ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2015 року Справа № 908/577/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 23.06.15у справі№908/577/15-ггосподарського судуЗапорізької областіза позовомТовариства з обмеженою вiдповiдальнiстю "Райффайзен Лізинг Аваль"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком"провитребування майна з чужого незаконного володінняза участю представників від:позивачаСтуденніков Д.М. (дов. від 23.12.14)відповідачане з'явилися, були належно повідомлені,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю "Райффайзен Лiзинг Аваль" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про витребування із незаконного володіння Товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю "Шляхове будівництво "Альтком" майна, саме: каток ґрунтовий 3520 фірми НАММ з кабіною, системою опалення, системою зовнішнього освітлення, проблисковим маячком, серійний номер Н1760386.

Рішенням господарського суду Запорiзької області від 10.04.15 (суддя Науменко А.О.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.06.15 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Черноти Л.Ф., суддів: Бойченко К.І.,

Стойки О.В.), позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Не погоджуючись із судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Скарга обґрунтована тим, що на час розгляду даної справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" було подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГ-СТРОЙКОМПАНІЯ" про витребування майна, яке є предметом лізингу за договором фінансового лізингу №L400-03/07 вiд 22.03.07 (каток ґрунтовий 3520 НТ фірми НАММ, з кабіною, системою опалення, системою зовнішнього освітлення, проблисковим маячком, серійний номер Н1760386) з незаконного володіння і передання його у володіння Товариству з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком".

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 22.03.07 між Товариством з обмеженою вiдповiдальнiстю "Райффайзен Лiзинг Аваль" ("Лiзингодавець") та Товариством з обмеженою вiдповiдальнiстю "Шляхове будівництво "Альтком" ("Лiзиногоодержувач"), укладений Договір ФІНАНСОВОГО ЛІЗИНГУ (ОРЕНДИ) №L400-03/07 ("Договір"), згідно п.1.1 якого Лiзингодавець зобов'язується придбати у свою власність i передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у володіння та користування протягом усього строку лiзингу за плату (лiзинговi платежi) майно ("Предмет лiзингу"), а Лiзингоодержувач зобов'язується прийняти Предмет лiзингу та сплачувати лiзинговi платежi на умовах цього договору.

Строк лiзингу складається з перiодiв лізингу, зазначених в графіку платежів (додаток №1 до договору) та не може бути менше одного року (п.1.2 договору).

На виконання умов договору № L400-03/07, позивач (лізингодавець) придбав предмет лізингу за договором купівлі-продажу та передав у тимчасове володіння та користування відповідачу (лізингоодержувачу), що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі предмета лізингу від 31.08.07. Дана обставина сторонами не заперечується.

Строк лізингу за договором № L400-03/07 скінчився у жовтні 2012 р. Зазначений строк був встановлений сторонами в п.1.2 договору та графіку - додатку №1 до договору № L400-03/07. Доказів виконання вказаного зобов'язання, щодо повернення майна, відповідачем не надано. На підставі вищевикладеного судами задоволені позовні вимоги лізингодавця про витребування спірного майна від лізингоодержувача.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати висновки судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором фінансового лізингу. Положеннями ст. 292 ГК України встановлено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг", фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. Згідно п. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу, повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором, згідно до п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг".

За таких обставин судами правомірно задоволено позов та витребувано предмет лізингу у відповідача. Доводи відповідача про неможливість фізичної передачі майна, на які він посилається у касаційній скарзі, можуть бути підставою для зміни способу та порядку виконання рішення в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, а не для відмови в позові.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.06.15 у справі №908/577/15-г залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

ОСОБА_3