ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2015 року Справа № 908/156/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Костенко Т.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача, відповідача: не з'явились, повідомлені належно,

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Ітера"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 23.06.15 у справі№908/156/15-г Господарського суду Запорізької області за позовомКомунального підприємства "Центр досугу "Промінь" Енергодарської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Ітера"пророзірвання договоруРозпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 06.10.15 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Костенко Т.Ф.

Комунальне підприємство "Центр досугу "Промінь" Енергодарської міської ради звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Ітера" про розірвання договору оренди №24-10 від 26.10.10, укладеного між сторонами у справі. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на несплату відповідачем орендної плати за спірним договором та наявність у останнього заборгованості з орендної плати станом на 23.12.14 в розмірі 5825,19 грн. Він також зазначав, що відповідач без отримання дозволів орендодавця і органу містобудування та архітектури міської ради виконав будівельні роботи з реконструкції орендованого приміщення. Внаслідок такого незаконного перепланування загальна площа нежитлового приміщення була зменшена на 1,8 м2. Наведене, на думку позивача, свідчить про істотне порушення відповідачем умов договору оренди та є підставою для його розірвання. Позов обґрунтований приписами статей 525, 526, 530, 629, частини 2 статті 651, 773 Цивільного кодексу України, статей 175, 291 Господарського кодексу України, статей 18, 23, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.04.15 (суддя Корсун В.Л., Алейникова Т.Г., Соловйов В.М.) у позові відмовлено. Суд визнав недоведеним позивачем факт порушення відповідачем умов спірного договору оренди в частині сплати орендних платежів та дійшов висновку про те, що роботи з реконструкції об'єкта оренди були здійснені за згодою орендодавця, що підтверджується актом обстеження приміщення від 07.06.11.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.06.15 (судді: Попков Д.О., Зубченко І.В., Радіонова О.О.) рішення господарського суду першої інстанції скасовано. Прийнято нове рішення, яким розірвано договір оренди №24-10 від 26.10.10, укладений між сторонами у справі. Апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання спірного договору у зв'язку з істотним порушенням відповідачем його умов в частині своєчасного внесення орендних платежів та при цьому виходив з приписів частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія-Ітера" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову у справі, а рішення залишити в силі. Скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 651, 762, 773 Цивільного кодексу України, статей 42 - 44, 22 Господарського процесуального кодексу України. Він наголошує на тому, що його не було повідомлено належним чином про час і місце розгляду справи апеляційним господарським судом; що ухвала про порушення апеляційного провадження судом була ним отримана лише 06.07.15, тобто вже після розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Скаржник також зазначає, що не одержував копії апеляційної скарги позивача. Товариство не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для розірвання спірного договору та вказує, що ним не було допущено істотного порушення умов договору у розумінні статі 651 Цивільного кодексу України та нанесення значної шкоди орендодавцеві. Він зазначає, що стягнута за судовим рішенням у справі №908/6329/14 Господарського суду Запорізької області орендна плата у сумі 5825,19 грн. є меншою за розмір двомісячної орендної плати; що затримки у внесенні орендних платежів становили не більше місяця. Крім того, скаржник посилається на те, що він у січні, березні, липні 2013 року не мав можливості використовувати об'єкт оренди через обставини, за які він не відповідає, між тим вносив орендну плату; що ним були за згодою орендодавця здійснені невід'ємні поліпшення орендованого майна на загальну суму 323571,61 грн.; що спірним договором (підпункт "е" пункту 5.2) передбачено можливість зарахування в рахунок орендної плати вартості здійснених витрат на покращення орендованого майна.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм чинного законодавства, колегія суддів відзначає наступне.

Суди установили, що 26.10.10 між Енергодарською міською радою Запорізької області в особі Комунального підприємства "Центр досугу "Промінь" Енергодарської міської ради - орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія-Ітера" - орендарем був укладений договір оренди №24-10 (із змінами і доповненнями). За цим договором орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти у тимчасове володіння та користування нежитлове приміщення №158, загальною площею 157,5 м2, розташоване за адресою: м. Енергодар, просп. Енергетиків, буд. №14, коте знаходиться на балансі Комунального підприємства "Центр досугу "Промінь" Енергодарської міської ради. Відповідно до пункту 1.4 договору орендар використовує орендоване майно для розміщення магазину та офісу. Пунктами 3.1, 3.2 договору сторони обумовили, що орендна плата за оренду комунального майна визначається за Методикою розрахунку плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Енергодар, затвердженої рішенням Енергодарської міської ради від 27.06.07 №10, на момент розрахунку складає 27426,75 грн. на рік без ПДВ і 2285,57 грн. без ПДВ за перший місяць оренди. Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Орендар зобов'язується сплачувати орендну плату не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця. Строк дії договору оренди складає 10 років з моменту його підписання (пункт 2.2). Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Комунального підприємства "Центр досугу "Промінь" Енергодарської міської ради заявлена до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Ітера" про розірвання договору оренди №24-10 від 26.10.10, укладеного між сторонами у справі. Як на підставу позову позивач посилався на несплату відповідачем орендної плати за спірним договором та проведення реконструкції орендованого майна без його згоди, що, з огляду на приписи частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, позивач вважав підставою для розірвання договору оренди у судовому порядку. Ухвалюючи рішення у справі господарський суд першої інстанції, дійшов висновку про необґрунтованість позову. Скасовуючи рішення суду, апеляційний господарський суд дійшов протилежного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що несплата орендної плати відповідачем свідчить про істотність порушення умов договору та є достатньою підставою, у розумінні приписів частини 2 статі 652 Цивільного кодексу України, для його розірвання. Проте такі висновки суду апеляційної інстанції визнаються передчасними. Відповідно до приписів статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. На відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває у комунальній власності, поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Згідно з частиною третьою статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Разом з тим, згідно з частиною третьою статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань. При цьому вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України. Статтею 783 Цивільного кодексу України унормовано, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача. При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, котрі є загальними для розірвання договору, та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом. За приписами цієї норми однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 Цивільного кодексу України). Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Відтак встановленню підлягає не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, котра може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Проте, наведене не було враховано судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови у справі; суд не дослідив питання істотності порушення відповідачем умов спірного договору оренди у розумінні зазначених приписів, те наскільки орендодавець позбавився того, на що він розраховував при укладанні договору; не було з'ясовано судом і період, за який не вносилася відповідачем орендна плата. Статтею 782 Цивільного кодексу України (якою передбачено спеціальний спосіб розірвання договору найму на вимогу наймодавця) унормовано, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю упродовж трьох місяців підряд. Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. Разом з цим, за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Тобто, метою апеляційного суду є розгляд справи повторно. В силу приписів статті 105 названого Кодексу за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, у якій мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією; доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази; мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів. Проте, ухвалюючи постанову у справі, суд апеляційної інстанції вимог вказаних норм не виконав, не з'ясував усіх необхідних для вирішення спору обставин, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам і доводам сторін, та помилково застосував до спірних правовідносин приписи частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, котра регулює зовсім інші підстави зміни або розірвання договору (істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору), та яка позивачем не заявлялася в якості підстави позову. Суд апеляційної інстанції не перевірив у повному обсязі доводи відповідача про те, що ним не було допущено істотного порушення умов договору у розумінні статі 651 Цивільного кодексу України та ненанесено значної шкоди орендодавцеві; що затримки у внесенні орендних платежів становили не більше місяця; що реконструкція об'єкта оренди була проведена за згодою орендодавця, а відтак відсутні обставини наведені позивачем у позові в якості підстав для розірвання спірного договору оренди. Втім, вказані доводи, як того вимагають приписи статті 43 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірені не були. Не були досліджені у повному обсязі і доводи позивача, які він наводив при розгляді спору. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. Відтак, постанова у справі підлягає скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду, а касаційна скарга задовольняється частково.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.06.15 у справі №908/156/15-г скасувати. Справу скерувати на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Ітера" задовольнити частково.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Т.Костенко