ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2016 року Справа № 917/1176/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Корнілової Ж.О., Нєсвєтової Н.М., розглянувши матеріали касаційноїскаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Ворскла"напостанову Харківської апеляційного господарського суду від 31.05.2016 та рішення господарського суду Полтавської області від 15.03.16у справігосподарського суду Полтавської області №917/1176/15за позовомУправління майном комунальної власності міста Полтавидотовариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Ворскла",третя особабез самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна фінансова інспекція в Полтавській області ,простягнення 89 929,74грн.,представники сторін:

від відповідача - Грицюк А.С.,

від інших осіб - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2015 Управління майном комунальної власності міста Полтави звернулися до господарського суду Полтавської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Ворскла" про стягнення орендної плати за оренду частини нежитлових приміщень стадіону "Ворскла" за адресою: майдан Незалежності, 16, загальною площею 30 кв. м., орендованих на підставі договору оренди №9/1 від 27.01.2010 у сумі 89 929,74грн., що складається з основного боргу в розмірі 86 332,55грн., та ПДВ у розмірі 3 597,19грн.. Позовні вимоги обгрунтовані нецільовим використанням частини об'єкта оренди, у зв'язку з чим Управлінню майном комунальної власності міста завдано збитки у вигляді недоотриманої орендної плати за оренду нежитлових приміщень площею 30 кв. м.

Заперечуючи проти позовних вимог, ТОВ "ФК "Ворскла" стверджували, що розмір орендної плати не доведено за відсутністю детального та обгрунтованого його розрахунку. Зазначали, що акт ревізії Державної фінансової інспекції містить лише думку органу, який його сплав, тому викладені у ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили.

15.03.2016 при новому розгляді рішенням господарського суду Полтавської області (суддя Безрук Т.М.), залишеним без змін 31.05.2016 постановою Харківського апеляційного господарського суду (судді Пелипенко Н.М., Камишева Л.М., Хачатрян В.С.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ "ФК "Ворскла" до Полтавського міського бюджету 85 174,26грн. збитків у вигляді недоотриманої орендної плати, 3 307,61грн. податку на додану вартість та судовий збір. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Ворскла" посилалися на неповне установлення попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права й ухвалення незаконних судових рішень, які просили скасувати, а справу направити для нового розгляду. Заявник зазначав, що належним чином оплатив рахунки-фактури, які були виставлені позивачем, а суди попередніх інстанцій не перевірили правильність обчислення збитків, розмір яких відповідно до відомостей у додатку №12 до Акту ревізії Держфінінспекції повністю відрізнявся від сплачуваних щомісячно відповідачем сум орендної плати, та був суттєво завищений.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів погоджується з доводами заявника і приходить до висновку про часткове задоволення його вимог та скасування рішень судів обох інстанцій, ухвалених з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Як установлено судами обох інстанцій та убачається із матеріалів справи, 27.01.2010 між Управлінням майном комунальної власності міста Полтави (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Ворскла" (орендар) було укладено договір №9/1 оренди нежитлових приміщень, відповідно до пункту 1.1. якого з метою підвищення ефективності використання комунального майна орендодавець передає, а орендар приймає на умовах, визначених договором, в оренду нежитлову будівлю за адресою: майдан Незалежності, 16, яке повинно бути використане під стадіон "Ворскла" з визначенням орендної плати за пільговим коефіцієнтом 0,005.

Звертаючись до суду з позовом, Управління майном комунальної власності міста Полтава обгрунтовували свої вимоги тим, що використовуючи частину орендованого приміщення площею 30 кв. м. під розміщення ресторану, відповідач повинен був сплачувати орендну плату за ставкою 30%, тому на підставі акта ревізії Держфінінспекції, яким визначено розмір орендної плати за відповідний період, просили стягнути з відповідача заявлений розмір збитків.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 22 ЦК України, якою встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом статей 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника.

Положеннями ст.ст.33, 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторонами належним чином виконано взяті на себе зобов'язання з виконання договору оренди №9/1 від 27.01.2010 протягом періоду, який був предметом перевірки органів Державної фінансової інспекції у Полтавській області, вартість орендної плати не перевищила погоджену у договорі ціну, тому в діях відповідача відсутні ознаки порушення господарського зобов'язання.

При цьому, за умови існування між сторонами договірних відносин, посилання на висновки перевірки органів фінансової інспекції як на підставу задоволення позовних вимог, судами попередніх інстанцій помилково визнано правомірними, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не було доведено неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, наявності в діях відповідача складу господарського правопорушення, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Згідно з ч.1 ст.111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій було у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи, проте таким обставинам була дана неправильна правова оцінка та невірно були застосовані норми матеріального права, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати попередні судові рішення та ухвалити нове рішення у справі про відхилення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Ворскла" задоволити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 та рішення господарського суду Полтавської області від 15.03.2016 у справі №917/1176/15 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Управління майном комунальної власності міста Полтави про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Ворскла" збитків відмовити.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяЖ.О. Корнілова СуддяН.М. Нєсвєтова