ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2015 року Справа № 916/4557/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "АРСЕНАЛ"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 15.04.15у справі№916/4557/14господарського судуОдеської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АРСЕНАЛ"доУправління комунального господарства та будівництва Котовської міської ради

простягнення суми

за участю представників від:позивачане з'явилися, були належно повідомлені,відповідачаКорчовий А.В. (дов. від 14.04.15)

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРСЕНАЛ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення із Управління комунального господарства та будівництва Котовської міської ради 197791,00 грн. боргу за виконані роботи, 117782,50 грн. інфляційних втрат та трьох процентів річних у розмірі 46812,00 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.01.15 (суддя Гуляк Г.І.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.04.15 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Гладишевої Т.Я., суддів: Савицького Я.Ф., Журавльова О.О.), у задоволенні позову відмовлено повністю з підстави недоведення позивачем заявлених вимог.

Не погодившись з рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити, посилаючись на те, що судами взагалі не досліджувався ряд доказів, наданих позивачем.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 10.12.08 між Управлінням комунального господарства та будівництва Котовської міської ради (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арсенал" (підрядник) укладено договір підряду, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт з поточного ремонту, асфальтування і профілювання земельних та щебеневих покрить вулиці та тротуарів міста. Сума дійсного договору є договірною і динамічною та відповідає кошторису - 328211,00 грн. (п.3.2 договору).

Згідно п. 3.1 договору підставою для розрахунків є щомісячний акт приймання виконаних робіт по ремонту і асфальтуванню доріг і тротуарів міста шляхом зовнішнього огляду.

Відповідно до п. 3.3 договору замовник зобов'язаний здійснювати щомісячні розрахунки з підрядником до 15-ого числа наступного місяця пропорційно ціни договору.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що договір є дійсним до 31.12.09. Термін дії договору може бути продовженим на період проведення процедури закупівель для виконання зобов'язань у повному обсязі шляхом укладення додаткової угоди, відповідно до ст. 34 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти".

Суди вказали, що даний договір не був пролонгований при цьому виходили з того, додаткова угода від 30.12.09 укладена до договору № 6 від 10.12.08, в той же час, договір підряду від такої ж дати (від 10.12.08), на який посилається позивач, має номер 1, а не 6. Тому суди дійшли висновку про припинення правовідносин сторін та про недоведеність заборгованості, а відтак, відмовили в позові на цій підставі.

Втім, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки передчасними, з огляду на наступне. Суд не повинен формально підходити до вирішення спору. При прийнятті рішення мають бути встановлені дійсні обставини справи, а рішення має не лише по формі, а й по суті, бути законним. (Помилково вказаний (у додатковій угоду) номер основного договору при тому, що його дата є правильною і в подальшому у тексті додаткової угоди міститься посилання на цей договір підряду №1 від 10.12.08 не утруднюють розуміння правової та зобов'язальної ситуації, що склалася між сторонами, хоча суди стверджують протилежне). Розмиття, вихолощення формою суті є недопустимим, воно замінює собою поняття про мету та дух закону. Це призводить до підміни понять, що підриває основу суспільних відносин, віру суспільства у справедливість суду.

Так, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості виконані роботи за актами КБ-2в, які не були підписані відповідачем з посиланням на те, що вони не можуть бути ні прийняті, ні підписані, з огляду на відсутність коштів на оплату таких послуг (а.с. 17-69). Втім, ці акти взагалі не були ні досліджені ні проаналізовані судами, оскільки в матеріалах справи вони знаходяться у скріпленому стані таким чином, що навіть прочитати їх було неможливо, що виключає можливість надання їм обґрунтованої правової оцінки. Натомість суди зосередилися на детальному аналізі описки, допущеної сторонами при складанні додаткової угоди від 30.12.09, надавши їй більшої ваги, ніж документам, на яких власне і базуються позовні вимоги (актам КБ-2в).

Також поза увагою суду залишилися посилання позивача на те, що факт виконання робіт, визначених у вищевказаних актах за 2009-2010 роки визнаний відповідачем, про що свідчить рішення Котовської міськради від 23.12.09 та Програма благоустрою, упорядкування та санітарного оздоровлення міста Котовська, що опосередковано підтверджує його твердження про те, що неприйняття і не підписання актів виконаних робіт відповідачем є його стратегією ведення ділових взаємовідносин, яка направлена на уникнення обов'язку оплачувати виконані роботи. Втім, дані доводи та докази не були досліджені судами взагалі, вони не прийняті, але і не спростовані, що свідчить про неповноту судового розгляду.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Але на суд с.43 Господарського процесуального кодексу України покладається обов'язок досліджувати докази та надавати їм правову оцінку. Без виконання судом своїх обов'язків, передбачених ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, надання сторонами доказів в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позбавлене правового сенсу.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказаної позиції дотримується також Верховний суд України у своїй постанові від 20.05.14 №64/366-10.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.12 рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.12 також зазначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ст.4-2 Господарського процесуального кодексу України, ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч.1 ст. 111-10 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі та направлення справи на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСЕНАЛ" задовольнити частково, рішення господарського суду Одеської області від 26.01.15 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.04.15 у справі №916/4557/14 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

Д.С. Кривда