ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2015 року Справа № 5021/1100/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Панової І.Ю.,суддів Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 та ухвалу господарського суду Сумської області від 16.02.2015 у справі № 5021/1100/2011 за заявою Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Сумської обласної дирекції про визнання банкрутом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5,

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 16.02.2015 (суддя Костенко Л.А.) відмовлено у задоволенні заяви ДПІ у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання кредиторських вимог у розмірі 68610,26 грн. до боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 (колегія суддів: головуючий суддя - Пуль О.А., судді Білоусова Я.О., Шевель О.В.) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Сумської області від 16.02.2015 про відмову Державній податковій інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області у визнанні кредиторських вимог до боржника в сумі 68610,26 грн. залишено без змін.

Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 та ухвалу господарського суду Сумської області від 16.02.2015 у справі скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Сумської області від 19.05.2011 порушено провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_5 в порядку ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону до 19.01.2013).

Постановою господарського суду Сумської області від 16.02.2012 фізичну особу підприємця ОСОБА_5 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 08.09.2014 ліквідатором ФОП ОСОБА_5 призначено арбітражного керуючого Нагорнєву Т.В.

12.01.2015 р. ДПІ у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області звернулася до господарського суду із заявою про визнання та включення до реєстру вимог кредиторів поточних вимог ДПІ в сумі 68 610, 26 грн, які складаються із заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 з ПДВ.

Відмовляючи в задоволенні заяви ДПІ у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання кредиторських вимог до боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 у розмірі 68610,26 грн., суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, послався на те, що заявник не звернувся до господарського суду з кредиторськими вимогами до боржника, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом строку, встановленого ст. 14 Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - це юридична або фізична особа, державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, заборгованість у ФОП ОСОБА_5 зі сплати податку на додану вартість нарахована ДПІ за лютий 2011 р., ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.05.2012 №0001351701/11677 про сплату ФОП ОСОБА_5 62285,00 грн за основним платежем, 2,00 грн штрафної санкції та 6728, 83 грн пені.

Отже, зобовязання ФОП ОСОБА_5 перед ДПІ виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_5 було опубліковано 19.11.2011 року в газеті "Голос України" № 218 (5218).

Ухвалою господарського суду від 23.01.2012 року затверджено реєстр вимог кредиторів ФОП ОСОБА_5

Як встановили суди попередніх інстанцій, кредитор - ДПІ у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області з вимогами до боржника протягом тридцяти днів після виходу в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_5 до суду не звертався.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановлено для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суду зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ДПІ з кредиторськими вимогами до боржника в розмірі 68 610, 26 грн, оскільки заявник пропустив встановлений ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" строк для звернення до господарського суду з кредиторськими вимогами до боржника, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, а зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, строк виконання всіх грошових зобовязань банкрута та зобовязань щодо сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування та інші види загальнообовязкового державного соціального страхування, податків і зборів (обовязкових платежів) вважається таким що настав. Вимоги за зобовязаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедури банкрутства, можуть предявлятися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Отже, суди попередніх інстанцій також правомірно зазначили, що у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, в тому числі зі сплати податків і зборів (обовязкових платежів), під час проведення його ліквідації, крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Виходячи із меж перегляду справи судом касаційної інстанції, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані постанова Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 та ухвала господарського суду Сумської області від 16.02.2015 винесені з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у звязку з чим підстави для їх скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які викладені в оскаржуваних рішеннях.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 та ухвалу господарського суду Сумської області від 16.02.2015 у справі № 5021/1100/2011 залишити без змін.

Головуючий: Панова І.Ю.Судді:Білошкап О.В. Погребняк В.Я.