ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року Справа № 908/581/15-г

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Васищак І.М. і Палій В.В. (доповідач)

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ", м. Маріуполь,

на рішення господарського суду Запорізької області від 30.03.2015

та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.09.2015

зі справи № 908/581/15-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (далі - ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль"), м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" (далі - ТОВ "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ"), м. Маріуполь,

за участю особи, що зверталася з апеляційною скаргою на рішення суду - товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНІЯ", м. Донецьк,

про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Самокиш В.Ю. предст. (дов. від 23.12.2014)

відповідача - не з'явився

особи, що зверталася з апеляційною скаргою на рішення суду - не з'явився

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про витребування з чужого незаконного володіння та передачу майна (тандемний каток HD 90 фірми HAMM з кабіною, системою опалення, системою зовнішнього освітлення, проблисковим маячком, серійний номер H 1810382).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.03.2015 у справі № 908/581/15-г (суддя Мірошниченко М.В.) позов задоволено в повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.09.2015 (судді Малашкевич С.А. -головуючий, Агапов О.Л., Мартюхіна Н.О.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" просить судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових актів з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду -без змін.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Судом одержано заяву від скаржника про долучення до матеріалів справи копії сертифікату Торгово-промислової палати України від 28.04.2015 № 4107 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

На заяву скаржника про долучення до матеріалів справи додаткових доказів Вищий господарський суд України зазначає, що в силу повноважень касаційної інстанції, які передбачені у статті 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Повноваження касаційної інстанції обмежуються перевіркою на підставі встановлених фактичних обставин застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. За наведених обставин, заява (клопотання) ТОВ "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ", яка подана через канцелярію суду, залишається у матеріалах справи без здійснення оцінки наданих доказів.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 22.03.2007 ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" як лізингодавцем та ТОВ "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" як лізингоодержувачем укладено договір фінансового лізингу № L372-03/07 (надалі - Договір), відповідно до умов якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у володіння та користування протягом усього строку лізингу за плату (лізингові платежі) майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації (додаток № 2 до цього договору), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору;

- сторонами підписана специфікація від 22.03.2007 до Договору, яка передбачає, що предметом лізингу є: тандемний каток HD 90 фірми HAMM з кабіною, системою опалення, системою зовнішнього освітлення, проблисковим маячком, загальною вартістю 564 291,84 грн., у т. ч. ПДВ;

- відповідно до акта приймання-передачі від 16.10.2007 лізингоодержувачу переданий погоджений сторонами предмет лізингу, а саме тандемний каток HD 90 фірми HAMM з кабіною, системою опалення, системою зовнішнього освітлення, проблисковим маячком, серійний номер H 1810382;

- відповідно до пункту 1.2 Договору строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в графіку платежів (додаток № 1 до договору) та не може бути менше одного року;

- згідно графіку платежів (додаток № 1 до Договору у редакції угоди від 01.11.2011 про внесення змін до Договору) кількість періодів лізингу становить 60 місяців (з листопада 2007 року по жовтень 2012 рік);

- порядок сплати лізингових платежів визначено розділом 4 Договору фінансового лізингу, також згідно пункту 5.4 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до Договору) лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі починаючи з першого періоду лізингу. При цьому першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем в якому предмет лізингу був переданий лізингоодержувачу за актом приймання-передачі. Зазначені в графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу, в прямому порядку;

- пунктом 8.2.1 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до Договору) сторонами погоджено, що лізингоодержувач має право використовувати предмет лізингу протягом строку лізингу. Строк лізингу - це строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу;

- предмет лiзингу передається лiзингоодержувачу для використання у його господарській дiяльностi (пункт 1.3 Договору);

- вартiсть предмета лiзингу становить 564 291,84 грн., в том числi 20% ПДВ: 94 048,64 грн. (пункт 3.1 Договору);

- викупна вартiсть предмета лiзингу становить 5 642,92 грн., у тому числi 20% ПДВ: 940,49 грн. (пункт 3.3 Договору);

- угодою від 14.11.2007 про внесення змін до Договору сторонами у зв'язку із збільшенням вартості предмету лізингу за Договором та на підставі пункту 3.2 Договору пункт 3.1 розділу 3 Договору викладено у новій редакції: "Вартість предмета лізингу становить 593 996,43 грн., у т. ч. 20% ПДВ";

- пунктом 9.2 додатку № 4 до Договору передбачена можливість придбання у власність (викупу) предмета лізингу лізингоодержувачем на підставі договору купівлі-продажу (викупу);

- відповідно до додаткової угоди від 28.02.2014 лізингоодержувач визнав наявність простроченої заборгованості за рахунками перед лізингодавцем та зобов'язався сплатити її в розмірі та строк, визначений сторонами в додатковій угоді;

- згідно з пунктом 1.3 додаткової угоди від 28.02.2014 виконання зобов'язань/боргових зобов'язань за договором відстрочено, кінцева дата виконання лізингоодержувачем зобов'язань встановлена до 31.07.2014.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання стосовно наявності чи відсутності підстав для повернення предмета лізингу позивачу після закінчення погодженого сторонами строку лізингу.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" (далі - Закон) фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

У відповідності до приписів статті 806 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (приписи статей 525, 526 ЦК України).

У відповідності до пункту 7 частини другої статті 11 Законулізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, сторонами спору не укладалися додаткові угоди до Договору щодо продовження визначеного Договором строку лізингу.

Місцевий та апеляційний господарські суди з дотриманням приписів зазначених ними норм матеріального права, на підставі ретельної оцінки поданих сторонами доказів, беручи до уваги те, що встановлений Договором строк лізингу закінчився, а предмет лізингу не був ні викуплений відповідачем, ані повернутий позивачу, у зв'язку з чим відбулося порушення прав позивача як власника майна, - дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення предмета лізингу позивачеві у зв'язку із закінченням встановленого сторонами строку лізингу.

У той же час, встановивши договірний (зобов'язальний) характер правовідносин щодо передання спірного майна у користування на умовах лізингу та наявність спеціальної норми пункту 7 частини другої статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", що, у свою чергу унеможливлює застосування приписів, якими врегульовано питання витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387, 400 ЦК України), набуття та збереження майна без достатньої правової підстави (стаття 1212 ЦК України), суди залишили поза увагою, що позивачем невірно сформульовано спосіб захисту як витребування майна з чужого незаконного володіння та передача майна.

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин та положень статті 16 ЦК України і статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), спосіб судового захисту в даному випадку слід визначити як спонукання до виконання зобов'язання з повернення предмета лізингу, у зв'язку з закінченням строку лізингу, із встановленням строку, впродовж якого мають бути виконані дії з повернення спірного майна відповідачем.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в абзаці сьомому підпункту 3.12 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Враховуючи те, що визначений договором строк лізингу закінчився, проте предмет лізингу не був повернутий позивачу, чим порушено права позивача як власника майна, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для повернення предмета лізингу позивачу, у зв'язку із закінченням встановленого сторонами строку лізингу. Проте, правильний висновок судів попередніх інстанцій щодо обов'язку лізингоодержувача повернути предмет лізингу позивачу за закінченням строку лізингу не знайшов свого відображення у резолютивних частинах судових актів судів попередніх інстанцій, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для зміни судового рішення зі справи.

За таких обставин, суд касаційної інстанції, враховуючи приписи статей 6, 13 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, вважає за необхідне судові акти попередніх інстанцій змінити, зобов'язавши відповідача повернути позивачеві спірний предмет лізингу із встановленням строку вчинення відповідної дії відповідачем.

Доводи ТОВ "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи, переоцінки наявних доказів, дослідження додаткових доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Посилання ТОВ "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" на продовження користування відповідачем предметом лізингу після закінчення строку лізингу та чинність Договору як правової підстави для володіння та користування предметом лізингу Вищий господарський суд вважає помилковим, з огляду на те, що положення статті 764 ЦК України (якою визначені правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму) не підлягають застосуванню до договору фінансового лізингу, з урахуванням положень спеціального Закону України "Про фінансовий лізинг".

Твердження відповідача про фактичне знаходження предмета лізингу у зберігача майна за договором зберігання від 03.06.2014, який укладений відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНІЯ", а відповідно про неможливість повернення майна відповідачем, Вищий господарський суд України відхиляє у зв'язку з тим, що захист порушеного права лізингодавця на повернення об'єкта лізингу після закінчення строку лізингу не може залежати від виконання зобов'язання зберігачем майна стосовно лізингоодержувача.

Посилання відповідача на форс-мажорні обставини (акти тероризму на території міста Донецька та Донецької області), що унеможлюють виконання відповідачем зобов'язання з повернення предмета лізингу, який знаходиться на території міста Донецька, Вищий господарський суд України відхиляє з огляду на межі власних повноважень щодо неможливості прийняття і дослідження доказів (стаття 1117 ГПК України), а також з урахуванням того, що відповідно до частини другої статті 218 ГК України і частини першої статті 617 ЦК України у випадку порушення зобов'язання, виконання якого виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили, сторона звільняється саме від відповідальності за порушення зобов'язання, а не від цивільного обов'язку або його виконання.

За наведених обставин, судові акти попередніх інстанцій підлягають зміні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Запорізької області від 30.03.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.09.2015 зі справи № 908/581/15-г змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 30.03.2015 у такій редакції:

"Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" наступне майно: тандемний каток HD 90 фірми HAMM з кабіною, системою опалення, системою зовнішнього освітлення, проблисковим маячком, серійний номер H1810382 впродовж одного місяця з моменту набрання даним рішенням законної сили".

В решті рішення господарського суду Запорізької області від 30.03.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.09.2015 зі справи № 908/581/15-г залишити без змін.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Васищак

Суддя В. Палій