судом апеляційної інстанції, є законними та обгрунтованими і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 та ухвалу господарського суду Київської області від 22.09.2015 у справі №911/2277/14 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

С.Р. Шевчук