ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 02.04.2015р. у справі №902/1599/14 (в редакції ухвали господарського суду Вінницької області від 07.04.2015р. про виправлення описки) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 665 169,40грн. – пені; 676 293,61грн. – 3 % річних, 520 239,54грн. – індексу інфляції та 73 080,00грн. В іншій частині позовних вимог – відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.06.2015р. у справі №902/1599/14 вищезазначене судове рішення залишено без змін.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить частково скасувати оскаржувані судові акти в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 25 478 572,40грн., з яких 7672712,81грн. – пені, 14 296 413,50грн. – інфляційних втрат та 3 509 446,12грн. – 3% річних та в цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач, Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", також з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, скаржники посилаються на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 17.08.2015р. №03-05/1183 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Рогач Л.І., для розгляду касаційних скарг у справі №922/910/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя – Дроботова Т.Б., судді – Алєєва І.В. (доповідач), Прокопанич Г.К.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.08.2015р. зазначені касаційні скарги прийняті до провадження та призначені до розгляду.

Заява Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" в порядку приписів ст. 1211 ГПК України судовою колегією касаційної інстанції відхиляються, оскільки у відповідності до ст. 1211 ГПК України зупинення виконання судового рішення є правом, а не обов’язком суду касаційної інстанції.

Ухвалою від 25.08.2015р. Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційних скарг.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 07.09.2015р. №03-05/1324 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Рогач Л.І. та тимчасовою непрацездатністю судді Прокопанич Г.К., для розгляду касаційних скарг у справі №922/910/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя – Дроботова Т.Б., судді – Алєєва І.В. (доповідач), Данилова М.В.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 08.09.2015р. з'явився представник позивача. Відповідач уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційних скаргах, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 28.12.2012р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (покупець) укладений договір №13/2630-ТЕ-1 купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природній газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

За змістом п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (п. 7.1 договору).

Згідно з п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем п. 6.1 умов цього договору, покупець у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу

Відповідно до п. 11.1 договору строк дії договору купівлі-продажу природного газу встановлений з моменту підписання договору сторонами і діє в частині реалізації газу до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

На виконання взятих на себе договірних зобов'язань позивач передав відповідачу протягом січня - грудня 2013р., а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 129 804 018,28грн. (що підтверджується актами приймання-передачі природного газу), проте відповідач в порушення своїх зобов’язань за отриманий газ у строки, передбачені договором поставки природного газу, повністю не розрахувався.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.08.2014р., 02.10.2014р. та 09.12.2014р. між Територіальним органом Казначейства у Вінницькій області, Департаментом фінансів Вінницької облдержадміністрації, Департаментом фінансів Вінницької міської ради, Департаментом енергетики, транспорту та зв'язку Вінницької міської ради, Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладені договори №325/30, №544/30 та №1129/30 про організацію взаєморозрахунків, відповідно до умов яких сторони погодили погасити заборгованість відповідача перед позивачем за договором №13/2630-ТЕ-1 від 28.12.2012р. на загальну сумі 109 879 264,28грн. за рахунок коштів субвенції з державного бюджету.

Підпунктом 2 п. 11 вищезазначених договорів сторони з метою виконання даних договорів зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Договори набирають чинності з моменту їх підписання сторонами і діють до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договорами. Дата і номер договорів встановлюються після їх підписання сторонами. Договори є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування (пункти 14, 15 договорів).

Пунктом 15 договорів визначено, що після виконання договорів вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договорів.

Тобто, уклавши вищезазначені договори про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу.

Отже, для застосування санкцій, передбачених умовами договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків за порушення грошового зобов’язання, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договорами, які діяли на момент розгляду справи і відповідно до умов яких сторони засвідчили, що після виконання договорів вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015р. у справі №924/1230/14.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, прострочення оплати на умовах договорів про організацію взаєморозрахунків відповідачем не допущено, а відтак дійшли до вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення штрафних та фінансових санкцій.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 02.04.2015р. у справі №902/1599/14 припинено провадження в частині позовних вимог про стягнення 2 461 309,28грн. боргу на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки зазначена сума була сплачена відповідачем на користь позивача після порушення провадження у даній справі.

Відповідно до п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, зокрема, якщо предмет спору був відсутній до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Місцевим господарським судом, з яким погодилась апеляційна інстанція, правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення 107 417 955,00грн., оскільки зазначена сума була сплачена відповідачем на користь позивача до порушення провадження у справі.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було допущене прострочення виконання зобов'язання з оплати за договором №13/2630-ТЕ-1 від 28.12.2012р. поставки природного газу за січень 2013р. на суму 19 924 754,00грн., яке не включене до договорів про організацію взаєморозрахунків, в зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних - 701 754,43грн.; пені - 1 665 169,40грн. та інфляційних - 623 044,39грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Господарськими судами попередніх інстанцій перевірені розрахунки позивача та встановлено, що позивачем допущені помилки при визначенні періодів нарахування 3% річних та інфляційних втрат, а відтак дійшли до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, а саме 3 % річних - 676 293,61грн., інфляційні втрати - 520 239,54грн. Щодо розрахунку пені в розмірі 1 665 169,40грн., судами встановлено, що останній відповідає вимога чинного законодавства та умовам договору, тому підлягає задоволенню.

Щодо посилань відповідача в касаційній скарзі на те, що суди неправомірно відмовили у зменшенні штрафних санкцій, то вказані доводи є безпідставними, оскільки ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України передбачено право, а не обов'язок суду зменшити розмір санкцій.

Крім того, відповідачем не враховано, що наявність актів є обов’язковою лише для проведення остаточного розрахунку, який включає можливі розбіжності та коригування.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційних скаргах інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржників, у зв’язку з чим підстави для скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 11.06.2015р. у справі №902/1599/14 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.06.2015р. у справі №902/1599/14 – залишити без змін, а касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" – без задоволення.