ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2015 року Справа № 914/105/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Кузьменко М.В. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (далі - Компанія) ,

на рішення господарського суду Львівської області від 23.03.2015

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.05.2015

зі справи № 914/105/15

за позовом Компанії

до товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія - Тепловодосервіс", с. Старичі Яворівського району Львівської області (далі - Товариство),

про стягнення 490 955, 82 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Сіндрякова О.В.,

відповідача - Гелемея Ю.М.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення коштів у сумі 490 955,82 грн., з яких: 346 412,50 грн. основного боргу; 47 884,40 грн. пені; 17 364,98 грн. - 3 % річних; 79 293,94 грн. "інфляційних нарахувань".

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.03.2015 (суддя Сухович Ю.О.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 (колегія суддів у складі: Костів Т.С. - головуючий, Марко Р.І. і Кордюк Г.Т.): позов задоволено частково; з Товариства стягнуто на користь Компанії: 33 238,46 грн. пені; 17 309,22 грн. - 3% річних; "інфляційні нарахування" у сумі 79 293,94 грн. та 2 881,73 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Компанія просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи скасувати в частині зменшення суми пені на 14 365,32 грн. і прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Товариства на користь Компанії відповідну суму пені, а в іншій частині зазначені рішення і постанову залишити без змін, відшкодувавши Компанії за рахунок Товариства судові витрати. Скаргу мотивовано прийняттям судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права, в тому числі статей 526, 530, 550, 551, 617, 625, 629, 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 173, 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 42, 22, 43, 83, 84, 11128 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

28.12.2012 Компанією (як продавцем) та Товариством (як покупцем) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/2844-БО-21 (далі - Договір), відповідно до якого:

- продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України Компанією, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (пункт 1.1);

- газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (пункт 1.2);

- продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 128,5 тис.куб.м (пункт 2.1);

- не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість; продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаному уповноваженим представником та скріпленому печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання; акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункт 3.4);

- ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ (пункт 5.1);

- оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1).

19.08.2013 Компанією та Товариством укладено додаткову угоду № 1 до Договору, якою сторони погодили зміни в частині предмета Договору, кількості та якості газу, строку дії договору.

01.11.2013 Компанією та Товариством укладено додаткову угоду № 2 до Договору, якою сторони домовилися викласти пункт 4.1 статті 4 "Порядок обліку газу" у новій редакції.

На виконання умов Договору позивачем передано природний газ на загальну суму 919 412,50 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі.

Відповідач здійснив оплату за газ частково, станом на 27.11.2014 сума заборгованості складала 346 412,50 грн. Однак сума основного боргу повністю була сплачена відповідачем 29.12.2014, тобто до звернення позивача з позовом до суду, тому суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову в частині стягнення основного боргу в сумі 346 412,50 грн.

Відповідачем порушені строки виконання зобов'язання.

Суди попередніх інстанцій (згідно із здійсненим судом перерахунком) дійшли висновку, що вимоги про стягнення з відповідача 17 309,22 грн. - 3% річних та "інфляційних втрат" у сумі 79 293,94 грн. є обґрунтованими.

Відповідно до пункту 7.2 Договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 Договору останній у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Вимога про стягнення з відповідача пені (згідно із здійсненим судом перерахунком) є обґрунтованою в сумі 47 483,51 грн.

Зменшуючи розмір пені на 30%, суди попередніх інстанцій врахували те, що Товариство є: виробником послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води на території с. Старичі, забезпечує населення та військову частину разом із Центром забезпечення навчального процесу Збройних сил України; виробником послуг з постачання теплової енергії СЗШ I-III ступенів смт Івано-Франкове, смт Шкло, с. Старичі, с. Любині, с. Бердихів, поліклінічного відділення Яворівської центральної районної лікарні та Івано-Франківської районної лікарні № 2;

Відповідно до поданої відповідачем довідки від 17.02.2015 у нього існує значна дебіторська заборгованість бюджетних установ, а саме відділу освіти Яворівської ОДА, Яворівської КЕЧ району, Старичівської сільської ради, Новояворівської центральної районної лікарні, Івано-Франківської районної лікарні № 2; крім того, незадовільний фінансовий стан Товариства підтверджується його балансом на 30.09.2014.

З урахуванням викладеного суди вважали за можливе зменшити розмір пені на 30 % та стягнути з Товариства пеню в сумі 33 238,46 грн.

Причиною подання касаційної скарги стало питання про наявність або відсутність підстав для зменшення господарським судом заявленої до стягнення суми пені. В іншій частині судові рішення попередніх судових інстанцій, прийняті по суті даної справи, не оскаржуються жодною із сторін.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Попередні судові інстанції з огляду на встановлені ними фактичні обставини справи, врахувавши: факт погашення відповідачем заборгованості з оплати отриманого від позивача природного газу та забезпечення 100 % оплати; тяжкий фінансовий стан Товариства; важливість збереження господарської діяльності відповідача, - дійшли не спростовуваного доводами касаційної скарги висновку як про обґрунтованість позовних вимог, так і про можливість і допустимість зменшення заявленої до стягнення суми пені.

Посилання позивача на судову практику щодо стягнення заборгованості Компанії без зменшення пені є безпідставними, оскільки відповідно до статті 83 ГПК України таке зменшення є правом суду, яким останній скористався на підставі об'єктивного та всебічного аналізу всіх поданих сторонами доказів.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

Водночас оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, яка згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування судових рішень в їх оскаржуваній частині не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119,11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 23.03.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 зі справи № 914/105/15 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя М. Кузьменко

Суддя В. Палій