ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2015 року Справа № 909/380/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Коробенка Г.П.,

суддів Прокопанич Г.К., Шаргала В.І.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2015

у справі №909/380/14 Господарського суду Івано-Франківської області

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Перегінська селищна рада

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 0,0794 га, яка розташована за адресою, АДРЕСА_1, смт. Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області шляхом демонтажу огорожі,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 0,0794 га, яка розташована за адресою, АДРЕСА_1, смт. Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області шляхом демонтажу огорожі.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.07.2014 (суддя Гриняк Б.П.) позов задоволено, зобов'язано Фізичну особу підприємця ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,0794 га, яка розташована за адресою: Івано-Франківська область, Рожнятівський район, смт. Перегінське, АДРЕСА_1, цільове призначення земельної ділянки - для встановлення та обслуговування торгового павільйону, кадастровий номер НОМЕР_1, яка належить на праві приватної власності Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, шляхом демонтажу огорожі в частині, яка накладається на земельну ділянку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Судове рішення мотивоване тим, що будівельними нормами заборонено огороджувати магазини, торгові центри та торгові точки, а на земельних ділянках обох сторін у справі розміщені торговельні об'єкти.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 (судді: Скрипчук О.С., Дубник О.П., Матущак О.І.) зазначене судове рішення скасоване, в позові відмовлено. Постанова мотивована тим що позивач та відповідач є власниками суміжних земельних ділянок, встановлена відповідачем огорожа розташована на межі земельної ділянки, яка належить відповідачеві.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що апеляційний господарський суд неправомірно врахував висновки експертизи, яка проведена з порушенням законодавства.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

01.03.1999 між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу магазину "Господарські товари №16", що знаходиться у смт. Перегінське площею 158,8 кв. м.

Пізніше, 06.12.1999 між Перегінською селищною радою (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, що знаходиться у АДРЕСА_2. Згідно даного договору продавець продав, а покупець купив земельну ділянку розміром 287 кв. м., що знаходиться у віданні Перегінської селищної ради, для будівництва та обслуговування кафе.

В подальшому, 01.11.2000 Перегінською селищною радою на підставі рішення сесії від 12.09.1999, було видано підприємцю ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,0287 га., що знаходиться на території смт. Перегінське для будівництва та обслуговування кафе.

08.11.2004 Перегінською селищною радою було видано ОСОБА_1 (позивачу у справі) державний акт серія НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку що знаходиться по АДРЕСА_3 смт. Перегінське, Рожнятівського району Івано-Франківської області, площею 0,0794 га. для розміщення і обслуговування кафе.

Вищезазначені земельні ділянки є суміжними.

У 2013 році відповідачем встановлено огорожу, яка розмежовує земельні ділянки сторін, що стало причиною виникнення спору між сторонами у справі.

Судом апеляційної інстанції ухвалою від 07.10.2014 призначено земельно-технічну експертизу з метою вирішення питань щодо накладення вказаних земельних ділянок одна на одну та місця розміщення огорожі.

У висновку №4015 від 03.03.2015 Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, зазначено, що по результатах дослідження встановлено факт накладення частини земельної ділянки ОСОБА_1 (державний акт серія НОМЕР_3 08.11.2004) на частину земельної ділянки підприємця ОСОБА_2 (державний акт серії НОМЕР_4 від 01.11.2000), що виражається у їх перетині (див. заштрихована частина додатку №1 таблиці №1 до висновку). По даних проведеного накладення було встановлено, що спірна огорожа яка розмежовує земельну ділянку ОСОБА_1 та земельну ділянку ФОП ОСОБА_2 фактично розташована по межі земельної ділянки ФОП ОСОБА_2, що відповідає межі державного акту серії НОМЕР_5 від 01.11.2000.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 1 ст. 153 Земельного кодексу України. встановлено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Частиною 1 ст. 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Апеляційним господарським судом встановлено, що огорожа встановлена відповідачем на межі його земельної ділянки, тому з урахуванням норм наведеного законодавства, апеляційний господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позову.

Щодо посилань касаційної скарги на те, що апеляційним господарським судом були враховані висновки вищезазначеної експертизи, то з приписів ст. 42 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що висновок експерта є одним із доказів у справі, який оцінюється судом за правилами ст.43 цього Кодексу.

За приписами ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлено межі перегляду справи в касаційній інстанції, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Тому доводи касаційної скарги, які потребують додаткового дослідження або переоцінки доказів у справі, до уваги не приймаються.

Касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскарженій постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 у справі №909/380/14 - без змін.

Головуючий суддя Коробенко Г.П. Судді Прокопанич Г.К. Шаргало В.І.