ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.03.2015р. у справі №910/22936/13 припинено провадження в частині стягнення 472 444 763,79грн. боргу. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 901 545 789,56грн. боргу. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015р. у справі №910/22936/13 вищезазначене судове рішення змінено. Викладено резолютивну частину рішення в новій редакції, відповідно до якої припинено провадження у справі №910/22936/13 в частині позовних вимог про стягнення 472 444 763,79грн. боргу. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 817 818 526,36грн. основного боргу. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови у стягненні 41 672 330,23грн. – інфляційних втрат, 203 918 194,77грн. – 3% річних та 401 026 931,88грн. – пені та в цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 18.08.2015р. №03-05/1186 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Рогач Л.І., для розгляду касаційної скарги у справі №910/22936/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя – Дроботова Т.Б., судді – Алєєва І.В. (доповідач), Прокопанич Г.К.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.08.2015р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою від 25.08.2015р. Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 07.09.2015р. №03-05/1323 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Рогач Л.І. та тимчасовою непрацездатністю судді Прокопанич Г.К., для розгляду касаційної скарги у справі №910/22936/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя – Дроботова Т.Б., судді – Алєєва І.В. (доповідач), Данилова М.В.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 08.09.2015р. представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги, представник відповідача заперечував проти її задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 28.01.2011р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (правонаступник - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") та Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (правонаступник - Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз") укладений договір поставки природного газу №110101415, відповідно до умов якого позивач зобов’язався передати відповідачу протягом 2011 року природний газ з ресурсів імпортованого природного газу НАК "Нафтогаз України" виключно для забезпечення виробничо-технологічних витрат та власних потреб покупця, а покупець приймає та оплачує газ відповідно до умов договору.

До вищезазначеного договору між сторонами укладались додаткові угоди № №1, 2 від 27.07.2011р., №№ 3, 4 від 31.08.2011р., відповідно до яких вносились зміни та доповнення до договору щодо ціни газу та строку дії договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу протягом січня 2011 року – березня 2013 року природний газ в обсязі 6 071 360,069 тис. м.куб. на загальну суму 21 302 132 218,21грн. (що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу), проте відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу належним чином не виконав.

Апеляційною інстанцією встановлено, що станом на 22.01.2015р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 1 290 263 290,17грн. (що підтверджується актом звірки).

В процесі розгляду даної справи в місцевому господарському суді відповідачем здійснена часткова оплата за договором на загальну суму 472 444 763,79грн. (що підтверджується платіжними дорученнями №№1052, 1053, 1054 від 29.01.2015р. та №2422 від 24.02.2015р.).

Відповідно до п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Отже, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, вірно застосував приписи п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України та припинив провадження у даній справі в частині стягнення 472 444 763,79грн.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційною інстанцією здійснено перерахунок основного боргу та встановлено, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем складає 817 818 526,36грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 135 ГК України власник майна має право одноосібно або спільно з іншими власниками на основі належного йому (їм) майна засновувати господарські організації або здійснювати господарську діяльність в інших організаційно-правових формах господарювання, не заборонених законом, на свій розсуд визначаючи мету і предмет господарської діяльності, структуру утвореного ним суб'єкта господарювання, склад і компетенцію його органів управління, порядок використання майна, інші питання управління діяльністю суб'єкта господарювання, а також приймати рішення про припинення господарської діяльності заснованих ним суб'єктів господарювання відповідно до законодавства.

Власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності - на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Згідно з ч. 3 ст. 142 ГК України порядок використання прибутку (доходу) суб'єкта господарювання визначає власник (власники) або уповноважений ним орган відповідно до законодавства та установчих документів.

Судами першої та апеляційної інстанцій враховано, що відповідно до п 1.2 статут Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", засновником останньої є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", яка створена відповідно до Указу Президента України від 25.02.1998р. №151/98 "Про реформування нафтогазового комплексу України" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 року №747 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Відповідно до п. 9.3 статуту відповідача господарська діяльність компанії здійснюється відповідно до річних планів, які затверджуються засновником.

Апеляційна інстанція зазначила, що позивач, володіючи повним обсягом господарської компетенції щодо руху грошових коштів відповідача, повинен був відповідно до вимог чинного законодавства України та статутних документів відповідача, шляхом здійснення організаційно-розпорядчих дій включити необхідні суми коштів для здійснення розрахунків за отриманий газ до фінансових планів відповідача на 2011-2013 роки.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, коли він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Так, апеляційним господарським судом зазначено, що відповідачем направлялись на адресу позивача для погодження та подальшого затвердження відповідні щорічні та щомісячні фінансові плани ПАТ "Укртрансгаз", тобто відповідачем вжиті залежні від нього заходи, спрямовані на належне виконання зобов'язання за договором поставки природного газу №110101415 від 28.01.2011р.

Отже, суди встановили, що внаслідок прострочення кредитора, строк виконання зобов’язання відповідача з оплати вартості газу за договором поставки природного газу №110101415 від 28.01.2011р. було змінено, тобто відсутні підстави для стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Беручи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 817 818 526,36грн. основного боргу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають наданим доказам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, оскільки господарські суди попередніх інстанцій в порядку ст.ст. 43, 47 33 34 35 43 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, вірно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв’язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015р. у справі №910/22936/13 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015р. у справі №910/22936/13 – залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" – без задоволення.