Постанова ВГСУ від 08.10.2015 року у справі №921/1485/14-г/14

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2015 року Справа № 921/1485/14-г/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Грека Б.М.- головуючого, Бондар С.В., Кривди Д.С. (доповідача),за участю представників від:позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Рейкарц Почаїв"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 24.06.2015у справі№921/1485/14-г/14 Господарського суду Львівської областіза позовом Державної екологічної інспекції у Тернопільській областідоТовариства з обмеженою відповідальністю "Рейкарц Почаїв"простягнення збитків,ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція у Тернопільській області звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейкарц Почаїв" 18785,11 грн збитків, завданих державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28.01.2015 матеріали справи №921/1485/14-г/14 направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду Львівської області відповідно до ст.17 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.04.2015 (суддя Коссак С.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 (судді: Данко Л.С.- головуючий, Галушко Н.А., Орищин Г.В.), позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейкарц. Почаїв" на користь Державного бюджету України та місцевих бюджетів Почаївської міської ради та Тернопільської обласної ради 18785,11 грн збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, зарахувавши кошти на аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України у Тернопільській області за балансовим рахунком 33114331700318, код бюджету 24062100, інд. код одержувача 37766394 в ГУДКСУ Тернопільської області, МФО 838012, а саме: до спеціального фонду Державного бюджету України 30% стягнутої суми в розмірі 5635,53 грн; до спеціального фонду обласного бюджету Тернопільської обласної ради 20% стягнутої суми в розмірі 3757,02 грн; до спеціального фонду місцевого бюджету Почаївської міської ради 50% стягнутої суми в розмірі 9392,56 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейкарц. Почаїв" на користь Державної екологічної інспекції у Тернопільській області 1827 грн судового збору.

Не погоджуючись з постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на невірне застосування норм матеріального права при обчисленні розміру шкоди: застосування всупереч п.3.7 Методики №639 розрахункового методу для визначення обсягу здійсненого відповідачем викиду замість інструментального методу; застосування всупереч ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" довідкових матеріалів замість нормативного акту - Методики №639 - для розрахунку одного з показників, необхідного для обчислення шкоди; визначення (обчислення) показника, який формула Методики №639 не передбачає.

У відзиві на касаційну скаргу позивач спростовує її доводи і просить у задоволенні скарги відмовити.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь своїх представників в судовому засіданні касаційної інстанції.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 09.04.2014 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області Галицьким С.В у присутності управляючого готелем ОСОБА_7 проведено планову перевірку на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ТОВ "Рейкарц. Почаїв", за результатами якої складено відповідний Акт перевірки.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "Рейкарц. Почаїв" здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу держуправління ОНПС у Тернопільській області, що є порушенням ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Державним інспектором з ОНПС Тернопільської області Галицьким С.В. складено протокол №000411 про адміністративне правопорушення про допущене правопорушення викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу Держуправління ОНПС у Тернопільській області та протокол №000412 про адміністративне правопорушення про порушення правил первинного ведення первинного обліку утворюваних відходів за встановленою формою 1-ВТ, паспортизація відходів ламп не проведена.

Тоді ж Держінспектором Галицьким С.В. винесено постанову №13 від 09.04.2014 про накладення адміністративного стягнення на керуючого ТОВ "Рейкарц. Почаїв" - ОСОБА_7 у вигляді штрафу в розмірі 200 грн за порушення природоохоронного законодавства.

Згідно виданої Кременецьким управлінням з експлуатації газового господарства Об'єднання газових господарств "Тернопільгаз" довідки №81 від 29.04.2014 про об'єми спожитого природного газу ТОВ "Рейкарц. Почаїв" з 01.10.2010 по 01.04.2014 спожило природній газ в кількості 164,115 тис. куб. м.

Посилаючись на те, що відповідач, здійснюючи в процесі своєї господарської діяльності викиди в атмосферне повітря без відповідного на те дозволу, спричинив забруднення атмосферного повітря, Державна екологічна інспекція у Тернопільській області звернулась до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 18785,11 грн збитків, нарахованих за період з 01.10.2010 по 01.04.2014.

Згідно ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання.

Відповідно до ст.33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом.

У відповідності до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

На спірні правовідносини, пов'язані з нарахуванням позивачем збитків, завданих внаслідок наднормативних викидів відповідачем забруднюючих речовин в атмосферне повітря, за період з 01.10.2010 по 01.04.2014, поширюється дія Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 10.12.2008 №639 (далі - Методика №639).

Згідно з п..2.1.2 Методики №639 наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, зокрема, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами (п.2.2 Методики №639).

Так, розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються, зокрема, у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (п.2.7.1 Методики №639).

Згідно з п.4.1 Методики №639 розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1, 2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини. Розмір збитків розраховується за формулою: 3 = mі х 1,1 П х Аі, х Кт х Кзі, де показник mі - це маса і-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно.

Загальний розмір відшкодування збитків розраховується як сума розмірів збитків за наднормативний викид в атмосферне повітря кожної забруднюючої речовини.

В свою чергу, відповідно до п.3.6 Методики №639 розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою №2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

При цьому, пунктом 3.11 Методики №639 передбачено, що час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

З огляду на вміщене в п.3.6 Методики №639 чітке розмежування розрахункових способів визначення маси наднормативних викидів забруднюючих речовин в повітря (за параметрами джерела викиду або за час роботи джерела викидів), касаційна інстанція відхиляє недоречні твердження скаржника про помилкове прийняття судами до уваги наданого позивачем розрахунку розмірів відшкодування збитків в якості належного доказу.

Саме розрахунковий метод контролю при визначенні обсягів наднормативних викидів та розміру завданих державі збитків і був правомірно застосований позивачем.

Правильність висновків судів попередніх інстанцій з цього приводу також випливає з приписів п.3.7 Методики №639, згідно якого розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду (утворення), який здійснюється без дозволу на викиди, визначається за результатами інструментально-лабораторних вимірювань за спеціальною формулою в разі відсутності у відповідній документації суб'єкта господарювання інформації щодо параметрів джерел викидів та/або джерел утворення забруднюючої речовини.

Відтак, позивач цілком обґрунтовано застосував розрахунковий метод визначення маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду за наявних умов необов'язковості застосування інструментально-лабораторного методу.

Вказані висновки попередніх судових інстанцій є такими, що відповідають матеріалам справи та чинному законодавству України.

Відповідно до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, вищенаведених висновків судів попередніх інстанції не спростовують та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки доказів у справі та намагання довести інші обставини, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, в той час як згідно з вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України