ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року Справа № 904/2322/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПлюшка І.А.,суддів :Самусенко С.С., Татькова В.І. (доповідача),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії "Запорізький річковий порт" АСК "Укррічфлот"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 р.та на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2015 р.у справі№ 904/2322/15 господарського суду Дніпропетровської областіза позовом Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії "Запорізький річковий порт" АСК "Укррічфлот" (надалі - ПАТ "Укррічфлот")доДержавного підприємства "Придніпровська залізниця" (надалі - ДП "Придніпровська залізниця")простягнення 112 718,40 грн.за участю представників: від позивача- Омельяненко В.В.від відповідача- не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року ПАТ "Укррічфлот" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ДП "Придніпровська залізниця" та просило суд стягнути з останнього 112 718,40 грн. за договором № ПР/ДН-312-464/НЮп/164 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2015 р. (суддя Мілєва І.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 р. (головуючий суддя Орєшкіна Е.В., судді: Дмитренко Г.К., Прокопенко А.Є.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2015 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими постановою та рішенням, ПАТ "Укррічфлот" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.11.2015 р. (головуючий суддя Плюшко І.А., судді: Самусенко С.С., Татьков В.І. (доповідач) касаційну скаргу ПАТ "Укррічфлот" прийнято до касаційного провадження, розгляд скарги призначено на 08.12.2015 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 16.11.2012 р. між ДП "Придніпровська залізниця" та ПАТ ""Укррічфлот" (вантажовласник) укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № ПР/ДН-312-464/НЮп/134 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 2.2. Договору залізниця зобов'язується приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження (вивантаження) вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в тарифному керівництві №1, чинному на момент надання послуг та додатку № 1 до договору.

Згідно з п. 2.3. Договору залізниця зобов'язується здійснювати розрахунки безготівкові та готівкою з вантажовласником за перевезення вантажів і надані додаткові послуги, у тому числі плата за користування вагонами і контейнерами, згідно з діючими тарифами, вести облік нарахованих і сплачених сум та надавати вантажовласнику відповідні розрахункові документи через станцію Порт Велике Запоріжжя. Для проведення розрахунків та обліку сплачених сум залізниця відкриває для вантажовласника особовий рахунок з присвоєнням коду № 7901244 та коду вантажовідправника, вантажоодержувача 0233.

Пунктом 2.4. Договору встановлено, що вантажовласник зобов'язується здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги, перелічені у Тарифному керівництві № 1 та додатку № 1 до договору, в тому числі плату за користування вагонами і контейнерами, шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення та вагонообігу на під'їзній колії на рахунок залізниці № 26038000002001 в Дніпропетровській філії АБ "Експрес-Банк", м. Дніпропетровська, МФО 306964, ЄДРПОУ 01073828. Одержані кошти залізниця зараховує на особовий рахунок вантажовласника.

За змістом п. 7.2. Договору у разі прийняття нормативних актів, які змінюють умови надання послуг з перевезення вантажів, розмірі платежів, зборів та порядок їх сплати і т. ін., дані зміни застосовуються сторонами по даному договору в порядку і в строк, передбачений даними нормативними актами, з подальшим приведенням договору у відповідність до таких нормативних актів шляхом внесення необхідних доповнень і змін до договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у вересні-жовтні 2014 року на станції Мелітополь було затримано групу вагонів з вантажем (пісок будівельний), що перевозилися за накладною № 47666011 зі станції Запоріжжя-1 на станцію Севастополь-Товарний, за накладними №№ 47708680, 45404019 зі станції Запоріжжя-1 на станцію Керч, за накладними №№ 45366614, 47708219 зі станції Запоріжжя-1 на станцію Інкерман-2, за накладними №№ 47708243, 45324100, 47665997 зі станції Запоріжжя-1 на станцію Комишева Бухта.

З матеріалів справи вбачається та судами підтверджено, що вагони були затримані в зв'язку із митним оформленням відповідно до Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України", який набув чинності 27.09.2014 р., положеннями якого передбачено застосування до товарів, які переміщуються на/з ВЕЗ "Крим", митного режиму. Митні формальності, пов'язані з переміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення та громадян через адміністративний кордон ВЕЗ "Крим" здійснюються у зонах митного контролю, розташованих у місцях, визначених у ст. 329 Митного кодексу України. Зоною митного контролю визначено ст. Мелітополь, тому ввезення вантажів до ВЕЗ "Крим" можливе після проставляння відмітки митниці у графі 18 перевізного документа.

У зв'язку із відсутністю митної декларації подальший рух вагонів був призупинений, а вантажоодержувача, вантажовідправника (позивача у справі) відповідачем було телеграфом повідомлено про затримку вагонів по станції Мелітополь.

Згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами станцією Мелітополь складені акти загальної форми №№ 6629, 6630, 6631, 6632, 6794, 6812, 6813 про початок затримки вагонів з причин відсутності митної декларації.

Після закінчення митного оформлення, надання перевізних документів з відміткою митниці про дозвіл відправлення вантажу на станцію призначення станцією Мелітополь були складені акти загальної форми №№ 6664, 6668, 6676, 6677, 6809, 6838, 6841 про закінчення затримки вагонів.

Місцевим та апеляційним господарськими судами з'ясовано, що за час очікування митного оформлення станцією Мелітополь за накопичувальними картками № 02101984 та № 01112290 були нараховані платежі: збір за зберігання вантажу, плата за користування вагонами, збір за телеграфні повідомлення (42 383,10 грн. та 51 548,90 грн., відповідно), які не були підписані представниками відправника, у зв'язку з чим були також складені акти загальної форми №№ 0936, 1168.

Так, звертаючись до господарського суду Дніпропетровської області, ПАТ "Укррічфлот", вважало, що ДП "Придніпровська залізниця" помилково було списано з особового рахунку позивача грошові кошти у розмірі 112 718,40 грн., посилаючись на порушення саме відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між ними Договором в частині безпідставного затримання вагонів з вантажем на станції Мелітополь.

Господарські суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні заявлених позовних вимог, дійшли вірного висновку про їх необґрунтованість та недоведеність, з огляду на таке.

Так, в силу відповідних положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами; сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань (ч. 5 ст. 307 ГК України, ч. 2 ст. 908 та ст. 920 ЦК України).

Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, п. 2, 15 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. № 113, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 р. № 165/3458, залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх вантажовласнику. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України Тарифне керівництво № 1 встановлює розміри зборів за зберігання вантажів. Отже, збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.

Згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. № 866/508, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом (ст. 46 Статуту залізниць України).

Згідно з п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Пунктом 12 Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Відповідно до абз. 3 п. 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. № 864/5085) усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Зважаючи на зазначене та встановлені судами попередніх інстанцій обставини, ДП "Придніпровська залізниця" було дотримано порядок оформлення затримки вагонів за час очікування митного оформлення, порядок підписання розрахункових документів та порядок списання нарахованих платежів з особового рахунку позивача.

Заперечуючи проти заявленого позову, ДП "Придніпровська залізниця" посилалося на положення Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України", який набрав чинності 27.09.2014 р.

Так, відповідно до п. 1.1. ст. 1 вказаного Закону ВЕЗ "Крим" запроваджується у межах двох адміністративно-територіальних одиниць України: Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. ВЕЗ "Крим" запроваджується на десять повних календарних років, починаючи з дня набрання чинності цим Законом (п. 2.1. ст. 2 Закону).

Згідно з п. 3.1. ст. 3 даного Закону на території ВЕЗ "Крим" діє особливий правовий режим економічної діяльності фізичних та юридичних осіб, у тому числі особливий порядок застосування норм регуляторного, податкового та митного законодавства України, а також особливий режим внутрішньої та зовнішньої міграції фізичних осіб.

Статтею 6 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" встановлено, що митні формальності, пов'язані з переміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення та громадян через адміністративний кордон ВЕЗ "Крим", здійснюються у зонах митного контролю, розташованих у місцях, визначених у статті 329 Митного кодексу України, як при переміщенні через митну територію України.

Також, статтею 1 Митного кодексу України передбачено, що ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.

З огляду на викладене, посилання позивача на факт передачі товару (піску) залізниці до 27.09.2014 р. було судами правомірно відхилено, оскільки у даному випадку істотною обставиною є те, що дії, безпосередньо направлені на переміщення товарів через митний кордон, відбувались вже після набрання чинності Законом України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України".

Матеріали справи свідчать про те, що виносячи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення відповідно до вимог закону та обставин справи. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст. 101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив прийняте рішення без змін.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії "Запорізький річковий порт" АСК "Укррічфлот" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2015 р. у справі № 904/2322/15 залишити без змін.

Головуючий суддя І.А. Плюшко

Суддя С.С. Самусенко

Суддя (доповідач) В.І. Татьков