ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року Справа № 910/17643/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Панової І.Ю.,суддів -Білошкап О.В., Жукової Л.В.,за участю представників сторін:

ПАТ "Український банк реконструкції та розвитку" - Приступи Ю.М., Рукавички В.Ю.,

Генеральної прокуратури України - Онуфрієнко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 у справі № 910/17643/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Адоніс",-

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.06.2015 року (суддя Івченко А.М.) визнано ПАТ „Український банк реконструкції та розвитку" кредитором ТОВ „ІБК „Адоніс" на суму 16 323 305,13 грн. (1 147,00 грн. - перша черга, 16 322 158,13 грн. - четверта черга); затверджено реєстр вимог кредиторів банкрута з урахуванням визнаних судом кредиторських вимог; відмовлено арбітражному керуючому Швачці С.В. у задоволенні заяви про визнання недійсним правочину (зарахування зустрічної однорідної вимоги в односторонньому порядку); зупинено стягнення на підставі наказу Господарського суду міста Києва № 5011-9/12552-2012 від 27.08.2013 року в ході виконавчого провадження № 38590444 до перегляду ухвали суду від 24.06.2015 року у справі № 910/17643/13 в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 (колегія суддів: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Верховець А.А., Пантелієнко В.О.) апеляційну скаргу арбітражного керуючого Швачки Сергія Васильовича задоволено частково, ухвалу господарського суду міста Києва від 24.06.2015 року у справі № 910/17643/13 в частині визнання Публічного акціонерного товариства „Український банк реконструкції та розвитку" кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-будівельна компанія „Адоніс" на суму 7 757 509,34 грн. за договорами №№ 1-4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 26.02.2009 року скасовано, відмовлено Публічному акціонерному товариству „Український банк реконструкції та розвитку" у визнанні кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-будівельна компанія „Адоніс" на суму 7 757 509,34 грн. за договорами №№ 1-4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 26.02.2009 року, в решті ухвалу господарського суду міста Києва від 24.06.2015 року у справі № 910/17643/13 залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Український банк реконструкції та розвитку" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 в частині відмови Публічному акціонерному товариству „Український банк реконструкції та розвитку" у визнанні кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-будівельна компанія „Адоніс" на суму 7 757 509,34 грн. скасувати, а ухвалу господарського суду міста Києва від 24.06.2015 року залишити в силі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.12.2015 розгляд касаційної скарги відкладено на 08.12.2015.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2013 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ „Інвестиційно-будівельна компанія „Адоніс" на підставі ст. 95 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду міста Києва від 14.10.2013 року ТОВ „Інвестиційно-будівельна компанія „Адоніс" визнано банкрутом, відкрито його ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Швачку С.В.

Оголошення про визнання боржника банкрутом опубліковане у газеті „Урядовий кур'єр" від 01.11.2013 року № 201 (5087).

Після публікації вказаного оголошення та у строк, встановлений ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ПАТ „Український банк реконструкції та розвитку" звернулось до суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 16 322 158,13 грн.

Розглянувши заяву банку, суд першої інстанції визнав ПАТ „Український банк реконструкції та розвитку" кредитором ТОВ „ІБК „Адоніс" на суму 16 322 158,13 грн. та включив зазначені вимоги до четвертої черги реєстру вимог кредиторів.

Переглянувши ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку згідно ст.ст. 99,101 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав на даний час для визнання ПАТ „Український банк реконструкції та розвитку" кредитором ТОВ „ІБК „Адоніс" на суму 7 757 509,34 грн. за договорами №№ 1-4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 26.02.2009 року, оскільки банк з окремим позовом з вимогою про повернення цінних паперів (векселів) не звертався, як і не звертався до суду в межах позовного провадження з вимогою відшкодувати вартість вказаних цінних паперів у зв'язку з неможливістю отримати їх у натурі, а рішення суду про визнання вказаних договорів недійсними з моменту їх укладення не містить реституційних наслідків щодо договорів №№ 1-4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 26.02.2009 року. Тому вимога банку про застосування реституції підлягає розгляду судом в окремому позовному провадженні і кредитор мав звернутися до суду з вимогами про застосування реституційних наслідків у порядку позовного провадження, а у разі неможливості повернення одержаних за цими договорами векселями у натурі - про відшкодування їх вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.11.2013 року ПАТ „Український банк реконструкції та розвитку" звернулося до суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 16 322 158,13 грн., відповідно до якої: 8 564 648,79 грн. з указаних вимог виникли за договорами №1-№4 купівлі-продажу прав інвестора від 27.04.2010 року за договорами про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості, а 7 757 509,34 грн. - за договорами №1-№4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 26.02.2009 року.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26.02.2009 року між ТОВ „ІБК „Адоніс" (забудовник) та ПАТ „Український банк реконструкції та розвитку" (інвестор) було укладено чотири договори про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості, за умовами яких інвестор зобов'язується оплатити об'єкт інвестування (визначений в п.1.2 даного договору), а забудовник зобов'язується збудувати, ввести в експлуатацію та передати у власність інвестору об'єкт інвестування на умовах, визначених цим договором.

На виконання своїх зобов'язань з оплати об'єктів інвестування за договорами про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості ПАТ „Український банк реконструкції та розвитку" за актами прийому передачі було передано ТОВ „ІБК „Адоніс" прості векселі загальною номінальною та договірною вартістю 8 870 509,34 грн., а саме:

- за договором № 1 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 26.02.2009 року - простий вексель серії АА1661037, емітент - ТОВ „ІБК „Адоніс", номінальна вартість - 1 266 490,00 грн., термін погашення - 12.02.2012 року;

- за договором № 2 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 26.02.2009 року - простий вексель серії АА1661034, емітент - ТОВ „ІБК „Адоніс", номінальна вартість - 33 775,00 грн., термін погашення - 12.02.2012 року; простий вексель серії АА1661035, емітент - ТОВ „ІБК „Адоніс", номінальна вартість - 1 637 665,00 грн., термін погашення - 12.02.2012 року; простий вексель серії АА1661036, емітент - ТОВ „ІБК „Адоніс", номінальна вартість - 371 175,00 грн., термін погашення - 12.02.2012 року;

- за договором № 3 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 26.02.2009 року - простий вексель серії АА1661032, емітент - ТОВ „ІБК „Адоніс", номінальна вартість - 149 068,00 грн., термін погашення - 12.02.2012 р.; простий вексель серії АА1661033, емітент - ТОВ „ІБК „Адоніс", номінальна вартість - 1 912 335,00 грн., термін погашення - 12.02.2012 року;

- за договором № 4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 26.02.2009 року - простий вексель серії АА1661031, емітент - ТОВ „ІБК „Адоніс", номінальна вартість - 1 729 492,00 грн., термін погашення - 12.02.2012 року; простий вексель серії АА0991218, емітент - ТОВ „Нові висоти", номінальна вартість - 885 254,67 грн., термін погашення - 12.02.2012 року; простий вексель серії АА0991217, емітент - ТОВ „Нові висоти", номінальна вартість - 885 254,67 грн., термін погашення - 12.02.2012 року

В подальшому, 27.04.2010 року між ПАТ „Український банк реконструкції та розвитку" (продавець) та ТОВ „ІБК „Адоніс" (покупець) було укладено чотири договори купівлі-продажу прав інвестора за договорами про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості, за умовами яких продавець зобов'язується передати у власність покупця права інвестора за договорами про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості, які було укладено 26.02.2009 року між продавцем та покупцем, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити ці права (п. 1.1 договорів).

За вказаними договорами покупець зобов'язувався сплатити банку 9 580 150,09 грн.

Однак, ТОВ „ІБК „Адоніс", як покупець за договорами від 27.04.2010 року, свої зобов'язання виконало частково, а тому у зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе господарських зобов'язань, банк звернувся до суду з відповідними позовами про стягнення заборгованості.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2011 року у справі № 50/49 внаслідок невиконання ТОВ „ІБК „Адоніс" умов договору № 1 купівлі-продажу прав інвестора за договором № 1 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 27.04.2010 року з боржника на користь ПАТ „Український банк реконструкції та розвитку" стягнуто основний борг в сумі 1 190 809,20 грн., пеню в сумі 37 531,00 грн., індекс інфляції в розмірі 32 280,13 грн., 3% річних у сумі 14 528,55 грн., державне мито у сумі 12 836,52 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

21.03.2011 року на виконання відповідного рішення місцевим господарським судом було видано наказ № 50/49 на суму 1 288 221,40 грн.

28.04.2011 року ВДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві було відкрито виконавче провадження згідно постанови ВП № 26133620.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2011 року у справі № 50/51, зміненим постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2011 року, внаслідок невиконання ТОВ „ІБК „Адоніс" умов договору № 2 купівлі-продажу прав інвестора за договором № 2 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 27.04.2010 року з боржника на користь ПАТ „Український банк реконструкції та розвитку" стягнуто основний борг в сумі 1 929 024,20 грн., суму індексу інфляції в розмірі 52 347,54 грн., суму 3% річних у розмірі 23 568 грн., державне мито у розмірі 18 668,00 грн. та 212,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

27.04.2011 року на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2011 року місцевим господарським судом було видано наказ № 50/51 на суму 2 023 820,14 грн.

Постановою ВП № 27182368 від 17.06.2011 року ВДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві було відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 50/51 від 27.04.2011.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2011 року у справі № 21/122 внаслідок невиконання ТОВ „ІБК „Адоніс" умов договору № 3 купівлі-продажу прав інвестора за договором № 3 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 27.04.2010 року з боржника на користь ПАТ „Український банк реконструкції та розвитку" стягнуто боргу у сумі 1 949 315,24 грн., інфляційних витрат у розмірі 50 682,20 грн., 3% річних у розмірі 22 911,13 грн., державне мито у сумі 20 229,09 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

01.04.2011 року на виконання відповідного рішення місцевим господарським судом було видано наказ № 21/122 на суму 2043373,66 грн.

19.04.2011 року ВДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві було відкрито виконавче провадження (Постанова ВП № 25928064).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2011 року у справі № 21/121 внаслідок невиконання ТОВ „ІБК „Адоніс" умов договору № 4 купівлі-продажу прав інвестора за договором № 4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 27.04.2010 року з боржника на користь ПАТ „Український банк реконструкції та розвитку" стягнуто 3 398 001,45 грн. боргу, 88 348,04 грн. інфляційних витрат, 39 938,16 грн. 3% річних, 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

01.04.2011 року на виконання відповідного рішення місцевим господарським судом було видано наказ № 21/121 на суму 3 552 023,35 грн.

18.05.2011 року ВДВС Головного управління юстиції у м. Києві було відкрито виконавче провадження (Постанова ВП № 26722646).

26.07.2011 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у м. Києві Григорян О.Г. вищевказані виконавчі провадження були об'єднані у зведене виконавче провадження на загальну суму 8 907 438,85 грн.

Після часткового погашення боргу в примусовому порядку на суму 342 790,06, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, станом на 26.11.2013 року заборгованість боржника перед банком за договорами купівлі-продажу прав інвестора №1-№4 за договорами про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 27.04.2010 року складає 8 564 648,79 грн.

Надалі рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2013 року у справі № 5011-9/12552-2012 було визнано недійсними з моменту укладення договори: № 1 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 26.02.2009 року, № 2 від участь у фінансування будівництва об'єкту нерухомості від 26.02.2009 року, № 3 від участь у фінансування будівництва об'єкту нерухомості від 26.02.2009 року, № 4 від участь у фінансування будівництва об'єкту нерухомості від 26.02.2009 року, № 1 купівлі-продажу прав інвестора за договором № 1 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 27.04.2010 року, № 2 купівлі-продажу прав інвестора за договором № 2 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 27.04.2010 року, № 3 купівлі-продажу прав інвестора за договором № 3 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 27.04.2010 року, № 4 купівлі-продажу прав інвестора за договором № 4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 27.04.2010 року, а також стягнуто з ПАТ „Український банк реконструкції та розвитку" на користь ТОВ „ІБК „Адоніс" 1 113 000,00 грн.

Однак, судами попередніх інстанцій встановлено, що незважаючи на результат розгляду справи № 5011-9/12552-2012, станом на час розгляду грошових вимог банку в суді першої інстанції рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2011 року у справі № 50/49, постанова Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2011 року у справі № 50/51, рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2011 року у справі № 21/121 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2011 року у справі № 21/122 набрали законної сили у встановленому законодавством порядку, скасовані чи переглянуті за нововиявленими обставинами не були.

У зв'язку з цим суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що грошові вимоги до боржника на загальну суму 8 564 648,79 грн., що виникли на підставі стягнутих сум з ТОВ „ІБК „Адоніс" на користь ПАТ „Український банк реконструкції та розвитку" за вказаними судовими рішеннями, підлягають визнанню.

При цьому, судом апеляційної інстанції відхилені доводи заявника скарги щодо незаконності та необґрунтованості вказаних заявлених кредиторських вимог у зв'язку з припиненням зобов'язань між сторонами внаслідок визнання вищезазначених договорів недійсними з моменту їх укладення, оскільки вони спростовуються наявністю чинних судових рішень про стягнення з боржника на користь кредитора сум заборгованості, які підлягають обов'язковому виконанню на всій території України, та не можуть бути проігноровані судом у справі про банкрутство.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що решта заявлених грошових вимог банку в сумі 7 757 509,34 грн. є вартість одержаного ТОВ „ІБК „Адоніс" за договорами про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 26.02.2009 року, що має бути повернуто кредитору у зв'язку з визнанням недійсними указаних договорів за рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2013 року у справі № 5011-9/12552-2012, тобто, фактично кредитором заявлено до суду вимогу про застосування наслідків недійсності правочину (реституції).

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що при визначенні розміру вимог за переданими ПАТ „Український банк реконструкції та розвитку" на виконання своїх зобов'язань з оплати об'єктів інвестування векселями загальною номінальною та договірною вартістю 8 870 509,34 грн. кредитор керувався визначеною у них номінальною вартістю, що відповідає визначеній у відповідних договорах вартості об'єктів інвестування.

При цьому, сума заборгованості за векселями була зменшена кредитором на 1 113 000,00 грн., які були стягнуті з кредитора на користь боржника рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2013 року у справі № 5011-9/12552-2012, у зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог за заявою, направленою боржнику 06.09.2013 року.

Таким чином, загальна сума заборгованості за договорами №1-№4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 26.02.2009 року визначена кредитором у розмірі 7 757 509,34 грн.

Відповідно до абз. 2 п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" від 08.06.2007 року № 5 правочини, на підставі яких було видано (передано) вексель, можуть бути визнані судом недійсними у випадках, передбачених статтями 215 - 236 ЦК, із застосуванням між сторонами загальних правових наслідків недійсності правочинів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2013 року у справі № 5011-9/12552-2012 також визнано недійсними договори № 1-4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 26.02.2009 року у зв'язку з відсутністю у ТОВ „ІБК „Адоніс" правових підстав для розпорядження правами на об'єкти інвестування, що є предметом вказаних договорів.

Реституційні наслідки за указаними договорами не застосовувалися, оскільки матеріали справи не містять ні доказів оплати коштів банком (інвестором за умовами договору) боржнику (забудовник за умовами договору), передбачених п. 1.4 у порядку визначеному п) 1 п.2.2.1 цих договорів, ні доказів виконання ТОВ „ІБК „Адоніс" обов'язку по передачі банку у власність об'єктів інвестування, зазначених в даних договорах.

В рішенні від 19.03.2013 року зазначено про те, що жодна зі сторін вказаних договорів не позбавлена можливості звернутися з окремим позовом про застосування до договорів №№1-4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 26.02.2009 року реституційних наслідків, подавши відповідні докази виконання вказаних договорів, які визнані судом недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодовувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відтак, наслідком визнання судом недійсними договорів №№1-4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 26.02.2009 року є зобов'язання боржника повернути банку отримані за цими договорами векселі.

Задовольняючи заявлені банком грошові вимоги, суд першої інстанції виходив з неможливості повернути одержане за правочином майно у натурі через те, що визначений у векселях термін погашення закінчився 12.02.2012 року, а частина вексельних зобов'язань припинена поєднанням кредитора та боржника в одній особі, оскільки векселедавцем більшості переданих векселів було ТОВ „ІБК „Адоніс".

Однак, як встановив суд апеляційної інстанції, судом першої інстанції не досліджено на підставі належних та допустимих доказів факту виконання банком своїх зобов'язань з оплати об'єктів інвестування за договорами про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості шляхом передання простих векселів, оскільки вказані векселі в матеріалах справи відсутні.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що ліквідатор банкрута заперечував щодо передання йому головою ліквідаційної комісії оригіналів чи копій даних векселів, що не може свідчити про їхню фізичну відсутність або інші обставини, що обумовлюють неможливість їх повернення в натурі.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зауважив про передчасність висновку суду першої інстанції про закінчення терміну погашення векселів, оскільки не з'ясовано обставини щодо наявності чи відсутності продовження вказаного строку, що передбачено ст. 13 Закону України „Про обіг векселів".

Крім того, посилаючись на те, що частина вексельних зобов'язань припинена поєднанням кредитора та боржника в одній особі, судом першої інстанції залишено поза увагою те, що іншим векселедавцем на суму 1 770 509,34 грн. є ТОВ „Нові висоти" та відповідно не надано цій обставині належної правової оцінки .

Отже, керуючись абзацом другим частини першої статті 216 ЦК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за встановленої неможливості повернути одержане за правочином майно у натурі (через його втрату, псування, істотну зміну тощо) набувач повинен відшкодувати вартість майна за цінами, які існують на момент відшкодування. З метою такого відшкодування заінтересована особа вправі звернутися до набувача з окремою позовною вимогою.

Оскільки банк з окремим позовом з вимогою про повернення цінних паперів (векселів) не звертався, як і не звертався до суду в межах позовного провадження з вимогою відшкодувати вартість вказаних цінних паперів у зв'язку з неможливістю отримати їх у натурі, а рішення суду про визнання вказаних договорів недійсними з моменту їх укладення не містить реституційних наслідків щодо договорів №№ 1-4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 26.02.2009 року, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що кредитором не доведено у відповідності до вимог закону наявність у нього грошових вимог до боржника на суму 7 757 509,34 грн. за договорами №№ 1-4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 26.02.2009 року, а висновок суду першої інстанції про задоволення заявлених в цій частині кредиторських вимог зроблений судом без повного та всебічного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, вимога про застосування реституції підлягала розгляду судом в окремому позовному провадженні, а тому кредитор мав би звернутися до суду з заявою про застосування реституційних наслідків у порядку позовного провадження, а у разі неможливості повернення одержаних за цими договорами векселями у натурі - про відшкодування їх вартості.

Після порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Адоніс", банк не був позбавлений можливості звернутися із вказаною окремою заявою в межах справи про банкрутство ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Адоніс".

Таким чином, переглядаючи справу в порядку ст. 99 ГПК України, суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив всі обставини, що мають значення для справи, надав їм належну правову оцінку та дійшов вірного висновку про відсутність підстав на даний час для визнання ПАТ „Український банк реконструкції та розвитку" кредитором ТОВ „ІБК „Адоніс" на суму 7 757 509,34 грн.

З урахуванням вищезазначеного, виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду прийшла до висновку, що постанова постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 в частині розгляду кредиторських вимог ПАТ "Український банк реконструкції та розвитку" прийнята у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства, тому підстави для її скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, які викладені в оскаржуваній постанові.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 у справі № 910/17643/13 залишити без змін.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді:Білошкап О.В. Жукова Л.В.