ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року Справа № 910/16379/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Жукової Л.В. (доповідач), Білошкап О.В.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"на рішеннягосподарського суду міста Києва від 08.06.2015та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.09.2015у справі № 910/16379/13 господарського суду міста Києваза позовомпублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"до 1. товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт Бізнес Груп"; 2. фізичної особи-підприємця ОСОБА_6; 3. торгівельної біржі "Київська універсальна біржа"провизнання торгів недійснимиЗа участю представників сторін: ПАТ "Райффазейн Банк Аваль" - Мазурок К.В.

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.03.2014 по справі №910/16379/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014, позовні вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено частково, визнано недійсними договори купівлі-продажу, укладені на відкритих торгах 14.08.2012 між ФОП ОСОБА_6, в особі ліквідатора Хайла М.В., та ТОВ "Ріал Істейт Бізнес Групп".

Постановою Вищого господарського суду України від 02.04.2015 рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014, в частині задоволення позовних вимог скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва, зокрема, з огляду на те, що попередніми судовими інстанціями, в порушення приписів ст. 33, 34, 43 ГПК України не встановлено, яким чином відбулась трансформація цінних паперів у спірну нерухомість, про незаконне відчуження якої заявлено даний позов, а також, поза увагою попередніх судових інстанцій залишилось питання виконання, тобто відплатності оспорюваних правочинів.

Під час нового розгляду, господарським судом міста Києва прийнято рішення від 08.06.2015 у справі №910/16379/13 (Суддя - Головіна К.І.), яким у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 (головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді Баранець О.М., Чорна Л.В.) апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2015 у справі №910/16379/13- без змін

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у касаційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 у справі №910/16379/13 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, пославшись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 11, 12 Закону України "Про іпотеку", ст. 17 Закону України "Про заставу".

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судами встановлено наступні її обставини.

Між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (після зміни назви - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль") та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, для забезпечення виконання умов кредитних договорів № 014/0054/74/67842 від 05.12.2006, №0140054/74/71987 від 22.03.2007, №014/0054/74/74969 від 22.03.2007, №014/0054/74/71981 від 22.03.2007., №014/0054/74/70510 від 16.02.2007, № 014/0054/74/70518 від 16.02.2007, №014/0054/74/67685 від 28.11.2006, №014/0054/74/70519 від 16.02.2007 та №014/0054/74/70888 від 22.02.2007 було укладено: 1) договір іпотеки від 07.12.2006, предметом іпотеки якого є нежитлові приміщення офісу, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 58,11 кв. м. та 63,9 кв. м.; 2) договір про заставу цінних паперів за № 975 від 22.03.2007, предметом застави якого є облігації Товариства з обмеженої відповідальністю "Чисте місто" Випуск № 1 у кількості 608 960 штук, загальною номінальною вартістю 608 960,00 грн., вартість яких відповідає вартості загальної площі котеджу та надає його власнику право на отримання котеджу за адресою: АДРЕСА_1, котедж 22 (адреса будівельного майданчика: АДРЕСА_2); 3) договір про заставу цінних паперів за №974 від 22.03.2007, предметом застави якого є облігації Товариства з обмеженої відповідальністю "Чисте місто" Випуск № 1 у кількості 608 960 штук, загальною номінальною вартістю 608 960,00 грн., вартість яких відповідає вартості загальної площі котеджу на надає його власнику право на отримання котеджу за адресою: АДРЕСА_1, котедж 23 (адреса будівельного майданчика: АДРЕСА_2); 4) договір поруки № 014/0054/74/71981/1 від 22.03.2007 та договір про заставу цінних паперів за № 976 від 22.03.2007, предметом застави якого є облігації Товариства з обмеженої відповідальністю "Чисте місто" Випуск №1 у кількості 608 960 штук, загальною номінальною вартістю 608 960,00 грн., вартість яких відповідає вартості загальної площі котеджу та надає його власнику право на отримання котеджу за адресою: АДРЕСА_1, котедж 26 (адреса будівельного майданчика: АДРЕСА_2); 5) договір поруки № 014/0054/74/70510/1 від 16.02.2007 та договір про заставу цінних паперів за №652 від 19.02.2007 р., предметом застави якого є облігації Товариства з обмеженої відповідальністю "Чисте місто" Випуск № 1 у кількості 608 960 штук, загальною номінальною вартістю 608 960,00 грн., вартість яких відповідає вартості загальної площі котеджу на надає його власнику право на отримання котеджу за адресою: АДРЕСА_1, котедж 28 (адреса будівельного майданчика: АДРЕСА_2); 6) договір поруки №014/0054/74/70518/1 від 16.02.2007 року та договір про заставу цінних паперів за № 651 від 19.02.2007, предметом застави якого є облігації Товариства з обмеженої відповідальністю "Чисте місто" Випуск №1 у кількості 608 960 штук, загальною номінальною вартістю 608 960,00 грн., вартість яких відповідає вартості загальної площі котеджу та надає його власнику право на отримання котеджу за адресою: АДРЕСА_1, котедж 30 (адреса будівельного майданчика: АДРЕСА_2); 7) договір про заставу цінних паперів від 29.11.2006, предметом застави якого є облігації Товариства з обмеженої відповідальністю "Чисте місто" Випуск № 1 у кількості

697 984 штук, загальною номінальною вартістю 697 984,00 грн., вартість яких відповідає вартості загальної площі котеджу та надає його власнику право на отримання котеджу за адресою: АДРЕСА_1, котедж 41 (адреса будівельного майданчика: АДРЕСА_2); 8) договір поруки № 014/0054/74/70519/1 від 16.02.2007 та договір про заставу цінних паперів за № 650 від 19.02.2007, предметом застави якого є облігації Товариства з обмеженої відповідальністю "Чисте місто" Випуск №1 у кількості 697 984 штук, загальною номінальною вартістю 697 984,00 грн., вартість яких відповідає вартості загальної площі котеджу та надає його власнику право на отримання котеджу за адресою: АДРЕСА_1, котедж 42 (адреса будівельного майданчика: АДРЕСА_2); 9) договір поруки № 014/0054/70888/1 від 27.02.2007 та договір про заставу цінних паперів від 27.02.2007, предметом застави якого є облігації Товариства з обмеженої відповідальністю "Чисте місто" Випуск №1 у кількості 697 984 штук, загальною номінальною вартістю 697 984,00 грн., вартість яких відповідає вартості загальної площі котеджу та надає його власнику право на отримання котеджу за адресою: АДРЕСА_1, котедж 47 (адреса будівельного майданчика: АДРЕСА_2). У відповідності до рішень Київського районного суду у м. Одесі від 07.06.2011 у справі № 5112/2-1914/2011, від 02.11.2011 у справі №2-2207/2011, 29.02.2012 у справі №1512/2-188/11, від 28.04.2011 у справі №1512/2-2221/2011, від 30.11.2011 у справі №1512/2-167/11, від 02.02.2012 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11 про стягнення заборгованості за кредитним договором, від 28.04.2011 у справі №1512/2-2224/2011, від 08.09.2011 у справі № 2-2271/2011, від 07.06.2011 у справі №1512/2-2212/2011 стягнуто солідарно з позичальників за кредитними договорами та ОСОБА_6 (як поручителя) заборгованість по сплаті кредиту, відсоткам, пені за прострочення тіла кредиту та пені за прострочення відсотків по кредиту.

Згідно з постановою господарського суду Одеської області від 14.02.2012 року у справі №21/17-5170-2011 фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Хайла Миколу Володимировича.

14.08.2012 року в межах ліквідаційної процедури у справі про банкрутство №21/17-5170-2011 проведено аукціон з продажу майна, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6.

За результатами проведення вказаного аукціону між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 в особі ліквідатора Хайла М.В. та переможцем торгів - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт Бізнес Груп" укладено відповідні договори купівлі-продажу нежитлового приміщення офісу першого поверху загальною площею 63,90 кв. м., розташованого в приміщенні за адресою: АДРЕСА_3; та котеджів №№ 22, 23, 26, 28, 30, 41, 42, 47 за адресою: АДРЕСА_1. В подальшому, постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2012 у справі №21/17-5170-2011 скасовано постанову господарського суду Одеської області від 14.02.2012 року, провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 припинено.

Як встановлено судом першої інстанції, даний спір виник у зв'язку з наявністю підстав, за твердженням позивача, для визнання недійсними укладених між відповідачами 1 та 2 договорів купівлі-продажу у зв'язку з численними порушеннями законодавства при проведенні торгів, а також враховуючи, що спірне майно було реалізовано без надання згоди Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" як заставодержателя такого майна.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, рішення якого підтримав апеляційний господарський суд виходив з того, що підстави передбачені у ст. 215 Цивільного кодексу України для визнання спірних угод недійсними відсутні, оскільки правочини щодо відчуженню майна боржника здійснено відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на підставі чинної на той час постанови господарського суду Одеської області від 14.02.2012 про визнання банкрутом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, подальше скасування судом касаційної інстанції процесуальних рішень у справі №21/17-5170-2011 не може свідчити про відсутність правового значення дій, вчинених на підставі вказаного рішення, та, відповідно, про недійсність спірного аукціону.

У своїй касаційній скарзі ПАТ "Райффазейн Банк Аваль" вважає, що судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин неправильно застосовано положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у зв'язку з тим, що визнання боржника банкрутом та відкриття відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 ліквідаційної процедури було незаконним, отже не може створювати правових наслідків у вигляді встановлення окремого правового регулювання відносин щодо відчуження майна та погашення заборгованості перед кредиторами.

Задовольняючи частково касаційну скаргу скарзі ПАТ "Райффазейн Банк Аваль", колегія суддів виходить з такого.

Рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі та має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів вказаним вимогам не відповідають.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, тобто, дії осіб, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

У ст. 5 та ст. 9 Закону України "Про заставу" передбачено, що застава цінних паперів може здійснюватись шляхом передачі їх заставодержателю у володіння.

Позивачем, на виконання ч. 2 ст. 53 цього Закону укладено з відповідачем 2, на ім'я якого було видано цінний папір, вісім договорів застави, предметом застави яких є цільові облігації Товариства з обмеженою відповідальністю "Чисте місто", які надають власнику таких облігацій право на отримання котеджів № 22, 23, 26, 28, 30, 41, 42, 47 за адресою: АДРЕСА_1.

Як встановлено попередніми інстанціями, звертаючись із позовом, ПАТ "Райффазейн Банк Аваль" просив визнати недійсними, проведені під час ліквідаційної процедури відповідача 2, торги та договори купівлі-продажу нерухомого майна, зокрема, котеджів №№ 22, 23, 26, 28, 30, 41, 42, 47 за адресою: АДРЕСА_1., в той час коли предметом договорів застави були цінні папери, а саме, облігації товариства з обмеженої відповідальністю "Чисте місто" відповідного випуску і номінальної вартості. При цьому цінні папери надавали його власнику право, у майбутньому, на отримання котеджів за адресою: АДРЕСА_1, (адреса будівельного майданчика: АДРЕСА_2).

Колегія судів Вищого господарського суду України вважає, що під час нового розгляду судами попередніх інстанцій порушені вимоги ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими під час нового розгляду справи.

Направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України вказував, що судам слід встановити яким чином відбулась трансформація цінних паперів у спірну нерухомість, про незаконне відчуження якої заявлено даний позов, всупереч зазначеним вказівкам, суди відмовляючи у задоволенні позовних вимог, цього не встановили.

Крім наведеного, слід відзначити, що згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Окремим видом застави є іпотека - застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про заставу", заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором. Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Спеціальним законом, що регулює правовідносини сторін з приводу іпотеки є Закон України "Про іпотеку".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним забов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає і з підстав, передбачених ст. 12 даного закону.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з постановою господарського суду Одеської області від 14.02.2012 року у справі №21/17-5170-2011 фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, в межах якої проведено аукціон з продажу майна, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6, в результаті проведення якого між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 в особі ліквідатора Хайла М.В. та переможцем торгів - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт Бізнес Груп" укладено відповідні договори купівлі-продажу нежитлового приміщення офісу першого поверху загальною площею 63,90 кв. м., розташованого в приміщенні за адресою: АДРЕСА_3; та котеджів №№ 22, 23, 26, 28, 30, 41, 42, 47 за адресою: АДРЕСА_1. В подальшому, постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2012 у справі №21/17-5170-2011 скасовано постанову господарського суду Одеської області від 14.02.2012 року, провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 припинено.

Встановлення Вищим господарським судом України відсутності правових підстав для порушення справи про банкрутство має своїми наслідками і висновки про неправомірність інших механізмів процедур у справі про банкрутство, зокрема ліквідаційної процедури, складовою частиною якої є проведення аукціону з реалізації майна боржника.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій наведеного не врахували та не з'ясували всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення статті 43, 11112 Господарського процесуального кодексу України належної юридичної оцінки, у зв'язку з чим дійшли передчасних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно із статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України), оскільки касаційна інстанція, згідно приписів статті 1117 цього Кодексу не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів, враховуючи приписи статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню як такі, що винесені без дослідження всіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи господарському суду міста Києва необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 08.06.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 року у справі №910/16379/13 господарського суду міста Києва скасувати.

Справу №910/16379/13 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді Л.В. Жукова

О.В. Білошкап