ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2015 року Справа № 910/3306/15-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого, Самусенко С.С. - доповідача,Татькова В.І.,
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Експобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний Банк "Експобанк" Волощука Ігоря Григоровича на рішення та постанову господарського суду міста Києва від 15 квітня 2015 року Київського апеляційного господарського суду від 09 липня 2015 рокуу справі№ 910/3306/15-ггосподарського судуміста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Експобанк"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Прайм Кепітал Груп", 2. Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк"про визнання недійсним нікчемного правочину та витребування майна з чужого незаконного володіння за участю представників:від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2:Смелянський Р.І., Салазський О.С., Агафонов А.В.
ВСТАНОВИВ:
ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" звернулося до господарського суду із позовом до ТОВ "Факторингова компанія "Прайм Кепітал Груп" та ПАТ "Діамантбанк" про визнання недійсним нікчемного правочину - договору іпотеки №1007/14-1-7 від 21.08.2014, витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності на нежилі приміщення, що є предметом іпотеки.
Позов мотивовано нікчемністю оспорюваного договору іпотеки, зокрема, з підстав, встановлених ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" для нікчемності вчинених банком правочинів до введення тимчасової адміністрації.
Позивачем було заявлено клопотання про вихід за межі позовних вимог у порядку ст. 83 ГПК України та визнання недійсним кредитного договору № 1007/14-1 від 11.07.2014.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.04.2015 (суддя Сташків Р.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 (судді: Шапран В.В. - головуючий, Андрієнко В.В., Буравльов С.І.), в задоволені позову відмовлено повністю за недоведеністю.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів ПАТ "КБ "Експобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Експобанк" Волощука Ігоря Григоровича звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.
Скаржник, зокрема, стверджує, що для правовідносин під час тимчасової адміністрації чи ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду, пріоритетними є норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Суди неправильно застосували норми ст.ст. 37, 38 Закону України "Про іпотеку", оскільки вони суперечать ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та не застосовуються до банку, в якому здійснюється процедура тимчасової адміністрації.
На думку скаржника договір іпотеки від 21.08.2014 укладено на умовах, гірших за звичайні, оскільки майно передано в іпотеку за вартістю, яка значно нижча від звичайних цін, та відрізняється більш ніж на 20 % від звичайної ціни на такі об`єкти нерухомого майна. Також скаржник вважає, що за договором іпотеки АТ "КБ "Експобанк" відмовився від власних майнових вимог як на об`єкт іпотеки в цілому, так і на різницю від суми між узгодженою та реальною вартістю предмета іпотеки.
Скаржник стверджує, що суд мав визнати недійсним кредитний договір №1007/14-1 від 11.07.2014, оскільки згідно вказаного договору банк взяв на себе зобов`язання по отриманню грошових коштів, які мали надійти від ПАТ "Діамантбанк" не через кореспондентський рахунок, відкритий в НБУ, що призвело до неможливості виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами та неплатоспроможності. Вказана обставина сприяла створенню штучного боргу АТ "КБ "Експобанк" перед ПАТ "Діамантбанк" та виведенню одночасно 07.11.2014 через кореспондентський рахунок №16007100114, відкритий в ПАТ "Діамантбанк", активів АТ "КБ "Експобанк" на рахунки ПАТ "Діамантбанк" в розмірі 330870000 грн.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.08.2015 касаційну скаргу у справі № 910/3306/15-г прийнято до провадження.
У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Діамантбанк" стверджує про відсутність підстав вважати спірний договір нікчемним, зазначає, що скаржник помилково застосовує норми ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до спірних правовідносин. Відповідач-2 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення у даній справі без змін.
ТОВ "ФК "Прайм Кепітал Груп" у відзиві на касаційну скаргу вважає її доводи необгрунтованими та просить відмовити скаржнику в задоволенні скарги.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.07.2014 між ПАТ "Діамантбанк" як кредитодавцем та ПАТ "КБ "Експобанк" як позичальником укладено кредитний договір №1007/14-1 від 11.07.2014, на виконання якого ПАТ "КБ "Експобанк" отримало від ПАТ "Діамантбанк" в користування міжбанківський кредит в розмірі 78 475 868 грн. з терміном повернення до 08.09.2014.
В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ПАТ "Діамантбанк" як іпотекодержателем та ПАТ "КБ "Експобанк" як іпотекодавцем укладено договір іпотеки №1007/14-1-7 від 21.08.2014 і передано в іпотеку визначене ним нерухоме майно, зокрема, нежилі приміщення загальною площею 350,4 кв. м із узгодженою у цьому договорі вартістю майна в розмірі 4 985 992 грн.
Згідно із договором про відступлення права вимоги №1/10092014 від 10.09.2014 ПАТ "Діамантбанк" відступлено ТОВ "ФК "Прайм Кепітал Груп" право вимоги за кредитним договором.
23.09.2014 між ПАТ "Діамантбанк" та ТОВ "ФК "Прайм Кепітал Груп" укладено також договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки.
Пізніше, а саме 25.09.2014 на підставі постанови Правління НБУ від 24.09.2014 №597 "Про віднесення ПАТ "КБ "Експобанк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення, згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 25.09.2014 по 25.12.2014 та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в банк. У подальшому тимчасову адміністрацію у банку продовжено строком до 24.01.2015 включно.
26.01.2015 виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення №15 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Експобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" і уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку призначено Волощука І.Г. строком на 1 рік з 26.01.2015 по 25.01.2016 включно.
Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про визнання недійсним нікчемного правочину - договору іпотеки №1007/14-1-7 від 21.08.2014, витребування із чужого незаконного володіння предмета іпотеки та визнання права власності на предмет іпотеки.
Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Як роз`яснено в п.2.5.2 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак, це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.
В ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено підстави, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.
Господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність ознак нікчемності та недійсності спірного правочину з підстав, на які посилається позивач.
Так позивач посилається на п.1 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як на підставу нікчемності оспорюваного правочину та вважає, що уклавши договір іпотеки на визначених ним умовах він відмовився від власних майнових вимог як на об`єкт іпотеки в цілому, так і на різницю між узгодженою та реальною вартістю предмета іпотеки.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
З аналізу положень Закону України "Про іпотеку" випливає, що предмет іпотеки залишається у володінні і користуванні виключно іпотекодавця, а іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.
Тобто, укладаючи договір іпотеки ПАТ "КБ "Експобанк" не відмовлялося від належних йому майнових прав, оскільки нерухоме майно залишалося у користуванні та володінні останнього.
Спірні нежилі приміщення є предметом забезпечення виконання зобов`язань як гарантія можливого неповернення грошових кредитних коштів за кредитним договором з боку ПАТ "КБ "Експобанк".
Таким чином судами правильно відхилено посилання позивача на п.1 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Доводи позивача з посиланням на п.3 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з приводу того, що договір іпотеки укладено позивачем на гірших за звичайні умовах, оскільки майно було надано в іпотеку за вартістю, яка є значно нижча від звичайних цін та відрізняється більш ніж на 20% від звичайної ціни на такі об`єкти нерухомого майна, що діяли на дату укладення договору іпотеки, також обгрунтовано відхилено судами попередніх інстанцій.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.
Вказана норма закону встановлює нікчемність договорів за якими банком відчужується, передається у користування або здійснюється придбання (отримання у користування) чи оплата за роботи/послуги.
З аналізу наведеної вище ст.1 Закону України "Про іпотеку", яка надає визначення поняттю "іпотека", випливає, що за договором іпотеки не здійснюється ані передача (отримання) майна у користування, ані фактичне в момент укладення договору відчуження останнього, ані оплата робіт (послуг).
Таким чином, в цьому випадку в цих іпотечних правовідносинах відсутні ознаки, які є підставою нікчемності правочину відповідно до п.3 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Необґрунтованим є також прирівняння позивачем передачі майна в іпотеку за договором іпотеки із платою за кредит.
Судами встановлено, що платою за отримані кредитні кошти згідно кредитного договору є сплата процентів. Так згідно п.4.1 договору за користування кредитом позичальник зобов`язується сплачувати кредитодавцю фіксовану проценту ставку, розмір якої становить 28% річних, що повністю відповідає положенням ст.ст.1048, 1054 Цивільного кодексу України та є платою за отриманий кредит.
Господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що передання в іпотеку нерухомого майна не є оплатою послуг за кредитним договором, тому вартість іпотечного майна не може слугувати підставою для нікчемності договору іпотеки згідно п.3 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Також судами не встановлено підстав для застосування п.7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до спірних правовідносин.
Вартість предмета іпотеки за договором іпотеки була визначена згідно ч.6 ст.5 Закону України "Про іпотеку" за згодою сторін договору, які погодилися на застосування результатів проведеної оцінки предмета іпотеки відповідним суб`єктом оціночної діяльності. При цьому судами враховано положення ч.3 ст.37 Закону України "Про іпотеку".
Посилання позивача на неправомірне зазначення у договорі іпотеки застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом прийняття предмету іпотеки у власність судами відхилено з огляду на норми ст.37 Закону України "Про іпотеку".
Доводи про те, що п.7.1 договору іпотеки суперечить положенням Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" також відхилено судами, так як договір іпотеки не встановлює порядку звернення стягнення на предмет іпотеки в разі введення тимчасової адміністрації в іпотекодавця, а лише містить вказівку, що іпотекодержатель "набуває права" звернути стягнення.
Порядок звернення стягнення на заставне майно банку, в якому введено тимчасову адміністрацію, встановлено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Заборона на використання прямих кореспондентських рахунків не є підставою нікчемності чи недійсності правочину за законом, на що вказують суди.
Твердження позивача про те, що отримання ним кредиту не на кореспондентський рахунок, відкритий в НБУ, зумовило зростання ризиків у діяльності позивача, що стало реальною загрозою невиконання ним своїх зобов`язань перед вкладниками та іншими кредиторами та в подальшому призвело до неплатоспроможності позивача, судами визнано необгрунтованими.
Суди встановили, що позивач не був обмежений у розпорядженні отриманими ним кредитними коштами. Перераховувати чи не перераховувати отримані від відповідача-2 кредитні кошти на кореспондентські рахунки в НБУ було виключно подальшим господарським рішенням позивача, та не впливає на чинність попередньо укладеного кредитного договору.
Крім того, позивачем не доведено, що отримання кредиту спричинило загрозу невиконання позивачем своїх зобов`язань перед вкладниками та іншими кредиторами та в подальшому призвело до неплатоспроможності останнього, оскільки залучення позивачем такого великого кредиту та неповернення його в строк вказує на потребу банку у такому кредиті та свідчить про те, що кредитні кошти було залучено для підтримання ліквідності.
Також встановлено, що ПАТ "КБ "Експобанк" не наведено будь-яких фактичних обставин, які можуть свідчити про наявність підстави нікчемності договору, визначеної п.2 ч.3 ст.38 вказаного Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не надано доказів в обґрунтування своїх доводів.
За ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарські суди попередніх інстанцій з огляду на встановлені обставини справи та норми права дійшли правильного висновку про недоведеність нікчемності, невідповідності вимогам закону, та як наслідок недійсності оспорюваних договору іпотеки та кредитного договору.
Суди дійшли висновку про відсутність підстав для витребовування у відповідача-1 набутого ним на підставі дійсних договорів про відступлення права вимоги за кредитним договором та за договором іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором права власності на предмет іпотеки.
Касаційна інстанція погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування ст.387 ЦК України з урахуванням встановлених обставин у цій справі та задоволення позову в цілому.
Доводи скаржника про порушення судами норм права не знайшли свого підтвердження при касаційному перегляді.
Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ПАТ "Комерційний Банк "Експобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний Банк "Експобанк" Волощука Ігоря Григоровича залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 у справі №910/3306/15-г залишити без змін.
Головуючий суддя І. Плюшко
Судді: С. Самусенко
В. Татьков