ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2015 року Справа № 908/51/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Воліка І.М., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт"на рішення та постановугосподарського суду Запорізької області від 04.03.2015 Харківського апеляційного господарського суду від 27.05.2015у справі№ 908/51/15-г господарського суду Запорізької областіза позовомДержавного підприємства "Бердянський морський торговельний порт"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агропромекспорт"простягнення 71 284,38 грн.,за участю представників: від позивачане з'явивсявід відповідачаНадельнюк Р.О.ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Державне підприємство "Бердянський морський торговельний порт" (далі - ДП "Бердянський морський торговельний порт") звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромекспорт" (далі - ТОВ "Агропромекспорт") про стягнення 71 284,38 грн., у тому числі три проценти річних у сумі 4 442,95 грн., інфляційні нарахування в сумі 38 260,20 грн., пеня у сумі 28 581,23 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.03.2015 у справі № 908/51/15-г (суддя Кутіщева-Арнет Н.С.) у позові ДП "Бердянський морський торговельний порт" відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 (колегія суддів у складі: Горбачова Л.П. - головуючий, Білецька А.М., Істоміна О.А.) рішення господарського суду Запорізької області від 04.03.2015 у справі № 908/51/15-г залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області від 04.03.2015 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 у справі № 908/51/15-г, ДП "Бердянський морський торговельний порт" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені рішення та постанову повністю і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані судові акти прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.08.2015 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Дунаєвської Н.Г. прийнято зазначену касаційну скаргу ДП "Бердянський морський торговельний порт" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 08.09.2015 о 10 год. 50 хв.

У відзиві на касаційну скаргу ДП "Бердянський морський торговельний порт", який надійшов до Вищого господарського суду України 28.08.2015, ТОВ "Агропромекспорт" проти касаційної скарги заперечує та просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову без змін.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 07.09.2015 № 02-05/636 для розгляду справи № 908/51/15-г сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Демидова А.М. (доповідач), судді Волік І.М., Шевчук С.Р.

07.09.2015, до початку судового засідання, через канцелярію Вищого господарського суду України від ДП "Бердянський морський торговельний порт" надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористався.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 02.01.2014 між ДП "Бердянський морський торговельний порт" (Портовий оператор) та ТОВ "Агропромекспорт" (Експедитор) було укладено договір № 26 "К" (далі - Договір), предметом якого є надання Портовим оператором послуг з перевалки експортного та транзитного вугілля, яке надходить від фірм, з якими Експедитором укладено договори.

Згідно з п. 5.23 Договору, по факту виконаних робіт (наданих послуг) Портовим оператором складається акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) в двох екземплярах і направляється Експедитору разом з остаточним рахунком. Експедитор зобов'язаний протягом 10 банківських днів підписати акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), повернути підписаний екземпляр акта Портовому оператору та здійснити розрахунки з Портовим оператором по остаточному рахунку з урахуванням здійсненої передоплати по попередньому рахунку.

Відповідно до п. 5.24 Договору, при відсутності оплати по остаточному рахунку від Експедитора в повному обсязі у строк, зазначений в п. 5.23, Портовий оператор, починаючи з 11 банківського дня, має право нараховувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати. Сплата пені не звільняє Експедитора від обов'язку оплатити остаточний рахунок у повному обсязі. Датою сплати платежів вважається дата зарахування коштів на рахунок Портового оператора.

В обґрунтування позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за Договором позивач зазначив про те, що ТОВ "Агропромекспорт" систематично допускало порушення договірних зобов'язань, яке полягає у несвоєчасній сплаті рахунків за надані послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Як визначено у ст.ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як визначено у ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, з урахуванням положень п. 5.23 Договору щодо порядку обчислення строку виконання відповідачем грошового зобов'язання, матеріали справи не містять належних доказів, що підтверджують дати направлення позивачем відповідачу актів приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг) за Договором разом з кінцевим рахунком, що унеможливлює з'ясування конкретної дати виникнення грошового зобов'язання та, відповідно, настання строку його виконання і періоду його прострочення.

Надані позивачем книги обліку вихідної документації ДП "Бердянський морський торговельний порт" не прийнято судами до уваги, оскільки в останніх відсутнє підтвердження того, що разом з рахунками відповідачу були направлені й акти приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг).

За таких обставин, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вмотивовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 4 442,95 грн. трьох процентів річних, 38 260,20 грн. інфляційних втрат та 28 581,23 грн. пені.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 та рішення господарського суду Запорізької області від 04.03.2015 у справі № 908/51/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

С.Р. Шевчук