ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2015 року Справа № 908/1354/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 08.07.15у справі№908/1354/15-ггосподарського судуЗапорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інкор і Ко"простягнення сумиза участю представників від:позивачаСіндряков О.В. (дов. від 18.04.14)відповідачане з'явилися, були належно повідомлені,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інкор і Ко" 16 288,77 грн., з яких: 12 722,35 грн. пені, 927,15 грн. інфляційних нарахувань, 2639,27 грн. - 3% річних, за неналежне виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.12 №13/2398-ТЕ/1071-6.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.04.15 у справі №908/1354/15-г (суддя Науменко А.О.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.07.15 (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Татенко В.М., судді: Колядко Т.М., Скакун О.А.) позов задоволений частково: стягнуто пеню на суму 6 245,69 грн., 3% річних на суму 2 589,62 грн., інфляційні на суму 924,90 грн. У решті позову відмовлено. При цьому судами на 50% зменшено належну до стягнення пеню з посиланням на скрутний фінансовий стан відповідача.

Не погоджуючись із судовими актами частині відмови у стягненні пені в сумі 6 245,69 грн., позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати в оскаржуваній частині, позов задовольнити повністю. Свої доводи скаржник обґрунтовує прийняттям зазначених актів з порушенням норм матеріального права (ст.233 ГК України, ст.ст.549-552 ЦК України) та процесуального права (ст.ст.42, 43, 83-84 ГПК України). В решті судові акти не оскаржуються, суми 3% річних, інфляційних та пені не заперечуються, визнаються такими, що визначені вірно, а тому в частині задоволення позову судові акти Вищим господарським судом України не перевіряються та підлягають залишенню без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 28.12.12 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інкор і Ко" (покупець/відповідач) укладено договір купівлі - продажу природного газу №13/2398-ТЕ/1071-6.

На виконання умов договору позивачем протягом 2013-го року відповідачу надано передбачені договором об'єми газу, за який відповідач розрахувався, але несвоєчасно. За прострочку відповідачем оплати газу, позивач нарахував йому до стягнення на підставі п.7.2 договору 12 722,35 грн. пені, 927,15 грн. інфляційних нарахувань, 2 639,27 грн. - 3% річних на загальну суму 16 288,77 грн.

Судами вищевказані фінансові нарахування визнані обґрунтованими, 3% та інфляційні стягнуті повністю, а пеня, хоч і визнана правомірно нарахованою, але її зменшено на 50% (тобто з 12 722,35 грн. до 6 245,69 грн.). Судові акти оскаржуються лише в частині зменшення пені (та відповідно, відмови у стягненні 6 245,69 грн.), у решті судові акти не оскаржуються, а тому не є предметом перегляду у суді касаційної інстанції.

Зменшуючи пеню, належну до стягнення, суди виходили з того, що відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі, до того ж відповідач, перебуваючи у взаємовідносинах із суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність в енергетичній галузі, не має можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, що тягне за собою неналежне виконання зобов'язання за договором.

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує правову позицію судів з огляду на наступне. Цивільним кодексом України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст.546). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ч.2 ст.551 Кодексу). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 Кодексу).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509 та ч.ч.1-2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. У даному випадку судами правомірно враховано незначний розмір неустойки (предметом оскарження є сума 6 245,69 грн.), факт повної оплати товару відповідачем самостійно до моменту подання позову, скрутний фінансовий стан відповідача та господарські правовідносини ТОВ "НВО "Інкор і Ко" з іншими суб'єктами господарювання в енергетичній галузі, через які у відповідача виникають труднощі перед позивачем за вчасний розрахунок по поставці, оскільки він не має можливості самостійно впливати на своєчасність проплати за природний газ з боку третіх осіб. Тому судові акти підлягають залишенню без змін, а скарга - без задоволення.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.07.15 у справі №908/1354/15 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

Д. С. Кривда