ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року Справа № 910/6938/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С.(доповідач), Мамонтової О.М., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гєлліос Лтд" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.10.2015у справі№ 910/6938/15-г Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Гєлліос Лтд" доПублічного акционерного товариства "Київенерго" пророзірвання договору за участю представників сторін:позивача:Шандалєсов В.А.,відповідача:Браницький Д.Ю.,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гєлліос Лтд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акционерного товариства "Київенерго" про розірвання договору.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що договір укладений 16.11.2012р. за № 11406, було укладено з метою обслуговування об'єкта позивача, який було вилучено з володіння позивача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.06.2015 у справі № 910/6938/15-г позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 рішення місцевого господарського суду скасовано. Прийняте нове рішення, яким у позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, ТОВ "Гєлліос Лтд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2015 залишити без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова апеляційного господарського суду - скасуванню із залишенням в силі рішення місцевого господарського суду з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що позивачем було належним чином повідомлено відповідача про припинення ним, як споживачем, користування електричною енергією на території пансіонату "Джерело" та зазначено про необхідність негайного припинення електропостачання. Чинне законодавство України прямо встановлює обов'язок відповідача здійснити відключення електропостачання в випадках, що перелічені вище. Всі зазначені обов'язкові умови відключення, мають місце станом на сьогоднішній день у ситуації, що склалась на території пансіонату позивача, якому здійснюється електропостачання за договором, укладеним з відповідачем.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до п.9.4 договору передбачено право позивача розірвати договір за власною ініціативою, проте позивачем не подано суду доказів звернення до відповідача з такою заявою. Також апеляційний суд вказав, що позивачем не подано суду обґрунтування та доказів наявності умов для розірвання договору в зв'язку з істотною зміною обставин, передбачених ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України, а також істотного порушення відповідачем умов договору, тому відсутні підстави для розірвання укладеного між сторонами договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, а висновки суду апеляційної інстанції вважає помилковими з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ "Гєлліос ЛТД" (далі - позивач) та ПАТ "Київенерго" (далі - відповідач) було укладено договір про постачання електроенергії від 16.11.2012 року № 11406.

За вказаним договором ПАТ "Київенерго" надає ТОВ "Гєлліос ЛТД" послуги за адресою м. Київ, Пуща-Водиця, вул. Курортна, 4. За цією адресою знаходиться комплекс споруд пансіонату "Джерело", власником яких є ТОВ "Гєлліос ЛТД".

Як вказує позивач, наприкінці червня 2014 року відбулося збройне захоплення території та об'єктів Пансіонату особами, що не мають до них жодного юридичного чи іншого відношення. Зазначені особи заблокували діяльність компанії та станом на день звернення до суду створюють умови задля власного збагачення, використовуючи шахрайські схеми. Одночасно, особи, що захопили територію пансіонату здійснили заселення його приміщень невідомими особами.

На підтвердження вказаного позивачем були надані докази, які є в матеріалах справи.

При цьому, представники позивача, як єдиного власника пансіонату "Джерело", не мають можливості взагалі потрапити на його території, здійснити обстеження електричних мереж на предмет їх справності та небезпечності. За таких умов, позивач фактично позбавлений можливості здійснювати власні зобов'язання передбачені договором.

Також, позивач позбавлений можливості та фактично не споживає електричну енергію, що поставляється відповідачем, внаслідок чого вважає, що договір про постачання електричної енергії, укладеної з відповідачем має бути розірвано.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про електроенергетику" споживачі енергії - суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Відповідно до статей 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договорів, виборі контрагента та визначенні умов договору. Договір є обов'язковим для виконання. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Пунктом 1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (далі - Правила) визначено, що споживач електричної енергії - це юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору. Електрична енергія - енергоносій, який виступає на ринку як товар, що відрізняється від інших товарів особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками (одночасність виробництва та споживання, неможливість складування, повернення, переадресування), які визначають необхідність регулювання та регламентації використання цього товару.

Відповідно до 6.18 Правил, у разі звільнення займаного приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договору, і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.

Постачальник електричної енергії зобов'язаний припинити постачання електричної енергії за договором, а електропередавальна організація (основний споживач) - передачу електричної енергії (спільне використання технологічних електричних мереж) з заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією.

У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний здійснювати оплату спожитої на таких об'єктах електричної енергії та інших платежів, виходячи з умов відповідних договорів.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, на виконання вказаних вимог позивачем було належним чином повідомлено відповідача про припинення ним, як споживачем, користування електричною енергією на території пансіонату "Джерело" та зазначено про необхідність негайного припинення електропостачання (копії листів наявні в матеріалах справи).

Крім того, п. 7.5. Правил встановлено, що Постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади, зокрема, у разі: 1) відсутності персоналу для обслуговування електроустановок споживача або договору на обслуговування електроустановок (на виконання припису представника відповідного органу виконавчої

влади); 2) недопущення до електроустановок споживача, пристроїв релейного захисту, автоматики і зв'язку, які забезпечують регулювання навантаження в енергосистемі, та/або розрахункових засобів обліку електричної енергії уповноважених посадових осіб органів виконавчої влади та/або електропередавальної організації, на яких покладено згідно з законодавством України та/або договором відповідні обов'язки; 3) несплати рахунків, відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами; 6) невиконання обґрунтованих вимог електропередавальної організації (постачальника електричної енергії) щодо приведення розрахункового обліку в технічний стан відповідно до вимог нормативних документів; 8) порушення споживачем під час виконання робіт або провадження іншої діяльності поблизу електричних мереж Правил охорони електричних мереж унаслідок незабезпечення збереження електричних мереж, створення неналежним експлуатації зазначених електричних мереж, створення умов, наслідком яких можуть стати нещасні випадки від впливу електричного струму. Відключенню підлягають електроустановки та струмоприймачі споживача, для електрозабезпечення яких використовуються електричні мережі, щодо яких споживачем порушуються Правила охорони електричних мереж.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом та вважає, що чинне законодавство України прямо встановлює обов'язок в даному випадку відповідача здійснити відключення електропостачання в випадках, що перелічені вище. Всі зазначені обов'язкові умови відключення, мають місце станом на сьогоднішній день у ситуації, що склалась на території пансіонату позивача, в яке здійснюється електропостачання за договором укладеним з відповідачем.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та розірвав укладений між сторонами договір.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.1 ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно до ч.ч.1 та 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд послався на те, що позивач не скористався своїм правом, передбаченим п. 9.4 договору, розірвати договір за власною ініціативою та не надіслав відповідачу заяву про розірвання договору, як це передбачено п. 6.18 Правил користування електричною енергією. Саме з цих підстав апеляційна інстанція вважала, що договір не можна розірвати у судовому порядку, водночас не заперечуючи, що підстави для розірвання договору між сторонами існують.

Колегія суддів вважає висновок апеляційного господарського суду помилковим. Дійсно, п. 6.18 Правил користування електричною енергією передбачає надання споживачем заяви щодо розірвання договору, однак це не означає, що споживач не може звернутися безпосередньо до суду з такою заявою. Отже, відсутність доказів направлення заяви позивачем відповідачу про розірвання договору не може бути підставою для відмови у розірванні договору в судовому порядку.

Згідно зі ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Приймаючи до уваги норми чинного законодавства та встановлені під час здійснення судового провадження фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для задоволення позову, тому постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню. Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне залишити його в силі.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119,11110,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гєлліос Лтд" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 у справі №910/6938/15-г скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2015 залишити без змін.

Стягнути з Публічного акционерного товариства "Київенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гєлліос Лтд" витрати по сплаті судового збору за розгляд касаційної скарги у розмірі 1470 грн.

Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

ГоловуючийМ. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова