ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року Справа № 910/1518/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Самусенко С.С. - доповідача,Татькова В.І.,

розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії"та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2015 рокуу справі№ 910/1518/15-ггосподарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Транспорт Груп"доПублічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Архмед"про стягнення 4 399 494 грн. 68 коп.за участю представників: від позивача: від відповідача: Матвієвський А.О., Ковриженко С.О., Гулейков І.Ю.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Сіті Транспорт Груп" звернулося до господарського суду із позовом до ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" про стягнення 4 399 494,68 грн., з яких: 3 499 500,00 грн.- безпідставно списані кошти, 158 388,32 грн. - проценти, 350 717,01 грн. - пеня, 33 940,35 грн. - 3% річних, 356 949,00- інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що невідомими особами 18.09.2014 здійснено несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальної машини системи платежів "Клієнт-банк", яка була встановлена на комп`ютері позивача, що призвело до порушення встановленого порядку її маршрутизації, а саме було сформовано платіжне доручення № 245 від 18.09.2014, відповідно до якого з рахунку позивача було перераховано 3499500 грн.

Позивач вважає, що відповідачем не було вчинено всіх можливих та обов`язкових для банку дій щодо захисту інтересів клієнта, у зв`язку з чим відповідач безпідставно помилково списав з рахунку позивача грошові кошти.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.03.2015 у справі №910/1518/15-г (суддя Ярмак О.М.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено вину банку в несанкціонованому списанні грошових коштів та не доведено незабезпечення відповідачем належного захисту, оскільки відповідач перевірив справжність ЕЦП уповноважених осіб позивача, які на час підписання платіжного доручення були дійсними.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що банк у відповідності з чинним законодавством на підставі платіжного доручення, сформованого та підписаного з використанням дійсних електронних цифрових підписів посадових осіб позивача, належним чином виконав свої договірні зобов`язання по проведенню безготівкових платежів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 (судді: Ткаченко Б.О. - головуючий, Зеленін В.О., Синиця О.Ф.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача 3 499 500 грн. безпідставно списаних коштів, 158388,32 грн. процентів, 350717,01 грн. пені, 33940,35 грн. 3% річних, 356949,00 грн. інфляційних втрат.

Постанову апеляційного господарського суду мотивовано, зокрема, тим, що відповідачем було допущено порушення приписів законодавства України, зокрема ст.38 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", та не було вчинено всіх можливих та обов`язкових для банку дій щодо захисту інтересів клієнта за договором банківського рахунку. Відповідач не забезпечив належної безпеки системи iFobs та передчасно виконав платіжне доручення.

Не погоджуючись із постановою господарського суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

У скарзі, зокрема, зазначається, що частина коштів, які є предметом розгляду у цій справі, вже було повернуто позивачу за рішенням господарського суду у справі №910/27324/14, яким стягнуто з ТОВ "Дойчкрафт" на користь ТОВ "Сіті Транспорт Груп" безпідставно отриманих 1860000 грн., що не було повідомлено позивачем господарським судам попередніх інстанцій у цій справі.

Скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції положень ч.1 ст. 1066, ч.1 ст. 1068, ч.1 ст. 1073 та ст.1070 ЦК України та стверджує, що у даному випадку кошти списано законно, а саме на підставі платіжного доручення, яке було підписано ЕЦП.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.11.2015 касаційну скаргу у справі №910/1518/15-г прийнято до провадження.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.12.2015 зупинено виконання постанови апеляційного господарського суду до закінчення її перегляду в порядку касації, розгляд касаційної скарги відкладено.

ТОВ "Сіті Транспорт Груп" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

У додаткових поясненнях до касаційної скарги скаржник стверджує, що на комп`ютері позивача міститься безліч комп`ютерних програм та вірусів, які дозволяють копіювати та викрадати інформацію, що встановлено висновком № 48.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.09.2014 відповідачем було отримано від позивача електронний розрахунковий документ (платіжне доручення) № 245 про перерахування коштів у розмірі 3 499 500,00 грн. на рахунок ТОВ "Архмед".

Вказане платіжне доручення № 245 надійшло до відповідача за допомогою системи дистанційного обслуговування "Клієнт-Банк" iFobs з електронним цифровим підписом уповноваженої особи позивача Чуркіна І.А.

19.09.2014 позивач направив на адресу відповідача заяву вих. №19/09 з повідомленням про несанкціонований платіж з рахунку позивача №26005013029621 на суму 3499500 грн. та проханням сприяти з`ясуванню причин несанкціонованого доступу.

19.09.2014 відповідач направив електронний лист на адресу ПАТ "ВТБ Банк" про несанкціонований платіж з проханням заблокувати і повернути кошти.

В подальшому 08.10.2014 за запитом слідчого СВ Солом`янського РУ ГУ МВС України у місті Києві ТОВ "ЕПОС" був складений висновок № 48.

Згідно висновку № 48 накопичувач на жорстких магнітних дисках наданого на дослідження ноутбука містить програмне забезпечення, яке має функції віддаленого керування комп`ютером, викрадення ідентифікаційних даних користувача системи дистанційного банківського обслуговування та сліди використання такого програмного забезпечення у вигляді файлів звітів.

Крім того, у висновку встановлено, яким чином було викрадено електронні ключі та паролі доступу до системи клієнт-банк.

Апеляційний господарський суд прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для стягнення списаної суми, процентів, пені, 3% річних та інфляційних втрат з відповідача з наступних підстав.

Господарські суди встановили, що відносини сторін на час виникнення спірних правовідносин по розрахунково-касовому обслуговуванню регулювалися договором банківського рахунку № Т072-013029621 від 16.04.2014.

Відповідно до ч.1 ст.1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

За п. 32.3 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки зобов`язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.

Як правильно враховано місцевим господарським судом, оскільки здійснена відповідачем перевірка достовірності ЕЦП підтвердила, що вищезазначений платіж був підписаний легітимним цифровим підписом, що належить уповноваженому представнику позивача, відповідач на підставі зазначених вище норм був зобов`язаний прийняти та виконати належним чином оформлене та підписане розпорядження позивача щодо перерахування коштів у розмірі 3 499 500,00 грн.

Судом апеляційної інстанції не взято до уваги положення п.4.3 додаткової угоди №2 до договору банківського рахунку № Т072-013029621 від 16.04.2014, за яким клієнт зобов`язується забезпечити конфіденційність та належне зберігання програмного забезпечення системи, документів, що відносяться до захисту електронних розрахунків, ключам носіїв ЕЦП уповноважених осіб клієнта таким чином, щоб виключити можливість втрати контролю над ними - їх розголошення, псування, крадіжки, втрати, несанкціонованого копіювання, використання не уповноваженими особами клієнта, а також доступу до них сторонніх осіб, тощо; без письмового дозволу банку не вносити будь-яким чином зміни у надане йому програмне забезпечення.

Положеннями п.6.2 додаткової угоди № 2 до договору передбачено, що банк не несе відповідальність, зокрема, за несанкціоноване перерахування коштів та/або банківських металів з рахунків клієнта, яке сталося внаслідок втрати контролю останнім за програмним забезпеченням системи, носіями ЕЦП уповноважених осіб клієнта; недотримання клієнтом вимог інформаційної безпеки банку під час роботи у системі.

У п.6.3 додаткової угоди № 2 до договору сторони погодили, що клієнт несе всю відповідальність за достовірність і точність оформлення всіх документів з використанням ЕЦП уповноважених осіб, які передані в банк під час дії цієї додаткової угоди з використанням системи.

Місцевий господарський суд встановив порушення позивачем зазначених вище пунктів додаткової угоди №2 до договору.

Вказане стало причиною формування платіжного доручення №245 та перерахування 3499500 грн. на рахунок третьої особи, оскільки, як встановлено висновком №48 на комп`ютері, з якого здійснювався доступ до системи "Клієнт-Банк" містяться програми, які дозволяють копіювати та викрадати ідентифікаційні дані користувачів та здійснювати віддалене керування комп`ютером.

Крім того, підписавши акт прийому-передачі інсталяційного комплекту робочого місця клієнта системи дистанційного банківського обслуговування клієнтів iFOBS, позивач ознайомився з "Правилами інформаційної безпеки при використанні клієнтом системи дистанційного банківського обслуговування".

Згідно вказаних правил, для підвищення безпеки при роботі з системою, банк додатково пропонував встановити обмеження на доступ до системи тільки з визначених, вказаних клієнтом ІР-адрес, проте позивач про активацію вказаної можливості не звертався, не обмежувався конкретною ІР-адресою і за наявності дійсних ключів для ЕЦП платіжні доручення могли бути направлені банку з будь-якої ІР-адреси.

Таким чином, позивачем не доведено вину банку в події несанкціонованого списання грошових коштів та не доведено незабезпечення відповідачем належного захисту.

Як встановлено судами, відповідач перевірив справжність ЕЦП уповноважених осіб позивача, які на час підписання платіжного доручення були дійсними.

За частиною другою статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника про неправильне застосування апеляційним господарським судом ст.ст. 1066 1068 ЦК України знайшли своє підтвердження при касаційному перегляді справи.

Колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню.

Вищий господарський суд України погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, оскільки він відповідає чинному законодавству і матеріалам справи.

Місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що банк у відповідності з чинним законодавством на підставі платіжного доручення, сформованого і підписаного з використанням дійсних електронних цифрових підписів посадових осіб позивача належним чином виконав свої договірні зобов`язання по проведенню безготівкових платежів, а тому у задоволенні вимог про стягнення списаних коштів правомірно відмовлено.

Оскільки місцевим господарським судом встановлено, що відповідач діяв відповідно до чинного законодавства України та належним чином виконував договірні зобов`язання, а вимоги про стягнення процентів, пені, 3% річних та інфляційних втрат є похідними від вимоги про стягнення 3 499 500 грн. безпідставно списаних коштів, то у задоволенні зазначених вимог правильно відмовлено.

Касаційна інстанція звертає увагу, що за наслідками розслідування кримінального провадження №12014100090008193 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, позивачем може бути заявлено вимоги до заподіювачів збитків.

За ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати постанову апеляційної інстанції повністю залишити в силі раніше прийняте рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 у справі № 910/1518/15-г скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2015 у справі №910/1518/15-г залишити в силі.

Стягнути з ТОВ "Сіті Транспорт Груп" на користь ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" 79 200 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Стягнути з ТОВ "Сіті Транспорт Груп" в дохід Державного бюджету України 10 496 грн. недоплаченого судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: С. Самусенко

В. Татьков