ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року Справа № 5017/2597/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Борденюк Є.М., Кривда Д.С., Могил С.К. (доповідач),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укргазбуд" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 та рішення господарського суду Одеської області від 22.06.2015 у справі № 5017/2597/2012 господарського суду Одеської областіза позовомАсоціації міжнародних автомобільних перевізників Українидо:1) публічного акціонерного товариства "Укргазбуд", 2) Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, 3) виконавчого комітету Одеської міської радитреті особи:колективне підприємство "Одеська пересувна механізована колона № 8", ОСОБА_4 провизнання незаконним та скасування пунктів розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності,

за участю представників: позивача: Гонтаренко К.С., Носко Ю.Ю.,відповідача-1: Чайки Я.В., відповідача-2: не з'явились, відповідача-3: не з'явились,третіх осіб: не з'явились,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.05.2014, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.2014, позов задоволено, визнано незаконними та скасовано пункти 2, 3 розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 30.12.2004 № 4851 зі змінами, внесеними до нього розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 19.01.2005 № 91 в частині, що стосується оформлення свідоцтва про право власності АТФ "Укргазбуд" з включенням до нього 79, 6 м2 нежилих приміщень цокольного поверху 8-ми поверхового житлового будинку по АДРЕСА_1, що відображена у технічному паспорті (реєстровий № 52неж-12-1351), виготовленому КП "ОМБТІ та РОН" 11.04.2012; визнано недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1, видане 26.01.2005 виконавчим комітетом Одеської міської ради, в частині 14/1000, що складають нежитлові приміщення цокольного поверху, розташованого у будинку по АДРЕСА_1, загальною площею 79, 6 м2, що відображена у технічному паспорті (реєстровий № 52неж-12-1351), виготовленому КП "ОМБТІ та РОН" 11.04.2012.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2014 скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 та рішення господарського суду Одеської області від 21.05.2014, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Скасовуючи рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, Вищий господарський суд України зазначив, що судами попередніх інстанцій не з'ясовано чи порушували на момент прийняття оскаржувані розпорядження права позивача як власника майна, чи вичерпали вони свою дію шляхом виконання, чи відповідають приписам чинного на момент їх прийняття законодавства, чи в межах наданих їй законом повноважень Приморська районна адміністрація прийняла спірні розпорядження. Крім цього, судами залишено поза увагою та не встановлено хто є власником спірного майна на момент розгляду справи, а також не вирішено питання про те, чи правильний спосіб захисту свого порушеного права обрав позивач.

Після нового розгляду справи рішенням господарського суду Одеської області від 22.06.2015, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.09.2015, з урахуванням уточнених позовних вимог, позов задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1, видане 26.01.2005 виконавчим комітетом Одеської міської ради, в частині 14/1000, що складають 79, 6 м2 цокольного поверху, розташованого у будинку по АДРЕСА_1. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, публічне акціонерне товариство "Укргазбуд" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 4851 від 30.12.2004 затверджено акт державної технічної комісії про прийняття до експлуатації закінченого будівництвом 56-ти квартирного 8-ми поверхового житлового будинку загальною площею 4 709 м2 з вбудованою автостоянкою та офісами по АДРЕСА_1.

Пунктом 2 розпорядження зобов'язано АТФ "Укргазбуд" в установленому порядку оформити свідоцтво про право власності на зазначений в п. 1 розпорядження об'єкт.

Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 91 від 19.01.2005 внесено зміни до п. 1 розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 4851 від 30.12.2004 та визначено загальну площу житлового будинку в розмірі 5 718, 3 м2.

На підставі вказаних розпоряджень 26.01.2005 виконавчий комітет Одеської міської ради видав АТФ "Укргазбуд" свідоцтво серії НОМЕР_1 про право власності на жилий будинок по АДРЕСА_1, який складається з 8-ми поверхового 56-ти квартирного житлового будинку з вбудованою автостоянкою та офісами загальною площею квартир 4 049, 7 м2, жилою площею 2 109, 9 м2, відображеного в технічному паспорті від 17.05.2004.

Станом на момент подачі позову АТФ "Укргазбуд" перейменовано у ПАТ "Укргазбуд".

Поряд з цим, між АТФ "Укргазбуд" (замовником) та колективним підприємством "Одеська пересувна механізована колона № 8" (підрядником) 09.02.2000 укладено контракт № 16 на підрядні роботи з будівництва жилого двосекційного семиповерхового будинку з вбудованими приміщеннями по АДРЕСА_1, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати всі передбачені в проекті будівельно-монтажні роботи на об'єкті (спірному житловому будинку). У відповідності до умов укладеного контракту, на підставі акта прийому-передачі квартир житлового будинку в АДРЕСА_1, від 02.07.2003 колективне підприємство "Одеська пересувна механізована колона № 8" передало, а АТФ "Укргазбуд" прийняло сім квартир, майнові права на які були продані певним особам на підставі інвестиційних договорів та які в подальшому (після прийняття в експлуатацію будинку) перейшли у власність цих осіб. Тобто, фактично відповідачу-1 належало на праві власності лише сім квартир у житловому будинку в АДРЕСА_1. Зазначені обставини встановлені та підтверджуються і рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 31.05.2012 у справі № 2/1522/10698/11, яке вступило в законну силу.

В подальшому на підставі укладеного між колективним підприємством "Одеська пересувна механізована колона № 8" та фізичними особами ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 договору про участь у будівництві приміщення під офіс № 41 від 28.08.2002, акта №14 прийому-передачі нежилих приміщень у 8-поверховому житловому будинку по АДРЕСА_1, виконавчим комітетом Одеської міської ради видано свідоцтво про право спільної часткової власності на нежилі приміщення цокольного поверху цього будинку загальною площею 79, 6 м2. Реєстрація права спільної часткової власності підтверджується витягом № 6818160 від 24.03.2005 про реєстрацію права власності на нерухоме майно комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості".

На підставі договору купівлі-продажу від 12.05.2005 фізичні особи ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 продали, а ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_13 купили нежилі приміщення цокольного поверху, що знаходяться в АДРЕСА_1, загальною площею 79, 6 м2.

В свою чергу, відповідно до договору купівлі-продажу від 17.11.2005, укладеного між фізичними особами ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_13 та Асоціацією міжнародних автомобільних перевізників України, фізичні особи продали, а позивач купив нежилі приміщення цокольного поверху, що знаходяться в АДРЕСА_1, загальною площею 79, 6 м2. Умовами даного договору визначено, що вказані нежилі приміщення складаються з чотирьох основних приміщень під індексами "17, 18, 20, 21", коридору -"19", "22" - вбиральня, "23" - вмивальник та належать продавцям на підставі договору купівлі-продажу посвідченого шостою Одеською нотаріальною конторою 12.05.2005, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" 19.09.2005.

Внаслідок цього позивач зареєстрував право власності на нежилі приміщення площею 79, 6 м2 цокольного поверху, розташовані в АДРЕСА_1, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" від 30.03.2006 № 10248888.

В подальшому, 23.04.2010 проведено прилюдні торги, на підставі яких ОСОБА_4 набула право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення напівпідвалу загальною площею 511, 50 м2 та цокольний поверх загальною площею 503, 10 м2 по АДРЕСА_1, до складу якого входять і спірні приміщення площею 79, 6 м2, які належать позивачу, що підтверджується протоколом № 1010021/1 та актом державного виконавця про продаж нерухомого майна на прилюдних торгах.

В подальшому приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрченко І.П. посвідчено право власності за зазначене нерухоме майно за ОСОБА_4 та зареєстровано КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості".

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 24.12.2014 у справі № 2/1522/8535/11, яке набрало законної сили, визнані недійсними прилюдні торги, проведені 23.04.2010 з реалізації нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення напівпідвалу загальною площею 511, 50 м2 та цокольного поверху загальною площею 503, 10 м2 по АДРЕСА_1, до складу якого входять і спірні приміщення площею 79, 6 м2; визнано недійсним та скасовано протокол № 1010021/1 та протокол № 109048 від 23.04.2010 проведення прилюдних торгів з реалізації майна; визнано недійсним та скасовано акт старшого державного виконавця про продаж на прилюдних торгах від 23.04.2010 зазначеного нерухомого майна.

Таким чином, Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України вважаючи цілком правомірним та законним набуття нею права власності на нежилі приміщення площею 79,6 м2 цокольного поверху, які знаходяться в АДРЕСА_1, звернулась з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Частково задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що скасування пунктів спірного розпорядження не породжує правових наслідків, оскільки розпорядження є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який після реалізації вичерпує свою дію фактом виконання, а тому, обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними п.п. 2 та 3 спірного розпорядження відмовили. Разом з тим, оскільки позивач є законним власником спірного приміщення, а відповідач-1 неправомірно набув право власності на нього, враховуючи нерозривний зв'язок між виникненням права власності на нерухоме майно та його державною реєстрацією, суди обох інстанцій дійшли висновку про скасування свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1, видане 26.01.2005 виконавчим комітетом Одеської міської ради, в частині 14/1000, що складають 79, 6 м2 цокольного поверху, розташованого у будинку по АДРЕСА_1.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Згідно з ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Таким чином, відповідно до положень ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Підстави припинення права власності передбачені ст. 346 Цивільного кодексу України.

Ця норма не передбачає підстави припинення права власності у разі, коли під час прийняття незаконного рішення майно вибуло із володіння власника та в подальшому було відчужено за угодами, укладеними іншими особами без участі та згоди дійсного власника.

Укладання таких угод, які в подальшому визнані незаконними, не припиняє право власності дійсного власника, а тому в момент їх укладення і до теперішнього часу саме він залишається власником цього майна.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за позивачем та відповідачем-1 зареєстроване право власності на одне й те ж саме майно - нежилі приміщення цокольного поверху 8-ми поверхового житлового будинку по АДРЕСА_1 площею 79, 6 м2.

Разом з цим, видача виконавчим комітетом Одеської міської ради АТФ "Укргазбуд" свідоцтва про право власності на жилий будинок по АДРЕСА_1, що складається з 8-ми поверхового 56-ти квартирного житлового будинку з вбудованою автостоянкою та офісами загальною площею квартир 4 049, 7 м2, жилою площею 2 109, 9 м2, включаючи 79, 6 м2 цокольного поверху, дала можливість відповідачу-1 безпідставно зареєструвати право власності на майно, яке в силу зазначених вище обставин було і є на даний час власністю позивача, оскільки відповідачу-1 у відповідності до умов укладеного контракту № 16 від 09.02.2000, на підставі акта прийому-передачі квартир житлового будинку від 02.07.2003 належало на праві власності лише сім квартир у житловому будинку в АДРЕСА_1. У зв'язку з чим суди попередніх інстанцій правомірно вказали на відсутність правових підстав видачі такого свідоцтва.

Посилання скаржника на те, що свідоцтво про право власності не є правочином, а тому не може бути визнане судом недійсним, не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на таке.

Дійсно, саме свідоцтво про право власності не є правочином, його наслідком не є виникнення, зміна чи припинення правовідносин. Свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється (підтверджується) право власності. Поряд з цим, питання правомірності видачі та дії свідоцтва про право власності на нерухоме майно безпосередньо залежить від законності рішення органу, на підставі якого таке свідоцтво видане.

Враховуючи, що видача виконавчим комітетом Одеської міської ради АТФ "Укргазбуд" свідоцтва про право власності дала можливість відповідачу-1 безпідставно зареєструвати право власності на майно, яке було і є на даний час власністю позивача, колегія судів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, що в даному випадку вимоги Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України щодо визнання свідоцтва про право власності недійсним відповідають способам захисту цивільних прав та інтересів, передбаченим ст.16 Цивільного кодексу України, і саме у такий спосіб порушене право власності позивача на спірне майно може бути захищено з метою відновлення становища, яке існувало до порушення права.

Поряд з цим, суди попередніх інстанцій встановили, що зазначене свідоцтво про право власності відповідача-1 на спірні нежилі приміщення видано на підставі п. 2 розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 30.12.2004 № 4851, яким визначено АТФ "Укргазбуд" в установленому порядку оформити свідоцтво про право власності на зазначений в п. 1 цього розпорядження об'єкт, а п. 3 - оформити ОМБТІ і РОН технічний паспорт на зазначений в п. 1 розпорядження об'єкт та провести реєстрацію свідоцтва про право власності, зі змінами внесеними розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 91 від 19.01.2005.

Оспорюване розпорядження за своєю суттю є ненормативним актом, який передбачає конкретний припис до юридичної особи (в даному випадку до відповідача-1), застосовується одноразово і після реалізації вичерпує свою дію.

Таким чином, вважаючи, що скасування такого акта не породжує правових наслідків і тому обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правомірно відмовив позивачу в задоволенні його позовних вимог, з урахуванням наданих уточнень, в частині визнання недійсними п.п. 2 та 3 розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 30.12.2004 № 4851 зі змінами, внесеними до нього розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 19.01.2005 № 91.

Згідно з ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішень господарських судів у даній справі, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення його прав і неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновки судів попередніх інстанцій.

Керуючись ст. ст. 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 - без змін.

Головуючий суддя Борденюк Є.М.

Судді: Кривда Д.С.

Могил С.К.