ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2015 року Справа № 910/27148/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Кривди Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФірми "Т.М.М." Товариство з обмеженою відповідальністюна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.06.15у справі№910/27148/14господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мега Торг Лтд"доФірми "Т.М.М." Товариство з обмеженою відповідальністютретя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"за участюВідділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києвіпростягнення сумиза участю представників від:позивачане з'явилися, були належно повідомлені,відповідачаСлучак О.О. (дов. від 14.08.14)

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Торг Лтд" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення із Фірми "Т.М.М." Товариство з обмеженою відповідальністю 3% річних в сумі 10477,23 грн. та інфляційних втрат в сумі 36746,97 грн. за період з 14.05.13 по 18.08.14 за невчасне виконання рішення у справі.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.02.15 (суддя Борисенко І.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.15 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Власова Ю.Л., суддів: Хрипуна О.О., Станіка С.Р.), позовні вимоги задоволено повністю. Судові акти обґрунтовані тим, що наявність грошового зобов'язання Відповідача, що виникло за договором фінансового лізингу № 805/04/2007 від 25.04.07 по сплаті лізингових платежів до квітня 2013р. в сумі 275125,46 грн. підтверджується рішенням господарського суду м. Києва від 05.06.13. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України оскільки, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу. Разом з тим, 05.12.13 між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" укладено договір уступки права вимоги, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" передало, а Позивач прийняв на себе право вимоги виконання зобов'язання, яке виникло на підставі договору фінансового лізингу №805/04/2007 від 25.04.07. Проте, спірне грошове зобов'язання Відповідача у розмірі 286354,01 грн. (з листопада 2012 року по квітень 2013 року) було зараховано на рахунок Позивача лише 18.08.14. Отже, Відповідач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми на користь Позивача, оскільки прострочив виконання грошового зобов'язання.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, в позові відмовити. Скарга обґрунтована тим, що відповідач виконав своє грошове зобов'язання не 18.08.14, а 30.05.14.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Києва від 05.06.13 у справі №910/9546/13 з відповідача на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" стягнуто 275125,46 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 9311,16 грн. неустойки, 1862,23 грн. 3 % річних, 55,16 грн. інфляційних втрат, 5732,00 грн. судового збору.

05.12.13 між товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" та позивачем був укладений договір відступлення права вимоги (заміна сторони в зобов'язанні) №222/11-2013, за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" передало, а Позивач прийняв на себе право вимоги виконання зобов'язань, які виникли на підставі договору фінансового лізингу №805/04/2007 від 25.04.07.

Відповідно до п.1.2. договору за цим договором Позивач набув всі права та зобов'язання, які належать товариству з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" по відношенню до Відповідача, а саме, право вимоги від Відповідача належного виконання зобов'язань за договором лізингу, в тому числі оплати лізингових платежів, пені, штрафів, викупної вартості, інших платежів, що належать до сплати на підставі умов договору лізингу та законодавства України.

30.05.14 з рахунка Відповідача здійснено перерахування грошових коштів на рахунок ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві з призначенням платежу "примусове списання коштів на підставі ст.1071 ЦК України та у відповідності до ст.5, 28, 41, 52 ЗУ "Про виконавче провадження" згідно наказу господарського суду м. Києва №910/16245/13 від 18.04.14, наказу господарського суду м. Києва №910/9546/13 від 12.05.14, наказу господарського суду м. Києва №910/8843/13 від 10.02.14, наказу господарського суду м. Києва №910/9555/13 від 12.03.14".

Втім, ДВС перерахувало позивачу належні кошти лише 18.08.14.

Задовольняючи позов, суди вказали на те, що відповідач зобов'язаний сплатити 3% річних та інфляційних за період з 14.05.13 по 18.08.14 (фактичне перерахування ДВС коштів).

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує висновки судів лише частково та вважає, що відповідач повинен сплатити інфляційні та 3% річних лише за період, коли зобов'язання не виконував саме він, а не відділ ДВС.

Так, згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

А відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Сплата 30.05.14 заборгованості на рахунок ДВС в порядку виконавчого провадження є належним виконанням з боку відповідача. При цьому він не може нести відповідальність за дії ДВС по утриманню грошових коштів, належних стягувачам (зокрема, позивачу), оскільки час сплати коштів цією державною установою не залежить від вольових дій саме відповідача. Тому покладення на нього фінансової відповідальності за невиконання зобов'язання після 30.05.14 є неправомірним.

Тому судові акти слід змінити та стягнути з відповідача суму інфляційних та 3% річних лише за період з 14.05.13 по 30.05.14. (Розрахунки відповідача, наведені у касаційній скарзі, не приймаються до уваги, оскільки вони зроблені за невірний період - з 16.04.14 по 30.05.14, тоді, як початковою датою, відповідно до позовної заяви є 14.05.13, так як при винесенні рішення №910/9546/13 розрахунок судом здійснений по 13.05.13). При цьому, виходячи з принципу процесуальної економії, суд касаційної інстанції вважає за можливе провести власні розрахунки та змінити судові акти, не направляючи справу на новий розгляд до суду

Провівши власні розрахунки, Вищий господарський суд України встановив, що виходячи із суми заборгованості 275125,46 грн. сума 3% річних за період з 14.05.13 по 30.05.14 складає 8615,57 грн., а сума інфляційних за цей період складає 29987,0 грн.

Таким чином, рішення та постанова підлягають зміні, а вищевказані суми - стягненню з відповідача на користь позивача. У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно сумі задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1494,40 грн., а не 1827 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фірми "Т.М.М." Товариство з обмеженою відповідальністю задовольнити частково, рішення господарського суду міста Києва від 03.02.15 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.15 у справі №910/27148/14 змінити, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Фірми "Т.М.М."- Товариства з обмеженою відповідальністю (03146, м.Київ, вул.Чаадаєва, 2-Б; ідентифікаційний код 14073675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Торг Лтд" (01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, 22/8, офіс 402, ідентифікаційний код 38952030) 3% річних у розмірі 8615 (вісім тисяч шістсот п'ятнадцять) грн. 57 коп. та інфляційні втрати у сумі 29987 (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят сім) грн., а також судовий збір у розмірі 1494 (одну тисячу чотириста дев'яносто чотири) грн., 40 коп. В решті позову відмовити."

Доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

Д.С. Кривда