ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року Справа № 910/22238/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк Д. Кривди, С.Могил,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Київспецтранс"на постановувід 21.10.2015Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/22238/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТІК ЛТД"доПриватного акціонерного товариства "Київспецтранс"простягнення 94 165 500, 00 грну судове засідання прибули представники:позивачаКолтик Т.І. (протокол № 1/02 від 03.05.2002),відповідачаБулавіна А.М. (дов. 07.05.2015 № 19),заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІК ЛТД" звернулось до господарського суду із позовом до Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" про стягнення 94 165 500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що 05.05.2008 між ТОВ "ТІК ЛТД" та ВАТ "Київспецтранс" укладені 9 договорів оперативного лізингу (№№ 25/08; 26/08; 27/08; 28/08; 29/08; 30/08; 31/08; 32/08; 33/08) (далі -договори оперативного лізингу), відповідно до яких відповідачу передано 1000 контейнерів для збирання та вивозу твердих побутових відходів, якими останній користується, незважаючи на ту обставину, що дія договорів припинилась. Враховуючи вказане, з посиланням на ч. 1 ст. 1214 ЦК України, позивач просив суд стягнути з відповідача суму доходів, одержаних останнім за час неправомірного володіння майном, у розмірі 95 165 500,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2015 (суддя П. Паламар) позовна заява повернута без розгляду з посиланням на те, що всупереч п.5 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві об'єднанні позовні вимоги за 9 договорами оперативного лізингу, які не пов'язані між собою підставами виникнення та поданими доказами, і сумісний розгляд вказаних вимог суттєво утруднить вирішення спору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 (колегія суддів: М. Дідиченко, М. Руденко, Є. Пономаренко) ухвала Господарського суду міста Києва від 31.08.2015 скасована, матеріали справи направлені на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова мотивована наступним.

Відповідно до ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги є такими, що виникли з аналогічних підстав, а саме дев'ять аналогічних договорів оперативного лізингу, та пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав - стягнення суми доходів за час неправомірного володіння майном, з огляду на що, позовні вимоги є такими, що пов'язані між собою підставами виникнення та доказами.

З посиланням на вказане вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про помилковість повернення місцевим господарським судом позовної заяви на підставі п. 5 ст. 63 ГПК України.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права, просить постанову скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без зміни.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Ухвала місцевого господарського суду про повернення позовної заяви містить висновок про порушення у позовній заяві правил об'єднання позовних вимог та про те, що сумісний розгляд наведених у позовній заяві вимог суттєво утруднить вирішення спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду має містити мотиви її винесення з посиланням на законодавство (пункт 3) та висновок з розглянутого питання (пункт 4). Однак, навівши висновок про недотримання позивачем правил об'єднання позовних вимог та суттєве утруднення розгляду спору у випадку розгляду позовної заяви, місцевий господарський суд не навів жодних мотивів (обґрунтування) вказаного висновку.

Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що позивачем правила об'єднання позовних вимог не порушені, оскільки позовні вимоги є такими, що виникли з аналогічних підстав - 9 аналогічних договорів оперативного лізингу, та пов'язані між собою тим самим способом захисту (стягнення суми доходів за час неправомірного володіння майном).

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує висновок суду апеляційної інстанції про помилковість повернення місцевим господарським судом позовної заяви без розгляду.

Так, ТОВ "ТІК ЛТД" зверталось із позовом до ПАТ "Київспецтранс" про стягнення заборгованості за договорами оперативного лізингу у розмірі 15041118,38 грн. Господарським судом міста Києва розглянуті позовні вимоги та винесене рішення від 16.07.2013 у справі № 5011-18/2576-2012 про задоволення позову, яке змінене постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014. Постановою Вищого господарського суду України від 08.04.2015 рішення та постанова частково скасовані, а у іншій частині, відповідно, залишені без зміни.

Київська міська рада зверталась з позовною заявою до ТОВ "ТІК ЛТД" та ПАТ "Київспецтранс" про визнання договорів оперативного лізингу недійсними. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2013 у справі № 910/12535/13, залишеним без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2014, у задоволені позову відмовлено.

У вказаних вище судових рішеннях відсутні посилання як на порушення правил об'єднання позовних так і на те, що розгляд позовних вимог за договорами оперативного лізингу суттєво утруднює розгляд справи.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних підставою виникнення або спільними доказами.

Позивач визначив підставою позовних вимог про стягнення доходу за час користування майном без достатньої правової підстави (ч.1 ст. 1214 ЦК України), користування відповідачем переданим за договорами оперативного лізингу майном без достатньої правової підстави, у звязку із закінченням строку дії вказаних договорів (ч. 1 ст. 1212 ЦК України).

Враховуючи вказане вище, позовна заява оцінюється судом касаційної інстанція як така, що подана із дотриманням передбачених законом правил об'єднання позовних вимог.

За таких обставин, підстав для зміни або скасування постанови апеляційного господарського суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 у справі № 910/22238/15 залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

Д. Кривда

С. Могил