ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року Справа № 910/10477/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПлюшка І.А.,суддів :Самусенко С.С., Татькова В.І. (доповідача),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосервіс-Україна"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.07.2015 р.та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 04.06.2015 р.у справі№ 910/10477/15 господарського суду міста Києваза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосервіс-Україна" (надалі - ТОВ "Екосервіс-Україна")доКомунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" (надалі - КП "Київкомунсервіс")простягнення сумиза участю представників: від позивача- Борт П.С.від відповідача- Башинський О.Д. Вільний слухач - ОСОБА_6

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2015 року ТОВ "Екосервіс-Україна" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до КП "Київкомунсервіс" та просило суд стягнути з останнього заборгованість внаслідок невиконання грошового зобов'язання в розмірі 157 320 грн., а також 3 % річних в сумі 4 835,82 грн. та 64 721,45 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.06.2015 р. (суддя Ковтун С.А.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2015 р. (головуючий суддя Алданова С.О., судді: Дикунська С.Я., Коршун Н.М.) рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2015 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ТОВ "Екосервіс-Україна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.11.2015 р. ТОВ "Екосервіс-Україна" відновлено строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2015 р. та рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2015 р., касаційну скаргу прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 08.12.2015 р.

27 листопада 2015 року, через канцелярію Вищого господарського суду України, від КП "Київкомунсервіс" надійшов відзив на подану касаційну скаргу, за змістом якого відповідач у справі просить суд касаційної інстанції відмовити в задоволенні скарги, враховуючи те, що прийняті у справі рішення та постанова є законними та обґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши доводи касаційної скарги, взявши до уваги заперечення, викладені у відзиві, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В силу п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Так, як вбачається з матеріалів справи та вірно відзначено судами попередніх інстанцій, позивачем не було надано суду оригінал підписаного між сторонами спірного договору № 3711 від 28.11.2011 р. При цьому, відповідач у даній справі повністю заперечує підписання зі своєї сторони такого договору.

Враховуючи те, що саме позивач зобов'язаний надати суду докази на підтвердження обставин, на які він посилається, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правомірного висновку, що позивачем не доведено характер правовідносин між ним та КП "Київкомунсервіс", їх зміст, а також права і обов'язки сторін.

Крім того, позивачем не дотримано вимоги Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Так, згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (в редакції від 17.03.2011 р.) державною закупівлею є придбання замовником товарів, робіт і послуг за державні кошти у порядку, встановленому цим Законом.

При цьому державними коштами, зокрема, вважаються кошти державного та місцевих бюджетів, кошти установ чи організацій, утворених у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями чи органами місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 2 вказаного Закону України "Про здійснення державних закупівель" встановлено, що цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, а робіт - 300 тисяч гривень.

Частиною 2 ст. 4 вказаного Закону передбачено, що замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону.

Також, судом апеляційної інстанції підставно відхилено доводи відповідача щодо застосування строків позовної давності, зважаючи на те, що у даному випадку суд відмовляє в задоволенні позову з підстав його необґрунтованості за результатами розгляду справи по суті (п. 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 р. № 10).

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд та господарський суд міста Києва обґрунтовано та правомірно відмовили в задоволенні заявлених ТОВ "Екосервіс-Україна" позовних вимог про стягнення заборгованості, оскільки такі вимоги не були належним чином обґрунтовані та документально не доведені, з огляду на що постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржувані судові акти прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосервіс-Україна" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2015 р. та рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2015 р. у справі № 910/10477/15 залишити без змін.

Головуючий суддя І.А. Плюшко

Суддя С.С. Самусенко

Суддя (доповідач) В.І. Татьков